Це явище банальне. Але в останні місяці їх стало так багато, що оминути їх не вийде.

В один із вересневих днів на платний мітинг сходив: кореспондент видання ТЕКСТИ Сергій Клімович.

– Да, пріходітє в любой дєнь к “Двум гусям” на 9:15 – 9:20, – відповів мені дівочий голос. – Да, 80 грівєн. С дєсяті до часу. С вамі в тот же дєнь рассчітаютса.

Оголошення про роботу на мітингу було знайдено через пошук у російській соцмережі VK.com. Чомусь у спільнотах Facebook таких оголошень майже немає. Цікаво, що в тексті не зазначається і команда-організатор події.

08:30

Одна проблема – з самого ранку телефоную багато разів своєму “груповоду”, але мій виклик постійно збивається. Проте все одно вирішую йти, щоби побачити все “зсередини”.

09:30

Підходжу до “Двох гусей”. Біля ресторану на тротуарах вишикувано “по чотири” п’ять – шість колон з людей у неяскравому, під колір сірого неба, одязі. Напередодні дощило, тому скрізь видно складені парасолі та де-не-де – целофанові накидки-дощовики.

У кожному формуванні близько півсотні осіб різних статі, віку, ступеню охайності. На позір єднає їх всіх одне – так у сучасній Україні виглядає бідність. З усього організованого натовпу виділяються візуально бригадири – молоді або середнього віку чоловіки та жінки, що стоять поза шеренгами.

ТАК У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ ВИГЛЯДАЄ БІДНІСТЬ

– О! Прівєт! Ти к нам, как і вчєра? – Вітають кілька молодиць свою ровесницю.

– Та да. Лєнка мєня вашему брігадіру в наслєдство оставіла. Тєпєрь я с вамі…

Вкотре намагаюся додзвонитися Діані, потім пишу їй смс – дівчина не відповідає.

09:45

Люди повільно рушають вгору, до урядових кварталів. Коли виходимо на Алею Небесної Сотні, перекриту клумбами від транспорту, стає видно, що майданчик біля “Двох гусей” був не єдиним пунктом збору “протестувальників”.

Повз портрети загиблих у 2014 році рухалося мінімум вчетверо більше осіб від побачених мною раніше. Видно, що декому ніяково йти цією місциною – одні відводять погляд, інші намагаються обійти подалі ці облагороджені кенотафи, голоси у натовпі наче стихають…

Йду у бік Банкової з усіма, але все ще не маю гадки, за кого ж стоятимуть ці люди.

Вуличні акції відбуваються в урядовому кварталі щодня. Не перший місяць з перервою на літо національного регулятора з боку Інститутської осаджує купа людей під прапорами “За Життя!” – політичної сили Вадима Рабиновича і регіоналівського “молодого дарованія” Євгена Мураєва. Вони експлуатують тему «обдурених вкладників». Це абсолютні лідери мітингування.

Головних вимог у цієї партії дві – звільнення, а в ідеалі і “посадка” Гонтаревої, а також виплата грошей людям з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Нагадаємо, що держава в особі Фонду гарантування вкладів (формується з регулярних внесків комерційних банків на випадок їх банкрутства) компенсує українцям кошти розміром до 200 тисяч грн. Тобто, тут ми бачимо так званий класичний піар-прийом “приєднання до події”, коли “За життя” присвоює собі якісь “перемоги”, до яких стосунку не має.

Механізм Фонду гарантування впродовж усіх років свого існування нормально виплачував кошти, і жодного великого скандалу через це в Україні не було. З таким же успіхом “За Життя” може вимагати, а потім ставити собі у заслугу щоденний схід сонця.

А Валерія Гонтарева оголосила про свою відставку з посади голови НБУ ще у травні. І хоча нового голови Нацбанку немає, Гонтарева на роботу не ходить.

Нацбанк

10:00

Так і є, мій роботодавець на сьогодні – Рабінович з Мураєвим і їхня партія “За Життя!”. Йдемо під Нацбанк. Люди скупчуються навколо великого розмальованого позашляховика, обладнаного величезними аудіоколонками. Але роль броньовика тут грає не він.

За імпровізованою трибуною – потужна звукопідсилююча машина

Промовці піднімаються на криво збитий півметровий постамент із ДСП. Відчуття таке, ніби він от-от розвалиться. Ось туди піднімається мініатюрний молодик з емблемою Oakland Raiders на куртці (другий з такою самою стоїть поруч), і розпочинається шоу.

Вузька Інститутська виглядає вщент заповненою. Тут зібралися сотні, можливо тисячі людей.

Переповнена мітингувальниками вулиця

У закритому просторі стають відчутнішими запахи, найпоширеніший з яких – перегар.

Поряд з пенсіонерами, одягненими в стилі “бідненько, але чистенько”, стоїть дещиця студентів. Десь чверть від усього натовпу – відверте дно. Це неохайні люди, нерідко зі свіжими слідами від бійок на обличчях.

Навколо постаменту – півколо студентів з десятком транспарантів. Серед них і “гвардійці” у партійних бейсболках з вудками, на яких прапори із символікою “За Життя”. Далі – групи людей та їхні груповоди.

Ноу-хау цього мітингу – це дуже багато складальних стільців, на які одразу після початку маніфестації вмощуються учасники. Ніхто особливо вже і не намагається імітувати справжність протесту.

Оратори виступають швидко та енергійно – не більше чотирьох хвилин. У потрібних місцях натовп відповідає їм, як по-писаному. Один із них обмовився, що виступатиме сьогодні ще раз. Це й не дивно: спробуй знайти стільки гарних спікерів на три години проповідей щодня.

Євген Мураєв. Не живе, а існує.

10:15

– Дорогі друзі! Ось буквально тільки що до мене підійшов один чоловік і запитав: “Скажіть, будь ласка! Чому називається партія “За Життя”? – це запалює людей Георгій Дорофеєв, літній міцний мужик зі злим поглядом. – І мені довелося йому розповісти! Чесно, прямо і відкрито – знаєте хоч, чому називається партія “За Життя”?

– Знаєєєєємо…

– Нііііі! Ви не знаєєєєєте … Тому що ми з ваааамиии НЕ живееееееемо! Ми існуємо! Правильно?

– Дааааа…

– Ми існуємо. Партія буде називатися “За Життя”, коли вона досягне нормальних результатів для життя простої української людини! І пенсія повинна бути мінімум 500 доларів, і 15 – 20 тисяч у роботяги! І ось тоді дійсно і реально партія відповість своїм вимогам і закликам.

Тому правильна назва та абсолютно вірна “За Життя!”, за те, щоб підняти економічний рівень добробуту українця, і щоб ми по-справжньому відчули себе на цій прекрасній землі справжніми господарями і людьми. Правильно я кажу, люди добрі?! Ми не живемо, ми існуємо. Це чесно! Відкрито! І кожен з нас це розуміє!… Слава Україні!

– Героям Слава!

Приблизно таким був кожен спіч, з обов’язковим бандерівським “паролем – відгуком” у фіналі. За задумом політтехнологів партії, цей натовп має символізувати спільноту обдурених вкладників тих банків, які НБУ в останні роки вивів з ринку.

ПРАВИЛЬНО Я КАЖУ, ЛЮДИ ДОБРІ?! МИ НЕ ЖИВЕМО, МИ ІСНУЄМО

Штучні мітинги поєднуються з брехливими новинами.Наприклад, декілька видань, пов’язаних з регіоналами, повідомили своїх читачів про заяву Вадима Рабіновича, що нібито завдяки мітингам Фонд гарантування почав нарешті виплату грошей вкладників “Артему” і Дельта-Банку. Новини ілюструвалися фото і відео з мітингів.

Це і є створення альтернативної реальності: коли людям повідомляють про те, що не має стосунку до справжніх подій. І саме для таких повідомлень організовуються масовки. І не має значення, що усі знають, що мітинг фейковий. На правильно зробленому відео і фото він виглядатиме, як справжній.

Прогнозую, що фото- і відеоряд мітингів ляжуть в основу візуальної частини передвиборчої кампанії до Ради чи президентської кампанії Вадима Рабіновича. Треба зазначити, що київські ціни на масовку для зйомок у кіно наразі вищі, аніж за стояння під НБУ.

10:40

Минули виступи Рабіновича і Мураєва, інших “активістів”. Крізь динаміки полився черговий трек “Скрябіна”. Та сучасні мітингарі найбільше люблять “Океан Ельзи”. Масовка стоїть на місці, нічого не відбувається. Настав час прогулятися до інших сакральних установ української влади.

Кабмін

10:50

Йду на іншу виставу. Біля входу до Кабміну з боку Грушевського людей набагато менше – десь із півтора десятка. Але там, крім учасників флеш-мобу, видно пару камер з журналістами.

Суть акції полягає в тому, що молоді з зони АТО та ветеранам нема де жити, тому вони розклали намети під будівлею уряду і чекають на прийняття держпрограми, яка полегшить їм отримання житла на заміну втраченого на Сході країни.

До кожного медійника підходить пані у домашньому махровому халаті і пропонує шматочок торта. Ще хтось дає коментар на камеру. І знову під музику.

На парі рукописних транспарантів написано щось про тимчасово переміщених осіб, маленьких бездомних українців і прохання впровадити у життя прийняті правки до закону із промовистою назвою: “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”.

Ці зімни запровадили програму державної допомоги на придбання (побудову) житла для учасників АТО і переселенців. Законом прописаний принцип 50 на 50 – учасник програми сплачує половину вартості нерухомого майна, а іншу частину бере на себе держава. Ідея красива, справедлива, і будівельна галузь та її окремі представники зможуть гарно заробити. Хтось же організував приїзд телекамер на малолюдну акцію.

Верховна Рада

11:05

Мандрую фестивалем далі. Через Маріїнський парк іду до центрального входу до парламенту. Обходжу Раду парком – ближче до Дніпра і подалі від скупчення силовиків. Десятки поліцейських автобусів, нацгвардійці, новенькі бронежилети.

Біля парламенту – одразу три акції. Охоронців набагато більше, ніж маніфестантів.

Мер Ірпеня

– Не хочете взяти брошурку? – привітна літня жінка, відійшовши від кількох молодиків у футболках “Стоп Нелегал”, пропонує мені дорогий на вигляд журнал з молодим гарним чоловіком і написом “Я Ірпінь” на фоні перехрещених сокир.

– Про що це?

– Чули про Ірпінь? Це розповідь про нашого мера (Володимир Карплюк – ред). Не хочемо, щоб він вирубував ліси навколо нашого міста.

Ознакою комерційності є участь в акції різних соціальних груп. Тут поруч з молоддю у футболках, брендованих прапорами, є бідно вдягнені літні жіночки, що роздають агітматеріали.

Беру, читаю. Враження, що піарники мера Ірпеня вирішили випередити його опонентів і випустили на нього “псевдокомпромат”, – аж надто позитивно виглядав мер в агітці, яка його мала б викривати.

Полонені

Другою акцією керував десяток жінок у дощовиках з портретами молодих і не дуже чоловіків. Це матері та дружини вимагають у можновладців сприяти звільненню полонених з ОРДЛО. Чому вони не пікетують російське посольство?

ЧОМУ ВОНИ НЕ ПІКЕТУЮТЬ РОСІЙСЬКЕ ПОСОЛЬСТВО?

Мета невідома

Крім цього, у на площі перед парламентом на двох табуретах стоїть чорна труна з трьома вінками.

Що символізує ця труна, мені не судилося дізнатись

Час розплати

11:25

Повертаюсь до НБУ. Похмуре небо нарешті розродилося рясним дощем. Мураєвські прапори від води звисають ганчірками, натовп виглядає ще жалюгідніше. Музика продовжує волати з динаміків.

Вчителі сусідньої школи розповіли ТЕКСТАМ, що оце щоденне волання з 10-ї до 13-ї заважає маленьким киянам вчитися. Викладачі скаржаться, що через крик уроки проводити неможливо.

Нелегко і працівникам НБУ.

– Заважають шум, натовп, – каже один з них. – Плюс входи зачинені, потрібно виходити через двори. Це довго і незручно. Ми ж на місці не сидимо, часто виходимо або виїжджаємо кудись.

… ЄСТЬ НА КОГО ЛЄЧЬ. – ДОДАЄ ПІДПИТИЙ МАНІФЕСТАНТ

11:40

Музика закінчилася, а разом з нею – і дощ. З трибуни виступає цікава дівчина Оксана Костюкевич з Форуму Порятунку Києва.

– Спасіба нашим лідєрам, что нам єсть на кого положиться.

… Єсть на кого лєчь, – додає в унісон маніфестант напідпитку поряд зі мною, хтиво позираючи на молодицю.

Загалом натовп жвавішає: прапори висохли і знову у товарному вигляді, люди повертаються назад до імпровізованої сцени, у повітрі навіть тут відчувається свіжість.

Подекуди на обличчях проскакують посмішки. Політичні гастарбайтери виймають з торб “тормозки”. На сцені виступає якийсь Сергій Волошин.

Все ближче до 13-ї…

13:00

Настає час розплати. Навіть ОБСЄ написало у звіті про проплаченість мітингів. ЗМІ називали різні суми, які платять учасникам мітингу: 80 – 200 гривень за годину. Ймовірно, все залежить від жадібності того чи іншого груповода, який частину коштів може забрати собі.

Момент оплати можна побачити на цьому відео

Свого груповода Діану я так і не знайшов…

P.S. І наостанок не можу не згадати про четверговий “виступ” на мітингу Мураєва – Рабіновича відомого мережевого троля Олександра Барабошка. Довго сміявся, посмійтесь і ви. Щоб подивитися клікайте сюди. Оратор говорить, що ціни виросли, а оплата за мітинги – ні. Натовп схвально кричить.