Центр антикорупційних розслідувань

Стовпчики термометрів вперше від початку літа впевнено зафіксувалися біля позначки +30. На такому тлі в Києві пройшов черговий фестиваль влогерів з промовистою назвою VideoZhara…

Але найбільш “спекотно” було у політичній тусовці.

Позачергові вибори не скасовано, час підтискає. Тому за один вікенд на різних столичних майданчиках пройшов цілий парад з’їздів політичних партій.

Ті, хто вирішили спробувати свої сили на парламентських перегонах, зібрали своїх делегатів з усієї країни, аби затвердити списки, показати себе людям, і з огляду на кількість нових політичних проектів – банально познайомити партійців між собою.

“Українська правда” цього гарячого політичного вікенду завітала почергово на з’їзди усіх партій, які мають шанси пройти в Раду.

На двох: “Українська стратегія Гройсмана”

З’їзд. У п’ятницю вдень коридори Мистецького арсеналу були напівпорожні. Повз столи з кейтерингом походжали поодинокі депутати фракції “Народний фронт”, які поступово стягувались до сцени.

Депутати НФ прийшли підтримати прем’єра Володимира Гройсмана, який оголосив, що веде на дострокові вибори свою партію “Українська стратегія Гройсмана”.

Оскільки партія Яценюка на вибори не йде, депутати та міністри цієї політичної сили шукають політичного порятунку у партії Гройсмана та “Європейській солідарності” Петра Порошенка.

Гройсман з’явився на з’їзд, тримаючи за руку свою дружину, аби підкреслити статус “зразкового сім’янина”.

На сцені на нього чекала підготовлена трибуна з партійним брендуванням.

Виступав Гройсман з типовими для себе меседжами, так, неначе він збирається на вибори прем’єра, а не до парламенту.

“Наше завдання – забезпечити стабільність і економічне зростання на 5%”, – махаючи лівою рукою, виголошував Гройсман.

“Середній клас – це не якісь багатії! У моєму розумінні – це український вчитель, лікар, фермер”, – пафосно продовжував він, дивлячись на свою дружину, яка сиділа у першому ряду.

Після запального спічу Гройсман представив свою “нову” команду, яка буде боротися за голоси “45 мільйонів живих сердець”.

Cписок. На з’їзді прем’єр представив тільки першу десятку виборчого списку “Української стратегії”.

Перша десятка партії Гройсмана наполовину складається з представників НФ.

№1. Володимир Гройсман – голова партії;

№2. Лілія Гриневич – міністр освіти;

№3. Еміне Джапарова – перша заступниця міністра інформполітики;

№4. Олександр Саєнко – міністр Кабінету міністрів, один із найближчих соратників прем’єра;

№5. Євген Нищук – міністр культури;

№6. Павло Петренко – міністр юстиції, близький товариш Арсенія Яценюка;

№7. Сергій Марченко – екс-заступник голови АП у Порошенка та екс-заступник міністра фінансів;

№8. Андрій Тетерук – депутат з фракції НФ, раніше був командиром батальйону “Миротворець”, у список НФ потрапив за протекцією Арсена Авакова;

№9. Павло Яблонський – секретар Вінницької міськради, де представляв партію Гройсмана “Вінницька європейська стратегія”, яку і перейменували на партію “Українська стратегія”. Раніше Яблонський був головою політради “Українська стратегія”.

№10. Віктор Єленський – депутат фракції НФ, який входить до умовної групи Яценюка, колишній помічник екс-прем’єра у шостому та сьомому скликанні Ради.

Решту списку було завантажено на окрему інтернет-сторінку, куди мали доступ тільки делегати. Однак ніхто з опитаних УП делегатів не мав пароля для скачування.

Меседжі та амбіції. Амбіцій у Гройсмана хоч відбавляй. Однак зараз перед ним та його партією стоїть одне непросте завдання – набрати 5% голосів українців, щоб подолати прохідний бар’єр до Верховної Ради.

Станом на зараз рейтинг “Української стратегії” коливається у межах 1% серед тих, хто визначився зі своїм вибором.

Меседжі “Української стратегії Гройсмана” нагадують мікс обіцянок і повідомлень партій БПП та НФ.

Серед іншого партія Гройсмана обіцяє:

• Сталий регіональний розвиток та допомогу проблемним територіям;
• Боєздатність української армії;
• Повну енергетичну незалежність;
• Отримання пришвидшеного плану набуття членства в НАТО.

Спонсори. Поки що “Українська стратегія” публічно не оголошувала своїх донорів. На сайті партії так само немає інформації про спонсорів.

Судячи з першої десятки, основні витрати на себе візьме Гройсман, якому допомагатимуть Яценюк та Аваков.

У всіх у них досить продуктивні і теплі відносини з олігархом Рінатом Ахметовим, який, крім всього іншого, контролює телеканал “Україна”.

Окремої уваги заслуговує і тісне спілкування Авакова з Ігорем Коломойським, під контролем якого перебуває канал 1+1.

50+: “Сила і Честь” Ігоря Смешка

З’їзд. Ігор Смешко зібрав делегатів своєї партії “Сила і Честь” (СіЧ) у виставковій залі Торгово-промислової палати. За 10 хвилин до початку роботи зала була заповнена більш як двома сотнями делегатів і гостей з усіх областей. Товариство було неоднорідне.

З одного краю залу між групами делегатів снував в дорогому костюмі керівник штабу партії Смешка Дмитро Гордон. Скраю у першому ряду скромно сиділа його дружина із сумочкою Louis Vuitton та подружжя улюблених артистів Леоніда Кучми Світлана і Віталій Білоножки.

Недалеко від них присів колишній член уряду Миколи Азарова Володимир Семиноженко та ще кілька державних діячів різних епох. Переважно минулих.

Однак подалі від перших рядів місця у залі з’їзду заповнювали люди у все простіших костюмах і туфлях, які щиро тішились партійними пакетам з блокнотами і прапорцями.

Єдине, що поєднувало їх із першими рядами – вік. На око здалось, що середній вік партійців Смешка складав 50+, а то й більше.

В якийсь момент мікрофон взяв Гордон. Він привітав делегатів і запросив до трибуни лідера партії Ігоря Смешка, який під звуки козацького маршу (!) вийшов на сцену.

Після цього дитячий хор заспівав гімн і Ігор Петрович почав довго й монотонно представляти свою першу десятку. Поки перші 10 піднімались на сцену, у когось із делегатів мокріли очі від зворушення, у когось – пахви від спеки.

Загалом же усе дійство стійко відгонило часами, коли партійці Смешка були молодими і сповненими сил. Єдиними яскравими на з’їзді “СіЧі” були хіба ядучо червоні шкарпетки Гордона.

Список. Перша десятка списку партії Смешка виявилась сплавом нинішньої фракції “Самопомочі” у Раді та старих соратників Ігоря Петровича:

№1. Ігор Смешко – голова партії “Сила і Честь”;

№2. Олена Сотник – чинний депутат парламенту із фракції “Самопоміч”, юрист, адвокат;

№3. Рефат Чубаров – депутат БПП, голова Меджлісу кримськотатарського народу;

№4. Іван Мірошниченко – народний депутат і один з основних спонсорів “Самопомочі”, аграрний бізнесмен;

№5. Володимир Замана – екс-начальник Генерального штабу ЗСУ, нещодавно звинувачений ГПУ у державній зраді;

№6. Ольга Романюк – екс-заступниця міністра з питань житлово-комунального господарства та колишній член Нацкомісії комунальних послуг;

№7. Андрій Гайдуцький – екс-заступник голови Фонду держмайна, експерт з міграційних питань та банківської сфери;

№8. Ірина Сисоєнко – депутатка “Самопомочі”, юрист, адвокат;

№9. Володимир Тимошенко – член політради “СіЧі”, екс-перший заступник Головного управління СБУ, екс-керівник Державної служби з контролю за наркотиками, генерал-лейтенант.

№10. Анатолій Макаренко – екс-голова Державної митної служби та заступник голови ДФС.

Решту виборчого списку ще не оприлюднювали. Однак уже відомо, що там будуть згадані Білоножки і уже колишній представник прем’єра Володимира Гройсмана у парламенті Вадим Денисенко.

Меседжі та амбіції. Основний меседж усіх виступів на з’їзді “Сили і Честі” можна узагальнити одним висловом Ігоря Смешка:

“Україні потрібні професіонали, здатні з першого дня братися до роботи і змінювати країну. У нас взагалі немає часу на навчання, діяти треба буде миттєво”.

Загалом виглядає на те, що “СіЧ” буде позиціонувати себе як альтернатива партіям типу “Слуга народу” чи “Голосу”, які обіцяють провести у Раду абсолютно нових молодих людей. Партія Смешка веде у парламент старих перевірених професіоналів, які зможуть одразу включитись в роботу.

Досить провокативно, але основну амбіцію партії висловив керівник її штабу Гордон, який заявив, що “Сила і Честь” претендує на входження в коаліцію і бачить Ігоря Смешка прем’єр-міністром країни.

Партія “СіЧ” бореться за:

• створення потужного прошарку середнього класу – мінімум 50% населення;
• розмежування повноважень президента і прем’єра;
• зниження тарифів на комунальні послуги до рівня, який для українців буде безболісним;
• демонополізацію, детінізацію та деолігархізацію економіки;
• наступ на корупцію, передусім на митниці, та посилення силових органів;
• створення умов для повернення українських трудових мігрантів та ефективне використання надісланих ними грошей.

Спонсори. За свою президентську кампанію Ігор Смешко, як заявив зі сцени з’їзду Гордон, витратив 1,8 мільйона гривень. Який бюджет парламентської кампанії, поки що у Смешка не кажуть.

Гордон у коментарі “Громадському.ТВ” заявив, що до них звертались олігархи з пропозицією купити місця у списку, але їм начебто відмовив сам Смешко.

“На цю кампанію нам треба, думаю, мільйонів 10 гривень щоб було”, – сказав керівник штабу “СіЧі”.

Врешті, коли у списку опиняються ресурсні люди типу Мірошниченка, то розраховувати на свої сили стає набагато легше.

Вакарчук показав “Голос”

З’їзд. Святослав Вакарчук залишився вірним собі. Як і представлення своєї партіїкілька тижнів тому, перший з’їзд “Голосу” він вирішив провести на Старокиївській горі.

Правда, між двома заходами була відчутна різниця. Сам з’їзд партії “Голос” уклали провести в холі Історичного музею. Оскільки там дуже тісний простір, то пресу і просто допитливих туди не пустили, обмежившись трансляцією на екран у прес-зоні та на сцені перед будівлею музею.

Сцена була другою відмінністю між презентацією “Голосу” та його з’їздом. Після першої зустрічі Вакарчука і команди з пресою 16 травня багато хто говорив, що заходу не вистачало динаміки і драйву. 8 червня Вакарчук вирішив зарядити публіку, давши безкоштовний невеликий концерт “Океану Ельзи” і навіть заспівав нову пісню.

На запитаня УП, чи не вважає він такий концерт непрямим підкупом виборців, Вакарчук сказав, що його партія ще не є суб’єктом виборчого процесу, а сам він нікого зі сцени не агітуватиме.

Поки люди заповнювали гору в очікуванні концерту, в холі музею проходив з’їзд. У тісному приміщенні без кондиціонерів захід швидко почав нагадувати колективний похід до сауни, але делегати не падали духом і намагались жартувати.

Вакарчук, як і обіцяв, не взяв у список жодного чинного депутата, але кілька нинішніх народних обранців на з’їзді були. Мова про чотирьох “єврооптимістів” Вікторію Войцицьку, Вікторію Пташник, Павла Різаненка та Леоніда Ємця, які підуть під брендом “Голосу” на мажоритарні округи.

Коли перша двадцятка “Голосу” вийшла із “сауни” з’їзду, кандидати виглядали піднесеними і намагались жартувати.

Один хіба журналіст Сергій Рахманін був за звичкою серйозний і дещо навіть ніяковів, коли на ньому акцентували окремо увагу як на кандидатові у депутати. Він у такій ролі був уперше, як, врешті, і всі на сцені поруч із ним.

Список. З самого ранку суботи партія Вакарчука почала приємно дивувати виборців несподіваними прізвищами у списку.

Першим у публічну площину вийшов шоумен Сергій Притула, який зізнався, що йде по списку “Голосу”. Але обрав для себе не друге чи третє місце, а тридцяте.

Притула спеціально продумав цей прийом, щоб мотивувати виборців голосувати за “Голос”.

Зараз у партії Вакарчука, за даними соцопитувань, рейтинг піднявся до рівня 5,6%. Щоб шоумен потрапив до Ради, “Голос” має набрати більше 13% голосів.

Трохи згодом “Голос” анонсував приєднання до команди Вакарчука ще одного “важковика” – згаданого заступника головреда “Дзеркала тижня” Сергія Рахманіна.

На відміну від Гройсмана чи Смешка, Вакарчук оприлюднив одразу весь партійний список і попросив громадськість та ЗМІ додатково його перевірити. Це може виявитися непросто, адже майже весь список складений з людей, яких з першого погляду важко згадати: більшість кандидатів від “Голосу” ніколи не займались політикою.

Перша десятка партії Вакарчука така:

№1. Святослав Вакарчук – лідер партії;

№2. Юлія Клименко – екс-заступник міністра економіки;

№3. Кіра Рудик – керівниця IT-компанії Ring Ukraine, яка є частиною американської компанії, купленої не так давно Amazon’ом за 1 мільярд доларів;

№4. Ярослав Железняк – радник прем’єр-міністра з парламентських відносин;

№5. Олександра Устінова – активістка, до лютого член правління “Центру протидії корупції”;

№6. Олег Макаров – депутат Київради, партнер юридичної фірми “Василь Кісіль і Партнери”;

№7. Ярослав Юрчишин – виконавчий директор Transparency International Ukraine;

№8. Сергій Рахманін – журналіст, заступник головного редактора “Дзеркала тижня”;

№9. Соломія Бобровська – колишня заступниця губернатора Одещини Саакашвілі. Кілька місяців працювала в.о. губернатора після його відставки. Була членом команди Анатолія Гриценка і активно допомагала йому під час виборчої кампанії.

№10. Ольга Стефанишина – екс-заступниця міністра охорони здоров’я.

Меседжі та амбіції. Головні меседжі партії “Голос”, озвучені Вакарчуком, такі: “Ми втомилися від брудної політики”, “Ми всі хочемо змін”, “Ми можемо змінити країну”.

Водночас партія “Голос” обіцяє українцям:

• реформувати суди, модернізувати систему прокуратури та адвокатури;
• зробити СБУ підзвітною народу України;
• сприяти розвитку IT-індустрії;
• завдати удару по всіх джерелах впливу олігархів;
• зміцнювати енергетичну незалежність України.

Спонсори. На з’їзді Вакарчук заявив журналістам, що орієнтовний бюджет виборчої кампанії для партії “Голос” є 80 мільйонів гривень. Музикант-політик переконує, що їм допомагають представники малого та середнього бізнесу, частину грошей вкладає сам Вакарчук.

“Ми точно не збираємося брати жодної копійки в жодного з олігархів або тих, кого вважають олігархами, тому що я вважаю неприпустимим говорити про боротьбу з олігархами, а потім приходити і брати в них гроші. Сьогодні у нас є десятки достатньо заможних людей, яким дуже далеко до олігархів, які чесно заробляють свій шматок хліба і мають якийсь бізнес, які готові нас підтримувати і підтримують в даний момент”, – запевняв лідер “Голосу” у ток-шоу “Свобода слова”.

Знову по-новому: “Європейська солідарність” Порошенка

З’їзд. За останній місяць життя Петра Порошенка сильно змінилося: він більше не керує державою, у нього більше немає президентського кортежу, немає частини охоронців УДО. Одночасно він позбувся половини колишніх соратників.

Порошенко швидко переїхав у новий “прозорий” офіс зі скляними перегородками, що розташований якраз навпроти Києво-Печерської Лаври.

Там майже все нове – красивий дизайн, червоненькі крісла. Проблема була із логотипом, який набили на склі перегородок. Там англійською мовою написано “Блок Петра Порошенка”. Немов згадка про кращі, президентські часи.

Щось схоже відбувається і з його новою партією “Європейська солідарність”, якщо дивитися на обличчя депутатів, що прийшли на з’їзд у неділю зранку.  Партія наче і нова, але емблему БПП здерти не так легко.

У неділю Порошенко вирішив змінити традиції і провести політичний захід не в Мистецькому арсеналі, як зазвичай, а прямо в робочому офісі.

Склад гостей досить строкатий – безліч молодих мало відомих облич, які масово фотографуються зі старими кадрами фракції БПП.

На з’їзд партії п’ятого президента посходилися Ніна Южаніна, Ірина Луценко, Ірина Геращенко, Володимир Ар’єв. Були і депутати з “Народного фронту” з групи Андрія Парубія: Андрій Левус, Сергій Висоцький, Микола Величкович.

Прямо з входу до офісу “Солідарності” гостей з’їзду пригощали кавою, канапками з ковбасою і шинкою та цукерками “Рошен”.

Поки на сцені налаштовували світло та камери, в коридорах УП зустрічала прес-секретаря Порошенка Святослава Цеголка, ведучого “5 каналу” Віталія Гайдукевича, а також спічрайтера п’ятого президента Олега Медведєва.

За даними УП, саме Медведєву тепер доручили займатися стратегією кампанії “Європейської солідарності” після програшної президентської гонки Порошенка, за яку відповідав Ігор Гринів.

Допомагатиме Медведєву Вікторія Сюмар, яка займатиметься креативом та візуальною частиною кампанії партії “ЄС”.

“Гринів здувся. Ця кампанія показала, що він не встигає в ногу з новими технологіями і не відчуває емоцію молоді. Але не можна сказати, що він не бере участі в кампанії. Бере, але в телефонному режимі“, – розповідає УП джерело в офісі “Європейської солідарності”.

Порошенко вийшов на сцену свого з’їзду без запізнень. Випромінював хороший настрій і багато посміхався до зали.

Сама сцена з’їзду “ЄС” виглядала досить по-європейськи. По-перше, на ній не було трибуни і спікери могли вільно ходити взад-вперед. По-друге, до сцени був прикріплений пандус для сьомого номеру списку Яни Зінкевич.

“Йдемо на вибори, щоб ніхто не розвернув країну у бік РФ. Ми йдемо не за посадами, а щоб відстоювати нашу стратегію, наші принципи“, – махаючи вказівними пальцями обох рук із запалом виголошував Порошенко.

“За результатами виборів ми почули запит на очищення та оновлення… Але хтось призначає кадри з “95 кварталу”, а для нас важливі ті, хто пройшов 95-ту бригаду”, – сипав дотепами п’ятий президент.

Список. Співрозмовники УП переконують, що Порошенко у звичній йому манері мікроменеджменту самостійно складав виборчий список своєї партії і нікого не підпускав до його формування.

Заради очищення ЄС Порошенко навіть оголосив праймеріз. Щоправда, як його проводили і як це вплинуло на списки, залишилося загадкою.

Зараз перша 10-ка партії Порошенка виглядає так:

№1. Петро Порошенко – голова партії;

№2. Андрій Парубій – спікер Верховної Ради;

№3. Ірина Геращенко – перша віце-спікер ВРУ;

№4. Михайло Заброцький – командир 95-ої окремої аеромобільної бригади, герой України;

№5. Софія Федина – “голос” львівського Майдану, громадська активістка, співачка та телеведуча. Федина в досить радикальній формі й безапеляційно критикує нову владу та Зеленського в ефірах “Прямого” .

№6. Мустафа Джемілєв – лідер кримськотатарського народу;

№7. Яна Зінкевич – командир медичного батальйону “Госпітальєри”;

№8. Олег Синютка – колишній голова львівської ОДА;

№9. Ахтем Чийгоз – заступник голови Меджлісу;

№10. Іванна Климпуш-Цинцадзе – віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Меседжі та амбіції. Амбіції своєї політичної сили Порошенко озвучив так: він хоче мати свою опозиційну фракцію в наступному парламенті, яка б могла впливати на головні процеси парламенту.

Виступи на з’їзді партії “Європейська солідарність” можна звести до двох повідомлень:

• Ми йдемо на вибори, щоб не допустити реваншу проросійських сил;
• Тільки наша команда здатна забезпечити вступ України до ЄС і НАТО.

Спонсори. Схоже, що Петру Порошенко доведеться самому викладати гроші на виборчу кампанію “ЄС”. Це неминуче, якщо не брати собі в список неоднозначних, але багатих людей, як це відбувалось у 2014-му.

На президентських виборах йому симпатизував олігарх Рінат Ахметов, Віктор Пінчук та Віктор Медведчук надавали доступ до своїх медіа. Тепер, вочевидь, ця підтримка піде на спад. Оскільки Порошенко уже не президент, і користі для олігархів має набагато менше. Якщо точніше – тепер він просто один із них. Отже – конкурент.

1+1+Зеленський: “Слуга народу”

З’їзд. Цьогорічні політичні з’їзди усе більше нагадують театралізовані постановки. От і партія “Слуга народу” обрала для свого з’їзду зовсім несподівану локацію – ботанічний сад.

На службовому вході Ботсаду імені Гришка в Києві гостей зустрічали гольфкари, які підвозили їх від входу до металевих рамок перед зоною з’їзду.

Ця зона складалась із двох великих шатрів. В одному помістили фуд-корт та крісла делегатів, під другим – ряди крісел та сцена. Поки на фуд-корті годували канапе та шаурмою, делегати і гості займали свої місця.

Зеленський, як усі і чекали, почав із жарту.

“Це точно моя промова? Не Петра Олексійовича?” – звернувся він до першого ряду, де сиділи його перший помічник Сергій Шефір та глава АП Андрій Богдан, натякаючи на недавній скандал з плагіатом виступу Порошенка.

Одним жартом Зеленський не обмежився і в іронічній манері пояснив вибір локації для з’їзду:

“Я вірю, що завдяки людям, які зібрались тут, Україна розцвіте. Ну і будемо саджати. Символізмів багато”.

Публіка сприймала жарти на ура, весело сміялась і плескала. Левову частку делегатів складали люди у віковому діапазоні 30-40 років, переважно в доброму брендовому одязі.

Перші ряди займали представники нової влади, керівництво АП, фактичний глава СБУ Іван Баканов, представники президента в Раді та уряді. Секретар РНБО Олександр Данилюк до останнього перемовлявся з новими соратниками у фуд-зоні.

Виступ Зеленського був традиційно легким, але відчутно впевненішим, ніж його перші президентські промови. Із самої атмосфери заходу зчитувалось, як нова команда починає відчувати, що вона тепер – влада.

Для партії, яка має підтримку на рівні 48,2% серед тих, хто має намір голосувати і визначився з симпатіями, це не дивина.

Зеленський більше не вибачався за металеві рамки на вході, як робив раніше, а його охорона “отсекала гражданских” з не меншим завзяттям, ніж до цього охорона Порошенка.

Правда, Зеленський все ще не навчився відмовляти людям, коли його просять зробити селфі. Главі АП Богдану довелося ледь не силою забирати президента у натовпу фанів.

Список. Логіка побудови списку “Слуги народу”, якщо вірити Володимиру Зеленському, була наступною: частина людей – це експерти Зе!команди із часів президентської кампанії, частина – регіональні представники команди, частина – набрані через інтернет люди, які пропонували “Слузі народу” свої проекти.

Здавалося б, це вичерпне пояснення, однак запитання залишились.

Наприклад, незрозуміло, до якої із цих трьох категорій належить гендиректор медіа-холдингу олігарха Ігоря Коломойського “1+1 медіа” Олександр Ткаченко. Він “експерт” Зе!команди? Якщо оцінити вклад “1+1” та його керівника у перемогу на виборах Зеленського, то Ткаченко цілком міг би пройти по цій квоті. Як і чорний піар-технолог Олександр Дубінський з “1+1”, якого чомусь на з’їзді називали “журналістом”.

Загалом перша десятка “Слуги народу” виглядає наступним чином:

№1. Дмитро Разумков – лідер партії;

№2. Руслан Стефанчук – представник Зеленського в парламенті, головний ідеолог “Слуги народу”;

№3. Ірина Венедіктова – експерт з питань судової системи;

№4. Давид Арахамія – підприємець і волонтер, відомий під ніком Девід Браун;

№5 Галина Янченко – експертка з питань антикорупційної політики та депутатка Київради;

№6. Михайло Федоров – радник президента і керівник digital-напряму партії “Слуга народу”;

№7. Олександр Корнієнко – керівник передвиборчого штабу “Слуги народу”;

№8. Анастасія Красносільська – експерт з податкового законодавства, до кінц травня працювала у Центрі протидії корупції;

№9. Олександр Ткаченко – гендиректор “1+1 медіа”;

№10. Жан Беленюк – чемпіон світу з греко-римської боротьби.

У неділю партія Зеленського оприлюднила першу сотню свого списку і ще близько 10 імен можливих мажоритарників. Однак у “СН” обіцяють “постпраймеріз”, тобто якщо громадськість чи журналісти переконають партію, що котрийсь із її кандидатів непорядний, то його можуть відкликати.

Меседжі та амбіції. З’їзд партії “Слуга народу” пройшов під оголошеним самим президентом гаслом “Зробимо їх ще раз”.

“Слуга народу” – це те, що допоможе Україні встановити іншу систему, не перезавантажити стару, а встановити іншу. Ми почали це робити 21 квітня. Але це тільки перший крок. Система поки що в нокдауні, ми пропонуємо нокаут. Ми зробимо це разом. Ми зробимо їх ще раз”, – сказав президент і дещо по-змовницьки усміхнувся до однопартійців.

Серед інших оголошених задач варто згадати скасування недоторканності для депутатів, відкликання мандату за кнопкодавство, прийняття закону про незаконне збагачення.

Всього у програмі “СН” 16 блоків:

Спонсори. Питання витрат на таку масштабну кампанію, яку запланували у “Слузі народу”, є доволі чутливим. Президентська кампанія Зеленського була побудована на тому, щоб обійтись скромним бюджетом.

Парламентська кампанія зовсім інша – замість одного кандидата їх кілька сотень.

Кілька чинних депутатів-мажоритарників переконували УП, що штаб “СН” здає округ “під ключ”, тобто з підтримкою, брендом, візуальною концепцією тощо, за 300 тисяч доларів. Однак озвучити ці дані під диктофон жоден із опитаних депутатів не погодився.

Правда, нинішній рівень електоральної підтримки “Слуги народу” дозволяє партії розраховувати на перемогу в округах навіть без серйозних фінансових вливань.

На президентських виборах і після них Зеленського звинувачували у зв’язках з олігархом Ігорем Коломойським, фінансовий ресурс якого міг би стати великою “допомогою” у виборчій кампанії. Президент спростовував залежність від олігарха, однак взяв у першу десятку гендиректора його медіа-холдингу, який під час президентських виборів перетворився фактично на філію “Квартал ТВ”.

Однак поки незрозуміло, хто кому буде винен після включення Ткаченка у список і підтримки Дубінського на окрузі: Зеленський Коломойському, чи навпаки.