Стенограма засідання Апеляційного суду Києва 21 квітня, на якому було прийнято рішення про подовження терміну тримання під вартою лідера партії «Народна самооборона», екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка до 26 травня 2011 року.
Відео засідання дивіться тут.
Початок судового засідання. Адвокат заявляє клопотання до суду.
Адвокат Ігор Фомін: У нас є клопотання від Левка Лук’яненка, відомого політика, громадського діяча, народного депутата першого, другого, четвертого та п’ятого скликань, багаторічного в’язня радянських таборів, який звертається до Апеляційного суду міста Києва з клопотанням взяти на особисту поруку Юрія Луценка. Пан Лук’яненко готовий надати зобов’язання про те, що він ручається за поведінку та явку обвинуваченого за першим викликом до органу, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа. Герой України Лук’яненко вважає, що обрана Луценку міра запобіжного заходу – тримання під вартою, яка по своїй суті є виключною, не відповідає обставинам справи, а тим більше особі затриманого. Прошу залучити це клопотання.
Суддя Валерій Лашевич: Ще будуть клопотання?
Адвокат Ігор Фомін: Так, ваша честь, є клопотання про зміну запобіжного заходу від 65 народних депутатів України. Вони також вважають, що обрана Юрію Луценку міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є такою, яка відповідає вимогам закону. 65 депутатів особисто зобов’язуються забезпечити явку Луценка в органи дізнання досудового слідства чи в суд. Прошу долучити клопотання до матеріалів справи.
В інтересах Юрія Луценка також подана заява від пана Москаля, який є народним депутатом та першим заступником голови комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю. Він просить залучити його депутатське звернення на ім’я заступника генерального прокурора Рената Кузьміна: інформація про те, що Луценко нібито готувався покинути Україну, є повністю безпідставною та не відповідає дійсності. Юрій Луценко категорично був проти цього і ніяких дій (по виїзду закордон) не здійснював. Прошу це також залучити до матеріалів справи.
Ваша честь! Є також документи з Європейського суду з прав людини, які безпосередньо стосуються розгляду цієї справи, оскільки Юрій Луценко використав своє право і у випадку, коли вичерпані всі засоби захисту на території України, звернувся до Європейського суду з прав людини. Це — документи відносно пріоритету розгляду заяви (згідно положення 41) про те, що заява прийнята до розгляду. Луценко особисто прокоментує цей документ. Прошу також долучити до матеріалів справи.
Суддя Валерій Лашевич: Інші захисники підтримують клопотання?
Адвокати Луценка: Так!
Суддя Валерій Лашевич : Юрій Віталійович, ви підтримуєте клопотання?
Юрій Луценко: Так.
Суддя Валерій Лашевич: Прокуратура, вам потрібно надати слово?
Прокурор Антон Зінченко: Ми б хотіли ознайомитись з запитом Москаля, а те, що стосується клопотань про зміну запобіжного заходу і заяви Луценка про прийняття його заяви до Європейського суду, то я не заперечую проти їх приєднання до матеріалів справи, тільки суд буде вирішувати це питання в нарадчій кімнаті. А свою позицію щодо заявлених клопотань я висловлю пізніше.
Суддя Валерій Лашевич: Суд постановив: клопотання адвоката Фоміна задовольнити і зазначені клопотання від депутата Лук’яненка і від народних депутатів, які також просять про зміну запобіжного заходу, документи щодо подачі в Європейський суд з прав людини та заяву народного депутата Москаля долучити до матеріалів справи. Інших клопотань немає?
Адвокати: Немає.
Прокурор Антон Зінченко: Я не заперечую проти залучення листа депутата Москаля до матеріалів справи.
Суддя Валерій Лашевич: Слідчий з особливо важливих справ Генеральної прокуратури Войченко за погодженням з першим заступником генерального прокурора України звернувся до Апеляційного суду з поданням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому Луценку до 5 місяців, що обумовив необхідністю виконання вимог статті 218 та 223 Кримінально-процесуального Кодексу України та складанням обвинувального висновку. В поданні зазначено, що на даний час обвинувачений Луценко ознайомився лише з 41 томом кримінальної справи, яка нараховує 47 томів, а у справі в якості обвинувачених притягнуто ще 3 особи, які також не в повному обсязі ознайомились з матеріалами справи. Крім того, подання слідчого обґрунтовано тим, що Луценко обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, чинив перепони слідству шляхом умисного затягування строків слідства, постійно розголошував дані досудового слідства, ухилявся від явки до слідчого та не виконував процесуальні рішення. Це, на думку слідчого, дає підстави вважати, що Луценко, перебуваючи на волі, буде ухилятись від слідства і суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини по справі.
Також органи досудового слідства вважають, що обраний Луценку запобіжний захід у вигляді взяття під варту з урахуванням даних про його особу, сімейний стан та стан здоров’я не може бути скасований або змінений на інший запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою. Це була основна суть подання Генпрокуратури. Далі наводиться рух справи: коли була порушена, коли був затриманий Луценко і доводи, якими все це обґрунтовується. Слідчий, який вносив дане подання, будь ласка, встаньте! Ви своє подання підтримуєте?
Слідчий Сергій Войченко: Так, ваша честь, подання підтримую в повному обсязі. Прошу суд продовжити строк тримання під вартою Луценка до 5 місяців.
Суддя Валерій Лашевич: Ви подали подання до суду 15 квітня.
Слідчий Сергій Войченко: Так.
Суддя Валерій Лашевич: Як сказано в поданні, Луценко ознайомився з 41 томом кримінальної справи. На теперішній час він ознайомився з кримінальною справою повністю?
Слідчий Сергій Войченко: Так, ваша честь. На даний час обвинувачений Луценко ознайомився з 47 томами кримінальної справи, про що ним зроблений відповідний запис в протоколі про ознайомлення. На даний час по справі притягується крім обвинуваченого Луценка ще три особи, одна з який до цього часу не закінчила виконання вимог статті 218 КПК, його захисник також не закінчив виконання вимог статті 218. Крім того, шановний суд, хочу звернути вашу увагу, що на даний час адвокат обвинуваченого Ігор Фомін ознайомився всього з 13 томами кримінальної справи із 47, громадський захисник Луценко Ірина Степанівна ознайомилась з 17 томами кримінальної справи. Адвокат Орлов, який також являється захисником Луценка, ознайомився з 32 томами кримінальної справ з 47. Тому на даний час виконання вимог статті 218 продовжується. Крім того, згідно Кримінально-процесуального кодексу, формою закінчення досудового слідства є обвинувальний висновок, до складання якого слідчі приступають після виконання вимог статті 218. Тому, шановний суд, прошу задовольнити моє клопотання.
Суддя Валерій Лашевич: Прокурор Зінченко, ви підтримуєте подання?
Прокурор Антон Зінченко: Я підтримую подання слідчого. Дійсно, як зазначав слідчий, обвинувачений Луценко закінчив знайомитись з матеріалами справи, про що в наданих суду матеріалах наявні відповідні підписи та протоколи. Разом з тим, обвинувачений перед тим, як розпочати знайомитись з матеріалами справи, заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами своєї справи разом зі своїми захисниками. На даний час захисники не ознайомились зі всіма матеріалами справи. Крім того, по справі притягується рід інших осіб, у яких також є захисники, які також на сьогодні не ознайомились з усіма матеріалами кримінальної справи. Ті підстави, які враховувалися, і якими мотивувалося подання про взяття Луценка під варту, не відпали і не змінились. Хотів би також зазначити, що в поданні про продовження строку тримання під вартою всі ці обставини (як то: тяжкість злочину, особа обвинуваченого, поведінка обвинуваченого) були слідчим враховані. Стосовно заявлених сьогодні клопотань захистом, зокрема, про зміну запобіжного заходу обвинуваченому Луценку з підписки на особисту поруку: я вважаю, що такий запобіжний захід, як особиста порука, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, у зв’язку з чим прошу суд вказане клопотання не задовольняти. З урахуванням викладеного, прошу суд продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому до 5 місяців для завершення виконання вимог статей 218 та 223 Кримінально-процесуального кодексу.
Суддя Валерій Лашевич: Юрій Віталійович, вам надається можливість дати пояснення по суті подання.
Юрій Луценко: Хотів би сказати, що сьогодні вам доведеться розглянути справу, яка від самого початку була незаконною.
Сьогоднішнє подання про продовження на черговий місяць мого арешту не є таким легким, як здається на перший погляд. Тим більше, як це хоче зробити пан прокурор. У мене в руках не моє звернення до Європейського суду, як ви сказали, пане прокурор, а рішення Європейського суду про те, що скарга Луценка прийнята до позачергового розгляду Європейським судом з прав людини Я не робив жодних наголосів у своїй заяві на свій статус колишнього міністра, політика тощо. Але, тим не менше, Європейський суд взяв справу у своє провадження і взяв за можливе надати їй пріоритет. Чому? Тому що згідно заяви (і ви це можете побачити в матеріалах справи) порушення почалися в перший же день мого затримання. Перш за все, слідчий Войченко взяв з мене ще в листопаді 2010 року підписку про невиїзд. Ви прекрасно всі тут знаєте, що в статті 151 Кримінально-процесуального кодексу чітко написано, що змінити санкцію запобіжного заходу можна лише у випадку, якщо є докази, що Луценко втікає або хоче втекти. Інших варіантів змінити підписку на арешт чинне законодавство не передбачає. Це очевидно всім, хто вміє просто читати статтю 151. В постанові про затримання, яка знаходиться в кримінальній справі, почерком пана Войченка записано, що підставою для затримання було те, що я можу продовжити злочинну діяльністю. Мене звинувачують в перевищенні повноважень міністра внутрішніх справ. Як я міг продовжувати злочинну діяльність вже рік не будучи міністром – знає тільки пан Войченко! Я розумію, що це перша справа, в якій він очолює слідчу групу – він на мені тренується, бо він ніколи до цього не приймав таких рішень. Але, тим не менше, треба все ж таки вміти читати, або принаймні не писати абсолютну абракадабру: поясність, як можна вже рік знаходитись у відставці з посади міністра і продовжувати злочинну діяльність в перевищенні повноважень міністра внутрішніх справ? В підставах для затримання також вказаніі «інші обставини». Я так розумію, що під «іншими обставинами» пан Войченко скромно мав на увазі політичне замовлення, яке йому поступило, і за яке, я не виключаю, він розраховує отримати всі блага по службі. Далі була постанова про мій арешт. Що цікаво: затримували мене по одній справі, а в Печерському суді при обранні міри запобіжного заходу розглядалась зовсім інша справа. Тому, ваша честь, якщо ви подивитесь на рішення Європейського суду і на запитання, які він ставить до українського уряду, там саме на цьому і робиться наголос: чи правда, що Луценка затримали по одній справі, а арештували по іншій? Чи правда, що Луценка перевели з підписки про невиїзд без жодних доказів його готовності до побігу, чи ні? Європейський суд прекрасно розуміє, що це — грубі порушення українського законодавства. На це я хочу звернути увагу перед тим, як перейти до розгляду питання про продовження мені арешту.
Я опускаю, ваша честь, що кримінальну справу мені відкривали і закривали тільки для того, щоб я не зміг звернутись в Печеський суд і Апеляційний суд з оскарженням постанови про порушення справи. Я вже буду мовчати про те, що мене заарештували за зрив слідчих дій (так кажуть прокурори), яке проявлялось в повільному читанні матеріалів справи. Але після дня арешту я чекав місяць – 28 днів! – поки мені дали перший том для ознайомлення. Я місяць провів в тюрмі, в камері смертників, в коридорі, де знаходяться 4 камери з убивцями або з підозрюваними у вбивстві, і чекав, коли ж мені привезуть хоча б один том кримінальної справи, яку я так повільно читав, а щоб швидше читав, мене туди закрили!
Тим не менше, мені Печерський суд, всім відомий найсправедливіший гуманний суд в світі, дав спочатку 2 місяці арешту, потім – 4 місяці, і тепер хочуть дати ще місяць арешту. Я прочитав всі матеріали кримінальної справи. Знову ж таки, зауважу вам, ваша честь, і засобам масової інформації: інформація про те, що я повільно читаю, є повною брехнею. Наприклад, пан Кузьмін, заступник генпрокурора, дозволяє собі говорити, що і в тюрмі я читаю по 5 сторінок щодня. Можете подивитись – жодного разу ні на свободі, ні в тюрмі я не читав лише 5 сторінок. Це груба брехня, за яку відповість пан Кузьмін. Я читав стільки, скільки міг законспектувати і усвідомити – від 100 до 200 сторінок в день. Чи можна було швидше читати? Безумовно, можна! Але не пройшло і 3 місяців після мого арешту, як пану Войченко його кукловоди дозволили, щоб я використовував технічні засоби для копіювання матеріалів справи, що передбачено законом і що, звичайно, пришвидшує справу: не треба конспектувати від руки кожен том справи. Цей дозвіл мені дав пан Войченко, але три тижні так і не допустив нікого до копіювання. Після того, як були відкопійовані 2 чи 3 томи кримінальної справи, слідство різко сказало: «ні, більше не дамо копіювати, бо ми не знаємо – можливо, там є секрети». Секрети там такі, що навіть в справі про отруєння Ющенка зняті всі грифи секретності і тепер моя дружина-захисник знає, хто де сидів, коли їли плов на дачі Сацюка. Це їх не турбує. Це вони допускають читати і розповідати всій Україні. А секрети того, що я вже прочитав, мені копіювати не дозволяється!
Сьогодні ми маємо нове подання, з яким я, звичайно, не ознайомлений, але, ваша честь, ви його щойно зачитали і я приблизно зрозумів, які підстави у Генпрокуратури для того, щоб мене знову затримати. Все зводиться до наступного: щойно пан прокурор сказав, що ті причини, по яким мене затримали ще в грудні місяці, не відпали. Які ж це були причини? Перша причина: «гад Луценко» не визнає своєї вини! Ну не знає прокурор, що Конституція України дозволяє всім громадянам України мати таке право — не визнавати свою вину! Мало того, я наполягаю на тому, що я не скоював злочини, в яких мене звинувачують. Між іншим, пан Войченко відмовив мені не тільки в медичній консультації у зв’язку з проблемами зі здоров’ям, але й і в зустрічі зі священиком. Зараз я вже зустрінуся з ним і на сповіді можу вам тут сказати, що я не скоював тих злочинів, які мені шиє білими нитками прокуратура. Але, тим не менше, це моє конституційне право прокуратура вважає підставою для арешту. І, звичайно, Європейський суд саме це запитання ставить українському уряду: чи правда — про цей нонсенс? І доведеться відповісти, що це — правда!
Друге: «гад Луценко» ще до чого додумався – не дає показів! Дарма, що це також конституційне право будь якого громадянина, але за це його треба закрити в тюрмі, а саме — в камеру смертників, і саме — поруч з убивцями або з тими, хто підозрюється в скоєнні убивств. Для того, щоб дав покази! Причому не просто покази, а саме ті, які потрібні прокуратурі! Буде суд, і я розкажу, як ці покази «вибивались», і у нас будуть свідки, які розкажуть, як добувались ці покази. Це все буде видно.
Третя підстава, про яку говорить пан прокурор: Луценко сміє коментувати в пресі хід слідства! Знову ж таки, Європейський суд запитує (можу навіть дослівно процитувати): чи дійсно його заарештували, щоб не дати заявнику можливості брати участь у політичному житті України? В будь якій цивілізованій країні коментарі, виступи, інтерв’ю політика є його святим конституційним правом, але тільки не для нашої Генпрокуратури, двох прокурорів, які сидять перед вами, ну і, звичайно, Кузьміна, який затверджує їхні подання. Звертаю увагу, ваша честь, що я ніколи не давав і в мене не вимагали підписки про нерозголошення матеріалів справи. Ніколи! Тому я вільний в тому, щоб захищати себе! Якщо пан Каліфіцький, прямий керівник Войченка, той Каліфіцький, який відпустив керівника банди Немсадзе, на рахунку якої 52 трупи в Донецьку, оцей Каліфіцький на шоу на одному з телеканалів України розповідає про те, який Луценко негодяй, то — йому можна, і це абсолютно нормально, і він не розголошує матеріалів слідства! А Луценко, який газеті прокоментував абсурдність звинувачення (а щоб ви знали, ваша честь і панове, що один з найбільших доказів моєї винуватості – експертиза інституту Поплавського*) — заважає слідству! Слідство вже закінчене, але я йому заважаю! Воно вже 4 місяці як закінчено, але я знову, вийдучи на свободу, зможу йому завадити! Як? – спитаєте ви. Я не знаю, треба спитати пана Войченко, він у нас геніальний слідчий. Ще одне серйозне звинувачення (абсолютно без гумору) – Луценко зриває слідчі дії. На цьому ґрунтувались подання прокуратури від самого початку розгляду в Печерському суді ще в грудні місяці. Які аргументи наводяться? Очевидно, і у вас також є ці аргументи, дати повісток, які мені надавались, і коли я начебто не прийшов до слідчого. Я не буду обговорювати моральне обличчя пана Войченка, який закрив досудове слідство 13 грудня, напередодні мого дня народження, потиснув мені руку і сказав: завтра вам повістка не потрібна, бо слідство закінчилось, святкуйте спокійно. Але, тим не менше, на суд цей корінець в справу підло підклеїв, і сказав: «Луценко ж не прийшов!». Що я міг зробити, коли слідство закінчене – бог його знає, але не прийшов! Чи міг я ознайомитись зі справою? Ні, не міг, бо вона була в Печерському суді! Так само ще 4 таких самих корінця попідклеював (про неявку Луценка на допит, — ред.), але тільки забув покласти туди мою заяву, ним прийняту, що мій адвокат Фомін в ці дні буде в Херсоні, буде в Миколаєві, буде на іншому суді (яких надто багато Генпрокуратура зараз розплодила по політичним мотивам) і тому без адвоката я не можу прийти. Ми вдвох підписуємо заяву, заперечення не отримуємо і звичайно, що не приходимо, а приходимо пізніше. Але саме це називається зривом слідчих дій. Сьогодні прокуратура стверджує, що я і далі їх можу зривати. Скажіть: як я можу зривати слідчі дії, коли слідство завершилося в січні? Ну як це можна зараз зробити? Які ще слідчі дії я можу зірвати, якщо я ознайомився з усіма матеріалами кримінальної справи? В мене вже немає слідчих дій! Від мене не вимагається жодних процесуальних дій. Я вчора підписав протокол про ознайомлення з останнім томом справи. Ви чули, чому прокуратура вважає, що мене треба і дали тримати за гратами: так, Луценко прочитав всі томи, але ж ми не написали обвинувальний висновок, і тому хай сидить! Тобто, я мушу сидіти за те, що вони не хочуть вчасно робити свою роботу? Так це ваші проблеми, панове! Яким чином Луценко в тюрмі відрізняється від Луценка вдома в ході написання Войченком і всіма іншими замовниками, яких спонукали на цю справу, мого обвинувального висновку? Яка різниця? Що від цього зміниться? Чому я маю відповідати за те, що хтось не прочитав справу?
Ваша честь і пане Войченко! В 1478 році в Іспанії була створена інквізиція. Це зробив пан Торквемада. Так от, він ввів обов’язкову відповідальність всіх родичів звинувачених у єресі. І палили всіх! Скажіть, чому я маю сидіти в тюрмі, коли мої адвокати, а тим більше інші звинувачені, не дочитали справу? По вашій милості я незаконно утримувався в тюрмі на Різдво (і не поздоровив ні дружину, ні своїх синів), на Новий рік, а тепер — на Великдень, потім — на День перемоги. Скажіть, чому я за когось маю позбавляти своїх синів і свою сім’ю можливості бути людьми? Так хочеться пану Войченку, бо він вважає, що «якщо інші не дочитали, то хай сидить Луценко! А щоб дружина і адвокати швидше читали, Луценко буде заручником». Я пропоную, пане Войченко, одразу повісити мене в камері на гак, за ребро. Дуже швидко прочитають – за день! За цією логікою, це повернення не тільки в 1937 рік, а в 1478 рік іспанської інквізиції! Якщо хтось погано читає, давайте мене повісимо (я сподіваюсь, не за те, про що Кучма казав про суддю, а за інше), і тоді вони швидко прочитають! Куди ми котимося?
Ще один аргумент геніальний: Луценко може тиснути на свідків! Як це може робити екс-міністр, в якого вже більше року немає жодних повноважень? Я заступник головного редактора української газети. Як я можу тиснути на генералів, полковників, лейтенантів міліції і інших свідків? Ну як? Так що мені тоді – до віку там треба сидіти? Треба всіх саджати, бо кожна людина теоретично якось може тиснути на свідків? Як я на них можу натиснути, якщо свідки вже дали покази, підписались, що вони відповідають згідно чинного кримінального законодавства за неправдиві покази, і справа завершена? Немає слідства, всі покази здані, як я на них можу тиснути?
Кузьмін заявив публічно (а ЗМІ заяву офіційної особи прирівнюють до офіційної позиції) про те, що Луценко з Москалем готували втечу за кордон. Я зупинюсь на цьому, щоб показати — саме так і «шиються» всі політичні справи в нашій країні: брехня на брехні і висновок з брехні – брехливий. Так само сидить Макаренко з Діденком в тій же тюрмі, де і я, так само сидить екс-заступник міністра оборони Іващенко в тій самій тюрмі, де і я, бо комусь до розуму прийшов абсолютний абсурд, що ці люди, у яких є ім’я і які ним дорожать (я наприклад, дорожу своїм ім’ям і своїм паспортом) кудись будуть тікати. Я розумію, що, можливо, такого почуття до своєї країни немає в тих, хто нас підозрює, можливо, для них це нормально – втекти з країни. Але для мене це — абсурд, ганьба, я ніколи цього не говорив, не збирався робити і не зроблю. Звичайно, з огляду на це дивує, як жовторотий юнець говорить, що поруки героя України його не влаштовують, і поруки 65 народних депутатів, яких обрали в парламент мільйони людей, їх теє не влаштовують. Можливо, вас влаштує 1,2 млн. підписів українських громадян, які сказали: відпустіть Луценка і перестаньте грати комедію, пане прокурор? Ні, це їх не влаштовує! Їх влаштовує тільки одне: закрити Луценку рота і хай сидить в тюрмі, щоб не сказав про те, що всі і так знають: в країні панують політичні репресії на замовлення тих бандитів, які дорвались до влади. Пересидівши важкі «помаранчеві» часи за спиною контрольованої ними Генпрокуратури, зокрема, Кузьміна і того ж самого Пшонки, вони зараз мстять.
Але, ваша честь, скажіть мені: чому Україна в Європейському суді має бути заручником помсти мізерних бандократів над тими, хто чесно служив? Чому Україна має потім (бо позов – до України) вибачатися за те, що недолугі діячі мають одне в світі бажання: помститись за страх, пережитий в 2005 році? Поясніть мені, чому Войченко вважає, що я можу тиснути на свідків, і ця його думка — більша, ніж моє бажання бачити синів і дружину на Великдень?
Ваша честь, врешті-решт, спробуйте зробити по справедливості хоча би в чистий четвер! Дякую.
Суддя Валерій Лашевич: Захисники, будь ласка, в якому порядку будете виступати?
Адвокат Ігор Фомін: Я не знаю, що може додати захист після такої палкої промови… Я прошу звернути увагу суду на те, що є найбільш важливим з точки зору захисту при розгляді цієї справи. Дійсно, в основі того, що Юрій Віталійович знаходиться під вартою, є рішення Печерського суду міста Києва від 27 грудня 2010 року і, виносячи це рішення, суд, з моєї точки зору, здійснив ряд «новел». По-перше, як вже казав Юрій Віталійович, йому була обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тому, що він не визнає своєї вини у вчиненому. Ми знаємо, що в Конституції є стаття 62, яка каже: будь-яка особа є невинною в скоєнні злочину, якщо відносно неї немає вироку суду. Ті люди, які стоять перед судом, до того, як суд не виніс вирок, є невинними апріорі.
Друга «новела» в нашому кримінально-процесуальному кодексі, яка йде всупереч Конституції України – те, що Луценко відмовляється від дачі показів. Як можна людину засуджувати до тримання під вартою навіть на 4 місяці за те, що вона використовує свої права? Стаття 63 Конституції говорить: перед кожною слідчою дією слідчий надає протокол, де написано, що ви маєте право не відповідати на ці питання. Тим більше, що Юрій Віталійович Луценко ніколи не заперечував протии того, щоб давати покази, бо він перший зацікавлений в тому, щоб по цій кримінальній справі була встановлена істина. Але у нас була позиція, яка не змогла відбутися за вини державного обвинувачення. Вона полягала в тому, що якщо ми написали скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, якщо ми вважаємо, що ця кримінальна справа була порушена без наявності серйозних підстав, то ми повинні дочекатись — чи підтримає нашу точку зору суд (в даному випадку — Печерський суд Києва), чи він визнає, що ця справа була порушена без будь-яких підстав, і тоді всі докази, які збираються в рамках незаконно порушеної кримінальної справи, не мають ніякої сили, і тоді навіщо ми їх будемо давати? Тому в цьому була наша справа: ми не відмовляємося давати будь-які покази, але ми будемо їх надавати після рішення Печерського суду, яке так і не відбулось!
Суддя Валерій Лашевич: Оскаржувалась постанова про порушення справи?
Адвокат Ігор Фомін: Так, ваша честь.
Суддя Валерій Лашевич: І вона до цього часу не розглянута?
Юрій Луценко: Ваша честь, там інша ситуація. Слідство тричі не приходило на суд, а потім закрило досудове слідство і тому відпала можливість проведення суду. Вони вкрали в мене можливість розгляду законності порушення справи в суді. Просто тупо вкрали! Відбулось те саме, коли добавили в справу два нових епізоди і точно так само вкрали можливість оскаржити їх в Печерському суді, бо знають, що там навіть не білі нитки, там в деяких матеріалах навіть ниток не має!
Суддя Валерій Лашевич: Будь ласка, продовжуйте.
Адвокат Ігор Фомін: Юрій Луценко вважав, і я, як його захисник, також вважаю до цього часу, що ця кримінальна справа порушена без наявності законних підстав і, відповідно, пояснення по цій справі ми збирались давати тільки після того, як Печерський суд розгляне нашу скаргу. Але Печерський суд її так і не розглядав! 13 грудня ми пропрацювали близько 10 годин в Генеральній прокуратурі, нам надають нове обвинувачення і заявляють про те, що слідство по кримінальній справі закінчено. Слідчий говорив: ми сьогодні попрацювали дуже багато (є можливість перевірити в Генпрокуратурі – скільки ми насправді провели часу там 13 грудня) і оскільки завтра у Юрія Віталійовича день народження, то щоб завтра ми не працювали, то давайте сьогодні попрацюємо, і ми попрацювали. 14 грудня ми, безумовно, не з’являлись, з простої причини: перші томи кримінальної справи знаходились в Печерському суді, в який ми подали скаргу про незаконність порушення цієї кримінальної справи. Ми знаємо, що відповідно до вимог статті 218 КПК України слідчий перед початком ознайомлення з кримінальної справи повинен нам її надати в повному обсязі, що до речі, він зробив тільки тоді, коли ми зараз знайомились з кримінальною справою і у нас вже не було ніяких питань. Коли все це закінчилось, через місяць, мабуть, попідшивали і тоді вже нам дали справу. Мабуть, тому не давали справу Юрію Віталійовичу в той час, коли він був під вартою, доводили до розуму те, що вони там намалювали.
Тому ми були впевнені, що до 16 грудня включно, коли 16 грудня суд відмовив нам в розгляді нашої скарги на постанову про порушення кримінальної справи, ми не можемо знайомитись з цими матеріалами, тому що їх немає в самого слідства. Ну як вони могли нам їх надати, коли вони лежали в суді? Це також легко перевірити, оскільки є суддя, який розглядав цю справу, який 16 грудня показав нам, що «шановні, якщо вимоги статті 218 вже виконані, тобто, почалось ознайомлення з матеріалами справи, то відповідно до вимог закону вашу скаргу про порушення кримінальної справи буде розглядати генеральний прокурор. Я вам можу сказати, ваша честь, що до сьогоднішнього дня відповіді від генерального прокурора або будь-якого працівника на ту нашу скаргу про законність порушення кримінальної справи ми не отримали.
Що відбувається далі? Затримання Юрія Луценка, яке відбулось в неділю. Безумовно, Юрій Луценко намагався впливати на свідків або втекти за кордон, коли він з собакою гуляв біля свого будинку. Зрозуміло, що 11 працівників групи «Альфа» повинні були його затримати в цей небезпечний для держави момент і доставити його до слідчого ізолятора СБУ. Коли вони його туди доставили, я, ваша честь, приїхав туди приблизно о 18:00, побачив шановного пана слідчого і кажу: «Дайте мені хоча б протокол про затримання та копію постанови про порушення справи», оскільки я зрозумів собі логічно, що вони порушили нову кримінальну справу, оскільки по цій кримінальній справі вже був обраний запобіжний захід — підписка про невиїзд. Слідчий мені сказав: «Завтра, бо я сьогодні дуже стомився», і він поїхав, давши нам можливість поспілкуватись, але ніяких документів ми не маємо.
Наступного дня о 9:50 ранку мені телефонує слідчий і каже: «Будемо розглядати санкцію». Де, думаю, таке було, що за годину ми вже всі до цього готові? Я приходжу до суду, і що ми бачимо: десь через годину я починаю розуміти, що ми розглядаємо питання не про обрання запобіжного заходу по новій кримінальній справі, а що ми розглядаємо питання зміни запобіжного заходу на підставі тієї кримінальної справи, що у нас вже була!
Коли я заявляю до суду клопотання і кажу: «Шановний суд, дайте мені можливість підготуватись, бо ми маємо право на захист. Може це і дивно для цієї держави, але ми маємо право на захист. Ми маємо право знати, в цих книжках це написано. Ні, мені ніхто не дає можливості отримати перерву, тут є народні депутати, які тоді були в залі, і ми на колінах пишемо клопотання про взяття Юрія Луценка на поруки, хоч якимось чином намагаємось захистити права Юрія Віталійовича Луценка.
Після того Печерський суд видає оцей дивний документ: він не визнає своєї вини… ну треба сидіти в тюрмі, якщо не визнає своєї вини, бо це ж очевидно: тут же суд виніс вирок, він є винним! Але мало того, що він є винним, він ще й не визнає своєї вини на цій стадії процесу, не читаючи матеріалів процесу. А яка він людина, що не надає показів по кримінальній справі? Нічого собі, Конституцію має можливість читати та має право не давати показів по кримінальній справі!
І зрештою новела: Юрій Луценко ухиляється від слідчих дій, бо він не читав кримінальну справу, яку йому надали. Ми вам казали, ваша честь, що йому ту кримінальну справу на той час, коли ми побачили ці папери, де написано, що 14 грудня в свій день народження він не з’явився, 15 грудня, 16 грудня, 17 грудня, а 18 грудня я захищаю іншу людину в Херсоні — в мене є певні обов’язки як у захисника, я ж не по одній кримінальній справі працюю, у нас ніхто з захисників в цій державі не має лише по одній кримінальній справі, і я повинен виступати по іншій кримінальній справі, ми подаємо клопотання різного змісту. Ні, знову ми не з’явились. І нарешті маємо те, що маємо — арештовують.
В подальшому ми починаємо знайомитись з матеріалами кримінальної справи, але я не розумію, чому наше право знайомитись з матеріалами кримінальної справи, яке передбачено статтею 218 КПК, не обмежено в часі. Більше того, мій підзахисний взагалі може відмовитись — це його право. Я стукаю в усі двері, але то його право. То не є процесуальна дія слідчого. Юрій Луценко відповідно до закону має право взагалі написати за хвилину заяву, що він відмовляється від ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, і на цьому закінчити. Ні, ми маємо якість незрозумілі слідчі дії, які ми нібито не виконуємо, ухиляємося, виконуючи свої права, які передбачені Конституцією і кримінально-процесуальним кодексом.
Сьогодні вже, напевне, фінал цієї історії. То він сидів з точки зору слідчого бо він сам неналежним чином знайомився з матеріалами кримінальної справи, а сьогодні він повинен, мабуть, знаходитись під вартою через те, що адвокат Фомін погано виконує процесуальні права як адвоката — він дуже мало читає кримінальну справу! Ну, я не знаю, якщо є якась відповідальність у особи, то напевне, треба мати і якусь вину. Якщо то є вина Фоміна і він поганий адвокат, то давайте на нього будемо писати скаргу до Київської міської колегії адвокатів — нехай його виганяють, давайте відводити його від цієї справи, в якій він так погано працює! Але чому мій підзахисний через те, що я погано читаю матеріали справи, повинен знаходитись за гратами. Я цього не розумію, може хтось зрозуміє? Я мушу сказати, що цього не розуміє і Європейський суд з прав людини.
Суддя Лашевич: У нас є така норма закону, що коли один з двох обвинувачених не ознайомився з матеріалами справи, то стаття 156 частина 8 допускає утримувати і другого під вартою. Правильно?
Юрій Луценко: Допускає, але не зобов’язує!
Адвокат Фомін: Допускається у нас багато чого, ми кажемо: чому людина повинна триматися під вартою? Не тому що закон це допускає — ми всі читали Кримінально-процесуальний кодекс!
Юрій Луценко: Тут важливі деталі: всі інші — не під вартою! Тобто, вони спокійно знаходяться в нормальних умовах і спокійно читають. Я не знаю, скільки вони ще будуть читати! А Луценко за це має бути в тюрмі! Чесно, я не розумію!
Адвокат Фомін: Відносно Європейського суду. Просто я хочу наголосити на чому? Ми зробили подання до Європейського суду одразу після прийняття рішення Печерським судом, про який зараз казав Юрій Віталійович і я. Ми написали Європейському суду все те, що я зараз кажу вам, ваша честь! Що Юрій Віталійович Луценко не визнає своєї вини, не читає матеріалів справи і він не надає покази, і за це його посадили до тюрми. Він за те знаходиться за гратами. Європейський суд ми просили не тільки прийняти нашу скаргу відносно порушення його права на захист, його незаконного затримання і порушення його прав в зв’язку з незаконним арештом. Але ми ставили питання і про те, що він є політичною фігурою і що така сукупність порушень, які ще на початку цієї кримінальної справи до розгляду в суді у нас є, каже про те, що ця кримінальна справа не буде розглянута належним чином. Ми маємо дуже суттєві підозри, що ми не будемо мати справедливого суду і тому ми просили суд застосувати 41-й параграф цих правил відносно позачергового розгляду нашої скарги. І на сьогодні ми можемо сказати, що Європейський суд, оцінивши наші доводи, визнав їх такими, що заслуговують уваги. Ви знаєте, скільки треба часу чекати, доки буде розглянута скарга Європейським судом. Відносно нас був застосований 41- параграф, клопотання захисту було задоволено в цій частині. Європейський суд, визнавши наші доводи, призначив цю справу до позачергового розгляду, звернувся до держави Україна з тим, щоб вона пояснила, чи дійсно відповідають ці відомості, які ми надали Європейському суду, фактичним обставинам. А що там треба підтверджувати, якщо вони прописані в судовому рішенні та проштамповані мокрою печаткою!
Ваша честь, я прошу вас оцінити всі ці обставини, я прошу вас звернути увагу на те, що Юрій Віталійович Луценко є людиною, яка сьогодні має певний життєвий шлях, не за кожну людину подадуть голоси 1,2 млн. громадян, не за кожну людину до вас буде клопотати Герой України, не кожна людина в Україні буде мати стільки прихильників і стільки бажання бачити його на свободі, а не за гратами. Тим більше, коли відносно нього немає вироку суду.
Ваша честь, ми знаємо, що пленум Верховного Суду вказав на те, що ми повинні оцінювати, приймаючи такі рішення, всі умови, в тому числі і умови, які свідчать про особистість Юрія Луценка. Немає необхідності давати якісь коментарі відносно нього, як публічної фігури, як державного діяча, як керівника партії і народного депутата, і як міністра внутрішніх справ України…
Ірина Луценко: … і як мого чоловіка!
Адвокат Фомін: Тому я дуже прошу вас, ваша честь всі ці обставини побачити і прийняти те рішення, яке від вас чекає не тільки Юрій Луценко, не тільки його сім’я, не тільки його захист, не тільки всі люди, які знаходяться в цій залі, а яке чекає вся Україна.
Адвокат Володимир Орлов: Я повністю підтримую всі доводи, які були виказані як Юрієм Луценком, так і Ігорем Фоміним, хочу доповнити лише те, що, дійсно, істинних підстав для продовження тримання під вартою Юрія Луценка, нажаль, ми не почули в поданні Генеральної прокуратури. Ходу також додати, що сьогодні мені стало відомо, що фігурант цієї справи Приступлюк бажає підписати протокол про завершення ознайомлення з матеріалами справи, але Генеральна прокуратура не надала йому такої можливості, напевне, в зв’язку з тим, що було подане подання на Луценка і в зв’язку з тим, як йому пояснили, що справа знаходиться в суді. Що стосується неознайомлення з матеріалами справи адвокатами, то ми напевне, готові написати заяву про подальшу відмову від ознайомлення з матеріалами справи, якщо це є основною підставою, щоб утримувати нашого підзахисного під вартою. Сказане раніше (адвокатом Фоміним і Луценком) я повністю підтримую.
Ірина Луценко: Я хочу добавити єдине тільки — зрозуміла моя тривога за мого чоловіка. Я повністю погоджуюся зі словами, сказаними захисниками і моїм чоловіком, і хочу доповнити єдине. Пане суддя, я неодноразово бувала в СІЗО у зв’язку з тим, що я маю офіційний статус захисника. Звичайно, мій чоловік мені забороняє про це говорити, але я буду, оскільки це — серйозна підстава. Чоловік неодноразово тихенько жалівся мені на свій стан здоров’я — крутить суглоби рук і ніг, постійні висипання на обличчі і так далі… Я з дозволу керівництва СІЗО звернулась в приватну незалежну клініку і змогла провести там ряд аналізів. Були зібрані аналізи крові і інші аналізи. Ті аналізи були зібрані в динаміці і була проведена консультація у кардіолога-ревматолога. Є серйозна підстава вважати, що в мого чоловіка ревматоїдний артрит. Ми разом з адвокатом Орловим попросили, надавши ті копії заключень, ті консультації лікаря ревматолога-кардіолога, на підставі розширених аналізів крові і інших аналізів, надати консультацію кардіолога-ревматолога Луценку безпосередньо в СІЗО. Особисто цей лікар сам запропонував цю консультацію, тому що аналізи свідчать про серйозну динаміку погіршення стану його здоров’я. Крім того, в березні 2010 мій чоловік після того, його було звільнено з посади міністра внутрішніх справ України, перебуваючи на цій посаді 4 роки, жалівся на погіршення стану здоров’я — постійні стреси і так далі — він провів обстеження в німецькій гастроклініці. Був поставлений діагноз: набутий цукровий діабет другого ступеню. Аналізи крові показали значне підвищення рівня цукру і холестерину — вони були в 2 рази вище від тих показників березня 2010 року, коли йому поставили діагноз «набутий цукровий діабет другого ступеню». Зазначені хвороби — цукровий діабет, ревматоїдний артрит — знаходяться в переліку захворювань, які, якщо перебуває звинувачений в місцях позбавлення волі (в СІЗО чи тюрмі), передбачають обов’язкове його звільнення. Я не готова зараз вам надати ці документи, але копії документів і заключень були надані Войченку. Войченко дав нам відповідь у два рядки: в консультації кардіолога-ревматолога відмовлено.
Пане суддя, моєму чоловікові 47 років, я прошу просто задуматися над тим, що говорили тут захисники, і задуматись над моїми словами: погіршення його здоров’я мене дуже турбує. Тим більше, ми готові надати повністю всі підтверджуючі документи як прокуратурі (хоча їй копії були надані), так і вам. Прошу звернути на це увагу, як на один з серйозніших аргументів для того, щоб його звільнили з-під варти.
Суддя Лашевич: Доповнень не буде ні в кого?
Прокурор Зінченко: Ваша честь, хочу зазначити, що були дійсно емоційні виступи з боку наших колег. Хочу зазначити, що будь-яких порушень при розгляді скарг, клопотань звинуваченого і його захисників не було допущено. Зокрема, йшла мова про те, що судом відмовлялось в задоволенні скарг на постанову про порушення кримінальної справи, не було отримано відповіді. Це не відповідає дійсності, оскільки після надходження такої скарги до Генеральної прокуратури захиснику було надано відповідь. Хотів би зазначити, що рішення Печерського районного суду Києва з приводу оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи було предметом перевірки в апеляційному суді і це рішення було залишено в силі. Крім того, хочу звернути увагу на той факт, що багато було посилань на незаконність дій Генеральної прокуратури, разом з тим, у обвинуваченого і у захисників було досить можливості і часу оскаржити будь-яку постанову про порушення кримінальної справи. Разом з тим, цього зроблено не було, що свідчить про штучні заяви про те, що допускаються порушення з боку Генеральної прокуратури при розгляді якихось скарг і клопотань. Дякую.
Слідчий Войченко: Ваша честь, хотів би додати свої пояснення з приводу стану здоров’я Юрія Луценка. Відповідно до норм чинного законодавства України, відбирати будь-які аналізи у Луценка можна було тільки з дозволу слідчого. Жодне клопотання до мене не надходило, мною не розглядалось і жодні аналізи дружиною і захисником не відбирались. Друге: надіслане клопотання про стан здоров’я Луценка було розглянуто, при його розгляді порушень не було допущено, це клопотання було надано лікарем приватної клініки, основна мета якої — не надання медичної допомоги, а отримання прибутку… (Сміх в залі суду). Дані консультаційні заключення не були належним чином завірені, лікар склав їх, не оглядаючи хворого, а зі слів, які він почув. І далі: під час направлення справи я вам надав довідку зі слідчого ізолятора про те, що Юрій Луценко оглянутий, стан його здоров’я є задовільним. Жодних перешкод перебуванню його під вартою немає. Дякую.
Юрій Луценко: Ваша честь, я давно вже перестав дивуватись брехливості прокуратури, працюючи ще в МВС, але чесно кажучи, справа з 47 томів, які я прочитав, відкрила багато на що очі. Багато таких справ, як моя, знаходилось і знаходиться в провадженні силових структур, можливо, не тільки в прокуратурі, але й в МВС. Але те, що я побачив — такої фантазії я не уявляв! От уявіть собі — за що я маю отримати 10 років тюрми? Доказами є: Луценко дозволив собі закупити квіти до пам’ятника загиблим міліціонерам на сусідній площі — і, гад, положив! Мало того, повторно це зробив в день 9 травня! Мало того, цілий том складає «заборная ведомость питания» на чорнобильську панахиду ветеранів МВС: ковбаса «Лікарська», плавлені сирки, огірки, помідори і так далі. Він використав ці кошти на свято, всупереч забороні Кабміну, будь-що святкувати! Є якась межа цинізму взагалі в цьому світі? Ні, немає! Мало того, висновки, що це — злочинні дії, опираються не на яку експертизу, бо жодна експертиза на дала їм такого висновку. Довго думали наші кудесніки і взяли експертний висновок інституту культури Поплавського! І готовий тобі Луценко на 10 років в тюрму за плавлений сирок на панахиді ветеранам Чорнобиля!
Все, що вони там писали, зараз переноситься на їхні висновки. Кажуть: порушення розгляду скарг не було допущено. Безумовно, ми подаємо скарги — нам відмовляють. Все законно! Кажуть: «те, що Печерський суд не розглядав скаргу (на порушення кримінальної справи) — не відповідає дійсності!». Дивиться в очі і бреше прокурор, каже: це не відповідає дійсності. Мало того, вони говорять: «у них було багато часу для оскарження постанови про порушення кримінальної справи, але вони цього не зробили і це підтверджує штучність заяв захисту».
Ваша честь, ще раз нагадую: 13 грудня був останній допит, пред’явлено звинувачення і завершено досудове слідство. На 16 грудня призначено засідання Печерського суду. Спочатку був призначений на 8 грудня, але прокуратура не прийшла з матеріалами і він був перенесений. Був призначений на 12 грудня — прокуратура не прийшла і він був перенесений. 13 грудня слідство по справі закривають і, само собою, 16 грудня вже немає що розглядати, бо досудове слідство завершено! Не можна розглядати постанову про порушення кримінальної справи, коли досудове слідство завершено. Звичайно, Печерський суд нам відповідає: бувайте здорові, немає предмету для розгляду. Звичайно, апеляційний суд робить те саме. Тоді мене забирають в тюрму, я місяць там сиджу без ніяких слідчих дій, взагалі без нічого: ні книжки, ні одягу, нічого немає. Місяць! Якщо бути точним — 28 днів. На 28-й день заходить сяючий Войченко, проводить зі мною допит, відновлює досудове слідство, пред’являє мені звинувачення і тут же закриває досудове слідство, щоб, не дай бог, я не пішов до Печерського суду. В мене двічі брутально вкрали право оскаржувати постанову про порушення кримінальної справи. Тепер прокурор дивиться на мене абсолютно чистими очима і каже: це все неправда, все було законно! Я розумію, що все було підлаштовано законно. Прокуратура і ви самі не ходили на суд, щоб зірвати його і не дати розглянути справу, не дати подивитись ті справи, які просто викликають сміх, особливо перші 4 томи, а потім, коли суд відмовив, нашили мені ще 43 томи, зв’язали їх нитками, в один день пред’явили, щоб не звернувся до суду, і — сиди далі, Луценко! Читай! Дочитав? Далі сиди, нехай інші читають! Так, може, нехай вся країна перечитає, і поки всі 48 мільйонів громадян не прочитають мою справу — я буду сидіти в тюрмі?
Друге: Про здоров’я. Я не хочу обговорювати тему здоров’я, бо я дорослий чоловік, який відповідає сам за себе. Я в стані довести Войченку, що вся ця справа — брехня! І в мене будуть докази, і в мене будуть свідки, в мене будуть аргументи для цього. Єдине — не знаю — чи буде для цього незалежний суд. Оце проблема! Але коли тут, в очі мені дивлячись, розказують, що в нього є довідка з СІЗО, то я вам розкажу, ваша честь, як це було. Так, дійсно, з дозволу адміністрації СІЗО в мене працівники СІЗО взяли з вени кров, опечатали колбочку, віддали в клініку «Євролаб», яку знає весь світ. Завезли туди, здали аналізи, вони зробили свій діагноз. Пан Войченко дійсно каже: «треба консультацію», але після цього в Генпрокуратурі — «шухер»: хтось не догледів. До мене приходить лікар СІЗО з дерев’яним чемоданчиком, в якому є 4 упаковки пігулок — на всі випадки життя. Він заміряв мені тиск, як зараз пам’ятаю — 130 на 110. Каже: так, у вас проблеми з серцем. Кажу: а в кого їх нема? Каже: а пігулки у вас є? Кажу: а у вас? Він каже: в мене малувато! Кажу: тоді йдіть! Все — ось і вся довідка про здоров’я — здоровий і придатний для перебування в СІЗО на подальші місяці, поки всі на начитаються моєю справою імені інституту Поплавського.
Я одразу вам скажу: я можу сидіти 5-й місяць, здоров’я вистачить. Я досиджу стільки, скільки потрібно, щоб довести свою правоту і свою невинуватість. Але, я одразу кажу: якщо сьогодні, не маючи жодних підстав на продовження мого тримання (якщо я дочитав свою справу, якщо інші звинувачені готові підписати, що вони дочитали справу, якщо адвокати вже не будуть читати справу зараз) і тим не менше, Луценко має сісти, то я кажу, що з завтрашнього дня я оголошую голодування. В мене немає іншого варіанту звернути увагу на повне беззаконня щодо мене, а, значить, і щодо всіх таких, як я. Бо я в Лук’янівському СІЗО не один Луценко, там таких політичних Луценків — достатньо! Я буду захищати і свої і їхні права тим методом, який для мене можливий. Якщо суд не почує, тоді я буду далі ризикувати своїм здоров’ям, щоб почули інші. Дякую!
Адвокат Фомін: Ваша честь, я скажу буквально два слова. Ви знаєте, мене запитують, чому ми не звертаємося зі скаргами до суду? А тому, ваша честь, що в подальшому цими рішення суду прокуратура прикривається, наче щитом і каже: ви ж бачите — ми законно порушили цю кримінальну справу, це ж суд підтвердив, ми законно арештували Юрія Луценка — це ж Печерський суд підтвердив. А зараз сказали вам, Апеляційному суду: і Печерський суд правильно, законно написав своє рішення — дійсно, відповідно до нашої Конституції, треба визнавати свою вину! Треба давати покази, бажаєш чи не бажаєш і треба виконувати вказівки слідчого, щоб читали, читали, читали, допоки не впадеш. Правильно, все, як написано Печерським судом! І це підтвердив Апеляційний суд міста Києва. Зараз ми що бачимо? Незаконні дії і протиправні рішення органу держави Україна закріплюються рішеннями судів України. Ми сказали суду і надали документи стосовно того, що ми оскаржили всі дії до Європейського суду з прав людини. В мене немає ні краплини сумніву, ваша честь, відносно того, яке рішення прийме Європейський суд з прав людини по цій справі. Я впевнений, що платники податків держави Україна повинні будуть за цю роботу слідчого, прокурора, судді платити своїми грошима, бо Європейський суд, безумовно, буде стягувати якісь кошти з держави Україна. Крім того, ми ж кажемо, що є незаконне затримання, незаконний арешт і порушення права на захист. Яке рішення прийме суд при тому, що все це прописане в самому рішенні Печерського суду. Що тут треба доводити Європейському суду, якщо вже все написано в рішеннях судів України?
Ваша честь, ми маємо вже приклад Чехії, коли писали що міністр Данилишин — крадій. Суд Чеської республіки, вивчивши всі ці аргументи і факти, прийшов до того, що надав пану Данилишину політичний притулок. Питання про правосуддя держави Україна буде винесено першим на розгляд Ради Європи. Ми дуже вас просимо: прийміть, будь ласка, те рішення, про яке вам каже серце, прийміть те рішення, з яким ми до вас звертаємося. Прийміть законне рішення, ваша честь!
Суддя Валерій Лашевич: Суд видаляється в нарадчу кімнату.
Триває перерва близько 30 хв.
Суддя Валерій Лашевич зачитує рішення суду:
Оголошується постанова. Іменем України, 21 квітня 2011 року. Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва Лашевич за участі прокурора Зінченка, особи, в провадженні якої перебуває справа слідчого Войченка, за участі Фоміна і Луценка, розглянувши подання слідчого Генеральної прокуратури Войченка поданого на продовження терміну тримання під вартою Луценка Юрія Віталійовича, який народився 14 грудня 1964 року в місті Рівне, громадянина України, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, вищу освіту, працюючого на посаді заступника головного редактора газети «Сільські вісті», зареєстрованого за адресою: Київ, вул. Дмитрівська, проживаючого за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 364, частиною 3 статті 365 Кримінального Кодексу України встановив:
слідчий з особливо важливих справ Генеральної прокуратури Войченко за погодженням з першим заступником генерального прокурора звернувся до Апеляційного суду з поданням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого Луценка до 5 місяців, що обумовлено необхідністю виконання вимог статті 218 та 223 Кримінально-процесуального Кодексу та складання обвинувального висновку. При цьому в поданні зазначено, що на даний час звинувачений Луценко ознайомився лише з 41 томом кримінальної справи, яка нараховує 47 томів, а у справі в якості звинувачених притягнуто ще 3 особи, які також не в повному обсязі ознайомились з матеріалами справи. Крім того, подання слідчого обгрунтовано тим, що Луценко, обвинувачений у вчиненні тяжких злочинів, чинив перепони слідству шляхом умисного затягування строків слідства, постійно розголошував дані досудового слідства, ухилявся від явки до слідчого та не виконував процесуальні рішення. Це, на думку слідчого, дає підстави вважати, що Луценко, перебуваючи на волі, буде ухилятись від слідства та суду, виконання процесуальних рішень а також перешкоджати встановленню істини по справі. Також органи досудового слідства вважають, що обраний Луценку запобіжних захід у вигляді взяття під варту з урахуванням особи, сімейного стану та стану здоров’я не може бути скасований або змінений на інший запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою.
Вивчивши матеріали справи, опитавши особу, в провадженні якої перебуває справа, а також слідчого Войченка, який дав пояснення з приводу необхідності продовження обвинуваченому Луценку строку тримання під вартою до 5 місяців, вислухавши думку прокурора, який підтримав подання з викладеними в ньому підставами, та просив подання задовольнити, пояснення Луценка та його захисників, які посилаються на відсутність підстав на утримання обвинуваченого під вартою, заперечували проти задоволення подання, перевіривши матеріали справи, суд вважає встановленим наступне:
В провадженні слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури Войченка знаходиться кримінальна справа № 49-3028, яка була порушена 15 жовтня 2010 року Генеральною прокуратурою України за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 364 Кримінального кодексу України, а саме за фактом зловживання службовим становищем колишнім керівництвом Міністерства внутрішніх справ України в інтересах Приступлюка, яке заподіяло істотну шкоду державним інтересам. 2 листопада 2010 року Генеральною прокуратурою кримінальна справа проти колишнього міністра внутрішніх справ Луценка та колишнього працівника центрального апарату Міністерства внутрішніх справ Приступлюка про заволодіння ними чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, тобто за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України. 15 листопада 2010 року Луценку та Приступлюку було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 11 грудня 2010 року дії обвинуваченого Луценка та Приступлюка було перекваліфіковано з частини 3 статті 191 на частину 5 статті 191 Кримінального Кодексу України і відносно них була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України. Того ж числа Генеральною прокуратурою України була порушена кримінальна справа відносно колишнього міністра внутрішніх справ Луценка за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 265 і всі порушені стосовно Луценка і Приступлюка кримінальні справи були об’єднані в одне провадження — кримінальну справу №49-3028.
13 грудня 2010 року Луценку було пред’явлено остаточне обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України. Цього ж дня обвинуваченому Луценку та Приступлюку було оголошено про закінчення досудового слідства та надані для ознайомлення матеріали справи.
24 грудня 2010 року Генеральною прокуратурою України відносно Луценка було порушено кримінальну справу №49-3079 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 364 Кримінального кодексу України.
26 грудня 2010 року в рамках розслідування кримінальної справи номер №49-3079 Луценка було затримано в порядку статті 115 КПК України.
27 грудня 2010 року за поданням Генеральної прокуратури Печерським районним судом міста Києва Луценку було змінено запобіжних захід з підписки про невиїзд на взяття під варту.
29 грудня 2010 року Луценку було пред’явлено звинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 364 і того ж числа кримінальна справа за №49-3079 була об’єднана в одне провадження з кримінальною справою №49-3028.
24 січня 2011 року відносно Луценка в рамках кримінальної справи №49-3072 було порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України, а саме за фактом перевищення ним службових повноважень під час організації святкування Дня міліції в 2008-2009 роках, тобто, в порушення вимог постанови Кабінету міністрів №943 від 22 жовтня 2008 року, що спричинило шкоду державі на суму 609 320 гривень.
25 січня 2011 року кримінальна справа №49-3072 була об’єднана в одне провадження з кримінальною справою №49-3028.
26 січня 2011 року Луценку було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 365 і того ж дня йому було пред’явлено кінцеве звинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 364 та частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України та оголошено про закінчення досудового слідства.
27 січня 2011 року обвинуваченому Луценку, Приступлюку, Тарасенко та Павленкову були пред’явлені матеріали досудового слідства для ознайомлення з ними та розпочато виконання вимог статті 218 і 222 КПК України. Строк досудового слідства в даній кримінальній справі продовжено в установленому порядку першим заступником генерального прокурора України до 7 місяців, тобто, до 2 червня 2011 року.
Як вбачається в матеріалах кримінальної справи, Луценко обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, а строк його тримання під вартою закінчується 26 квітня 2011 року.
27 січня 2011 року обвинуваченому Луценку та його захисникам було оголошено про закінчення досудового слідства у кримінальній справі та надані для ознайомлення матеріали кримінальної справи, які складають 47 томів.
На час розгляду подання в Апеляційному суд міста Києва обвинувачений Луценко ознайомився з матерілами кримінальної справи в повному обсязі, однак вимоги статей 218 220 КПК України не повністю виконані з його захисниками та обвинуваченим Приступлюком. Крім цього, в справі необхідно виконати вимоги статті 221 КПК України, скласти обвинувальний висновок та направити справу прокурору для подальшого її спрямування до суду. Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченому Луценку закінчується, та підстав для скасування чи зміни обраного йому запобіжного заходу на більш м’який немає, з урахуванням обсягу процесуальних дій, які необхідно виконати по справі та продовження досудового слідства, а також враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, дані про особу Луценка, його сімейний стан та стан здоров’я, Апеляційний суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання Луценка під вартою до 5 місяців, тобто, до 26 травня 2011 року.
В зв’язку з вищенаведеним, не може бути задоволено клопотання народних депутатів України та героя України Лук’яненка про зміну Луценку запобіжного заходу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 156, 165 прим. КПК України, суд постановив:
подання слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Войченка задовольнити, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому Луценку Юрію Віталійовичу 14 грудня 1964 року народження, до 5 місяців, тобто, до 26 травня 2011 року. У задоволенні клопотання народних депутатів України та героя України Лук’яненка про зміну Луценку запобіжного заходу — відмовити.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Судове засідання оголошується закінченим.
––––––––––––––––-
*інститут Поплавського — Київський національний університет культури та мистецтв, який готує спеціалістів режисури, хореографії, кіно, телебачення та ін.