Чи може вигородження ним блогерки, яка наговорила на кілька кримінальних справ, змусить підняти Службі повіки?
Суддя Київського апеляційного суду Олександр Коцюрба, який прославився п’яними ДТП та великою кількістю скасованих постанов, ухвалив чергове юридично безграмотне та упереджене рішення. Чи корупція, чи расизм рухали суддею, але залишається фактом, що так зване «внутрішнє переконання» змусило його бездоказово зробити винним українського патріота і ухвалити рішення на користь зрадника Батьківщини.
Минулорічний гучний скандал із російським пропагандистом, екс-директором мовлення російського каналу Russia Today Антоном Красовським, який телеефірі закликав «топити і спалювати українських дітей», розкрив ще один жахливий бік нинішньої війни: вразливість українських дітей. У боях гинуть бійці обох армій, але діти гинуть і страждають лише в Україні, а крім того, українські діти часто зазнають образ і погроз, часом у збоченому вигляді.
«Топити таких треба було в Тисіні. Прямо ось там, де “пливе кача”. Прям топити треба таких дітей, прямо в Тисіні… Сказав, що “москалі окупували” – і відразу прямо кидаєш у річку з бурхливою течією», – сказав Красовський в ефірі.
Своїм висловом він викликав обурення в Україні, у світі та навіть у Росії. Шефіня RT Симоньян усунула Красовського від роботи, а слідчий комітет Росії вирішив перевірити його висловлювання.
Нинішні розпропагандисти забувають про світову практику міжнародних трибуналів, де ті, хто популяризував війну, відповідають у суді як співучасники військових злочинів.
Однак цей випадок не найцинічніший, а розпропагандисти з українськими паспортами давно перевершили у людоїдстві екс-директора мовлення RT.
Наприклад, є така проросійська блогерка Олена Лоран, вона ж Олена Міщанюк, вона ж Олена Дрюцька.
Нещодавно вона жила в столиці України, точніше під Києвом, у селі Білогородка. В Україні Міщанюк-Дрюцька-Лоран працювала “світською левицею”, “зіркою” різних телешоу, наприклад, “Супермама”.
Крім вищепереліченого вона видає себе за спеціалістку в чорній магії та Instagram-відьму (за допомогою Instagram приймає замовлення на змови-відвороти-привороти-«закриття» від зрад та інше марення).
Світська та тв-кар’єра у результаті, схоже, не задалася, бо після початку повномасштабного вторгнення Міщанюк-Дрюцька-Лоран рушила до рідного, тоді вже окупованого Мелітополя. Там розпочала активну блогерську діяльність, внаслідок чого потрапила до бази даних сайту «Миротворець» як зрадник Батьківщини та посібник російських окупантів.
Читач може зазирнути на її Telegram-канал і сам переконатися у її спрямованості.
Наприклад, Міщанюк-Дрюцька-Лоран транслює тезу, що військові злочини у Бучі «зробила Україна». Нижче скріншот посту, де окупанти підписують її ім’ям та заряджають у РСЗВ ракету, передаючи «Привіт від Олени Лоран».
Відео: Ракета від Лоран
Блогерша активно принижує українських військових, звеличує російських окупантів, зрозуміло, путіна, смакує “черги по воду” у Києві, виставляє відео «прильотів» в українські міста, причому досить оперативно, що може свідчити і про її участь у якійсь мережі. Власне кажучи, банальна шалена ватяна пропаганда. Але, там є речі перехідні межі розумного навіть під час війни.
Зверніть увагу, що в даному пості є побажання смерті трьом дітям, вказівка двох адрес та обіцянка «скинути гранату».
Судячи з Telegram-акаунту Міщанюк-Дрюцької-Лоран йдеться про дітей Ольги С. з Хмельницького та Зейн Едіна Хуссама з с.Білогородка Київської області та з обома, судячи з того ж облікового запису, має історію судових розглядів, результати яких громадянка України зганяє на дітях своїх опонентів.
А в даному пості наводяться геолокація однієї з адрес, за якою прилетить “граната”.
Вершиною цинізму є пост, що наведено нижче, де мати чотирьох дітей Лоран виставила відео, на якому кидає в могильну яму фото хлопчика.
Відео: Фото хлопчика в яму
А у цьому посту, як ми бачимо, Міщанюк-Дрюцька-Лоран повідомляє, що фото дитини зашиють у труп. Тут зайві будь-які коментарі.
Тут доречне питання до розробників та власників російського месенджера Telegram Миколі та Павлу Дуровим: як вони дозволяють на своїй платформі розміщувати подібний контент? Youtube, наприклад, припиняв і закривав канали лише за перепис відео, де Красовський закликав «топити дітей». За легендою Павло Дуров задумав створити Telegram після того, як до нього «прийшли спецназівці», задумав як сервіс безпечної комунікації. Тепер це сервіс небезпечної та навіть токсичної комунікації. Але це суто російська історія.
А ми повернемось до України, громадянка якої Міщанюк-Дрюцька-Лоран створила Telegram-аккаунт, наповнений матеріалом для правоохоронних органів.
Почнемо зі ст.436 КК України, згідно з якою публічні заклики до агресивної війни караються позбавленням волі до трьох років.
Загроза життю та здоров’ю підпадає під ст. 129 КК України, де прописано строк від 2 до 5 років позбавлення волі.
Публікація адрес та геолокації житла громадян України з погрозами їхнього життя, хіба це не цілезнавство для ворога? Загроза знищення чужого майна шляхом вибуху, що згідно зі ст. 195 КК України карається виправними роботами до одного року. Також цілезнавство може підпадати під. ст. 258 КК, тобто терористичний акт, що карається позбавленням волі від п’яти до десяти років.
Не кажучи про дискредитацію української армії, бо в одній із постів Лоран “рекламує” секс-послуги для ЗСУ, які нібито надає неповнолітня дівчинка, тобто бійці ЗСУ вступають у статевий контакт із неповнолітніми?
Пару слів про ту саму неповнолітню дівчинку, точніше про її батька.
У селі Білогородка доктор Хуссам людина шановна. Справа в тому, що Зейн Єдін Хуссам за професією стоматолог, у період гарячої фази війни його приватна клініка “Пальміра” не припиняла своєї роботи, мало того пацієнтів з гострим болем, а також бійців ЗСУ та ТРО українець сирійського походження Хуссам лікував безкоштовно. Вчинок двічі вартий поваги. По-перше, на той момент “Пальміра” була єдиною в окрузі працюючою стоматологією, і банальний зубний біль за відсутності кваліфікованої допомоги легко перетворювався на трагедію. А, по-друге, передові підрозділи окупантів перебували на Житомирській трасі за кілька кілометрів від Білогородки, і якби не дай Боже росіяни зайшли до села, то лікареві вони напевно пригадали б безкоштовну допомогу ЗСУ та ТрО.
Проте в історії Міщанюк-Дрюцької-Лоран є ще одна дивовижна подробиця. Справа в тому, що, перебуваючи на території ворога, не лише відправляє в Україну ракети з персональним «привітом» та «ховає» українських дітей, але при цьому ще й веде судові справи в Україні і навіть їх виграє.
Так, 19 вересня 2022 року Київський апеляційний суд під головуванням судді Олександра Коцюрби виніс рішення про часткове задоволення скарги громадянки Олени Мещанюк та скасував рішення Києво-Святошинського районного суду Київської обл., який 23 грудня 2021 року виніс рішення залишити без задоволення матеріальної (89 003,64 грн.) та моральної (200 000 грн.) шкоди до Зейна Едіна Хуссама. За заявою Мещанюк, 03.04.2020 р. Хуссам пошкодив автомобіль Mercedes-Benz С 250 АІ2721ІН, що належав позивачу, що, знову ж таки, за її словами, було зафіксовано на камери відеоспостереження та її мобільний телефон.
Примітно, що в цей час сама Мещанюк-Лоран уже виїхала до окупованого Мелітополя та розгорнула антиукраїнську блогерську «діяльність». Зрозуміло, що у правовій державі суд розглядає кожне правопорушення поза контекстом життєвої позиції фігурантів справи. Теоретично хіба патріот не міг нашвидшити і пошкодити авто сусідки, хай і проросійської блогерки? Справа в обставинах події, а не щодо України. Проте, він у деталях і рішення судді Коцюрби гідно уважного вивчення. Нагадаємо, суд першої інстанції не знайшов причинно-наслідкових зв’язків між фактом пошкодження автомобіля Мещанюк та діями Зейн Едін Хуссама. А що знайшов апеляційний суд?
Спробуємо розібратися, на чому будується рішення апеляції. Цитата:
«Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 27.03.1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних діл за позовами про відшкодування шкоди” і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідно наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв’язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г) вина. Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію провини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов’язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводитиме наявність шкоди та її розмір».
Про яку «презумпцію провини» може йтися? Шановному судді та його колегам доречно нагадати, що декількома роками пізніше пленуму Верховного Суду України 1992 року, а саме: 1996 року Верховна Рада України ухвалила Конституцію, де у статті 62 чітко прописана презумпція невинності: ніхто не повинен доводити свою невинність. Суд має доводити провину людини.
А які ж докази навела апеляція, ухваливши, що Хуссам завдав шкоди Мещанюку і має його сплатити?
У ухвалі апеляційного суду згадуються три аргументи, а саме: рахунок-фактура компенсації пошкодженого автомобіля, копія рішення суду першої інстанції та якийсь відеозапис, на якому Хуссам нібито трощить Мерседес.
Цитата: «У доводах апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги надання нею на додаток до позову компакт-диска з відеозаписом неправовомірних дій відповідача, який пошкодив належний їй автомобіль, при цьому вів собі агресивно».
Дивно, що суд першої інстанції не взяв до уваги диск із відеозаписом «безчинств» Хуссама, але й апеляційна структура також цього не зробила. Чому? Цитата: «Колегія суддів позбавлена технічної можливості дослідити та прослухати технічний запис – компакт диска із записом події від 03.02.2020 року, коли було пошкоджено автомобіль позивача, оскільки на стадії апеляційного розгляду виявлено, що зазначений диск пошкоджено під час оформлення матеріалів справи (підшитий до справи із пошкодженням диску) секретарем судового засідання у суді першої інстанції, (а.с.14)». Таким чином через технічне ушкодження якоїсь дискети апеляція так само, як і райсуд, не змогла побачити запис, де Хуссам ушкоджує автомобіль. Окреме питання, чому позивачка не надала копію відео, яка, за її словами, була навіть на її телефоні? Але цікавіше інше, адже якщо немає відео, як і свідків, то що є основою доказової бази, чому Мерседес Лоран розгромив саме Хуссам?
Може рахунок-фактура є доказом провини Зейн Едіна? Почнемо з того, що рахунок-фактура не є підтвердженням розміру збитків, таким документом є квитанція про оплату рахунку або акт виконаних робіт. Експертиза збитків взагалі зроблена недбало, наприклад, Мещанюк володіла Mercedes-Benz С 250, але експерт для розрахунків взяв Мерс Е 250, який на порядок вищий за клас і відповідно дорожчий. У рахунку-фактурі зазначено суму збитку: 89 003,64, де вартість запчастин становить 55 948,66 грн., а вартість робіт – 18 221,04 грн. Проте 55 948,66 грн. плюс 18 221,04 грн. дорівнює 74169, 70 грн., а не 89003,64. Мало того, цю експертизу було зроблено у кримінальному провадженні, яке вже закрито. Однак не ці подробиці ключові, найголовніше – чи може рахунок-фактура, в якому визначається сума збитків, доводити провину, що саме цей громадянин розгромив цю машину?
Цитата: «Вищезазначене дає підстави для висновку, що вина відповідача Зейн Едін Хуссам у спричиненні Міщанюк О.О. майнової шкоди підтверджується такими доказами, а саме: рахунком-фактурою № 0000001119 від 04.02.2020 року, виданим ПАТ Акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація», Філія «Автомобільний центр Київ» ПАТ «Українська автомобільна корпорація» на ім. . про визначення вартості запасних частин (матеріалів) на суму 55 948,66 грн. та вартості робіт з ремонту автомобіля марки Mercedes-Benz С 250, д.н.з. АІ2721ІН, у сумі 18 221,04 грн., всього на суму 89 003,64 грн.; висновком експерта № СЕ-19/111-20/61750-АВ від 27.01.2021 року в кримінальному провадженні 2020110200002482 про визначення матеріального втрату власнику автомобіля марки Mercedes-Benz З 250, д.н.з. АІ2721ІН; витягом з Єдиного реестру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 2020110200002482; копією ухвали Київсько-Святошинського районного суду Київської області від 24.05.2022 року про закриття кримінального провадження за обвинуваченням Зейн Едін Хуссама та Зейн Едін Лариси Анатоліївни у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 УК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України».
Останній аргумент апеляції — це рішення суду першої інстанції, але згідно з цим рішенням позов Мещанюк-Лоран про відшкодування збитків не було задоволено, бо судді не знайшли причинно-наслідкових зв’язків між розбитою машиною та «діями» Хуссама. Окрім іншого, це рішення Києво-Святошинського райсуду, навіть якби воно було не на користь Зейн Єдина, все одно не доводить провину Хуссама через презумпцію невинності.
То де докази, що саме ця людина пошкодила авто? Цитата:
«Колегія суддів позбавлена технічної можливості дослідити та прослухати технічний запис – компакт диска із записом події від 03.02.2020 року, коли було пошкоджено автомобіль позивача, оскільки на стадії апеляційного розгляду виявлено, що зазначений диск пошкоджено під час оформлення матеріалів справи (підшитий до справи із пошкодженням диску) секретарем судового засідання у суді першої інстанції, (а.с.14). Проте, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору їх належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення відповідачем протиправних дій, врахувавши їх логічність, послідовність та узгодження між собою, колегія суддів, дійти висновку про доведеність спричинення відповідачем Зейн Єдін Хуссам матеріальної шкоди позивачу Міщанюк О.О. Жодних доказів чи логічних пояснень на спростування своєї вини, Зейн Едін Хуссам та його представником не надано».
Тобто за відсутності об’єктивних доказів провини доктора Хуссама колегія суддів ухвалила своє рішення щодо волі «внутрішнього переконання». Але таким чином можна призначити винним будь-кого. Нагадаємо, суддя Олександр Коцюрба людина досить “відома”, яка прославилася, наприклад, великою кількістю скасованих судових рішень та двома ДТП у п’яному вигляді.
Чим пояснити таке юридично неписьменне упереджене рішення судді Коцюрби? Чи корупція, чи расизм, але залишається фактом, що так зване «внутрішнє переконання» змусило його бездоказово зробити винним українського патріота і ухвалити рішення на користь зрадника Батьківщини.
Нагадаємо, йде повномасштабна війна між Росією та Україною, хіба це рішення не наруга над Україною?