Юрій Мочоний – досить яскравий та нахабний молодий аферист. Перші афери його невідомі, але у 2017 році він публічно засвітився у відверто шахрайському криптопроєкті Sudan Gold Coin. Ця «криптовалюта» закінчила тим, чим і мала закінчити, а сам Юрій Мочоний, явно, заробив і гроші, і зв’язки для подальших дій щодо обману співгромадян.
Sudan Gold Coin – це проєкт, обличчям якого був Юрій Мочоний . Коротко його суть полягала в тому, що Мочоний розгорнув рекламну кампанію з продажу «інноваційної криптовалюти, гарантованої золотом, яке видобуватимуть в Судані». Проєкт був явно липовим, але на нього повелося багато охочих збагатитися – один Sudan Gold Coin коштував лише 50 центів, а Юрій Мочоний запевняв, що він гарантований суданським золотом. Тому, за розрахунками покупців, вони нічого не втрачали – якщо не вдасться заробити шалених грошей на зростанні цієї криптовалюти, то завжди можна повернути «гарантовані золотом» 50 центів за монету. Ось тільки гарантії гарантувалися, вибачте за тавтологію, словом Юрія Мочоного і нічим більше. Фінал був очевидним. .
Але, попри очікування, обличчя «суданського золотого щиткоїну» Юрій Мочоний не сів у в’язницю і не зник у невідомому напрямку, як це трапляється з багатьма подібними аферистами. Причини такого факту достовірно невідомі, але багато хто сумнівається, що саме Юрій Мочоний був автором та розробником ідеї з Sudan Gold Coin. Тому його й не чіпали – не вбивати ж артиста, який зіграв Льоню Голубкова у рекламі “МММ”? Приблизно так говорили і про Мочоного. Мають рацію чи ні ті, хто стверджує, що Юрій Мочоний – лише інструмент у руках розумних людей, але подальша його життєдіяльність цю версію певною мірою підтверджує. Врахуйте ще той факт, що під час афери із «суданським золотом» Юрію Мочоному був лише 21 рік.
У 2020 році Юрій Мочоний виник у списках ОПЗЖ як кандидат у Харківську обласну раду. У депутати він не потрапив, але сам факт балотування підтверджує версію тих, хто стверджує, що Юрій Мочоний – фігура несамостійна. Потім було певне затишшя, і про Юрія Мочоного нічого не було чути.
Але 28 березня 2023 року в Телеграм-каналі «Обережно – шахраї» було оприлюднено інформацію про те, що Мочоний шахрайським методом заволодів грошима у розмірі 750 тис. грн. Через дві години цю публікацію було видалено з підписом про те, що Мочоний вийшов на зв’язок із кредиторами і почав віддавати заборгованість. Причому повідомлень було два, з різними датами – 28 березня та 29 вересня 2023 року. Зрозуміти, чи йдеться про один і той самий факт, чи Мочоний попався на двох різних шахрайських діях, на жаль, неможливо.
В архіві збереглася публікація, яку просили прибрати через «вихід на зв’язок» Юрія Мочоного. З неї можна зрозуміти, що Юрій Мочоний обдурив, зважаючи на все, ТОВ «Біогран ЛТД» та ФГ «Колос груп». Такі справді існують: перше зареєстровано в Харкові, друге – в Кропивницькому.
Чи остаточно розрахувався з власниками фірм Юрій Мочоний – невідомо, але більше скарг від них не надходило. Як невідомо, діяв він від себе чи від інших осіб. Друга версія виглядає ймовірнішою з таких причин.
У грудні 2023 року Юрій Мочоний спільно з Едгаром Мхеяном заснував ТОВ «Авіатехнологія» зі статутним капіталом в один мільйон гривень.
Персона Едгара Мхеяна дуже цікава з тієї точки зору, що він є компаньйоном в інших підприємствах Ольги Мураєвої (мати Євгена Мураєва, засновника-втікача проросійської партії «Наші») та Вадима Слюсарєва, колишнього члена політради партії «Слуга народу» та тіньового керівника харківського штабу Зеленського на минулих виборах. Вадим Слюсарєв має бізнес у кількох країнах, а 18 лютого 2022 року виїхав до Росії, звідки, за неперевіреними даними, повернувся до України у вересні 2023 року, але проблем із правоохоронними органами у нього не виникло.
Крім того, Едгар Мхеян через ТОВ «Пам Хаус» пов’язаний із Денисом Кришталем, колишнім депутатом Харківської обласної ради від «Опозиційного блоку», який перебіг до «Батьківщини». Ще один бенефіціар ТОВ «Пам хаус» – громадянин Німеччини Пауль Торстен, який проживає в Австрії, м. Відень, вул. Фріммель Гассе, будинок. 1б. Раніше Торстен був головою наглядової ради «Укрексімбанку», проте у 2019 році НБУ не погодив його призначення. Зараз працює у Відні, його офіс розташований у будівлі, де знаходяться офіси мільярдера Сергія Курченка, теж одного з чільних представників «донецьких». Також Торстена називають «охоронцем бізнесів» експрем’єра Миколи Азарова. ТОВ «Пам Хаус» фігурує в ряді кримінальних проваджень щодо розкрадання державного майна та підозрюється у скоєнні інших економічних злочинів.
Повернімося до особи самого Юрія Мочоного – у такій компанії він виглядає досить дивно. Явний дисонанс викликає той факт, що цей, за всіма ознаками, спритний, але дрібний шахрай потрапив у компанію настільки серйозних людей, для яких і «золотий щиткоїн» і кидок якогось фермера на 700 тисяч – дрібні діяння, і займатися такими справами вони явно не будуть.
До того ж, Юрій Мочоний має досить неприємні факти в біографії, які знову ж таки свідчать про його явно невисокий політ. По-перше, він фігурує як потерпілий у кримінальній справі №42017220000000181, порушеній 01.03.2017 року Дзержинським РВВС Харкова за статтями 186 («Грабіж») та 189 («Вимагання») КК України. Справу досі не розглянуто по суті, але не закрито – чергове судове засідання призначене на 17 жовтня 2024 року, але це процесуальне засідання – про підсудність, а не по суті.
Суть справи невідома, відомо лише, що потерпілими є Юрій Мочоний та Дмитро Юрійович Григоров, а обвинувачений є співробітником поліції у молодшому офіцерському званні. До того ж, незрозуміло, чому справа так довго «волиниться» в судах – якщо Юрій Мочоний настільки велика постать, як він себе подає, то чому немає обвинувального вироку? Чи, може, обвинувачений не такий простий, як здається? Чи дійсно є щось, що не дає можливості її закрити? Фабула справи, на жаль, невідома – хоч як це дивно, але в судових реєстрах суть самої дії, в якій звинувачують Олександра Валерійовича Рафікова, відсутня. Що також виглядає дуже дивно і викликає додаткові запитання. До того ж, порушено кримінальну справу якраз у розпал суданської «золотої афери». Це може бути збігом, а може й не бути. Загалом питань більше, ніж відповідей.
Ще одна дивина в біографії Юрія Мочоного – дві судові справи щодо стягнення з нього боргів за комуналку. Дивина тому, що суми, як для людини, яка є компаньйоном Мураєва та Слюсарєва, смішні: Мочоний винен 10 231 гривню 20 копійок за електроенергію та 58 706 гривень 94 копійки за опалення.
Ще дві справи – справи про ДТП, в яких Юрій Мочоний був винуватцем. Постраждалих не було, він просто побив чужі авто, не поступившись їм дорогою.
Чи був він у стані алкогольного сп’яніння – невідомо, оскільки з місця пригод Мочоний зникав. Але у березні 2024 року Мочоного у Печерському районі Києва було зупинено патрульними поліцейськими за підозрою на алкогольне та/або наркотичне сп’яніння, про що було складено протокол за ст. 130 КУпАП. Матеріали справи було передано до Печерського районного суду, провадження №: 757/13956/24-п було розпочато 27 березня 2024 року. Судове засідання було призначене на 12 червня 2024 року, проте даних про судове засідання та інформації про ухвалене рішення немає, тому є підозри, що Мочоному вдалося «вирішити» справу в суді. Однак цей факт стався вже 2024 року, після того, як Юрій Мочоний став компаньйоном Слюсарєва, що теж досить примітно.
Для того, щоб кваліфікувати особу Юрія Мочоного, на жаль, немає повних даних. Починав він, очевидно, як не дуже розумний аферист, але афера з Sudan Gold Coin видимих наслідків для нього не мала. Далі був певний провал у біографії, потім виникнення в орбіті проросійських сил Харкова. До речі, факт участі у виборах від ОПЗЖ Юрій Мочоний намагається приховати, що також опосередковано підтверджує той факт, що особливим розумом він не вражає – у 2020 році з фриками з ОПЗЖ розумні люди вже не зв’язувалися. Хоча, з іншого боку, могло бути так, що у Мочоного ніхто не питав – прикрив же його хтось у проєкті зі «суданським золотом»? До того ж, багато хто вважає, що Юрій Мочоний у цій афері був лише публічною особою, а сам проєкт розробив хтось інший.
Як би там не було, а публічна афера з Sudan Gold Coin закінчилася для Юрія Мочоного благополучно, він канув у небуття і виник у 2023 році – спочатку в афері зі скупкою податкових накладних, причому суми, які там фігурували – 20 мільйонів гривень – були для нього явно надто великими. І кидок на 700 тисяч гривень – це стиль дрібного афериста. А ось повернення цих грошей після публікації в ТГ-каналі – це не стиль Мочоного. Його явно хтось змусив. Не власники ж ТГ-каналу, погодьтеся. Найімовірніше – справжні власники грошей, які намагався привласнити Юрій Мочоний.
Хто вони? Теж невідомо, але, найімовірніше, саме ті люди, компаньйоном яких 4 грудня минулого року став Юрій Мочоний через Едгара Мхеяна: Денис Кришталь, Пауль Торстен, Євген Мураєв та Вадим Слюсарєв. Де і як вони перетнулися – теж невідомо. Можливо, що Юрій Мочоний представляв когось із цих людей (або всіх разом) у «суданському золотому щиткоїні» Sudan Gold Coin. А, можливо, і ні. Але чому тоді цей та наступні кидки Мочоного залишилися для нього без наслідків? Такі речі зазвичай безкарно для аферистів-одинаків не минають. На це питання також немає відповіді. Наразі немає.