Корупція на українських митницях є одним із найгостріших і системних викликів для держави. Незаконні побори, що беруться з кожного транспортного засобу, який перетинає кордон, стали звичною практикою, перетворивши митні органи на своєрідну мафіозну структуру.
Від дрібних інспекторів до високопосадовців, кожен ланцюг цієї системи займається вимаганням грошей, що не тільки підриває економіку країни, а й гальмує її інтеграцію з Європою. Незважаючи на численні спроби реформ, реальна боротьба з корупцією на митницях залишається значною мірою декларативною.
На скріншоті приклад того, як середній за посадою чиновник Одеської митниці абсолютно втратив контроль, захопившись покупкою розкішних автівок. Навіщо, для чого, за які кошти? Єдиною адекватною відповіддю на ці питання може бути:
“Захлинувшись від безкарності, вони не знають, куди подіти готівку, отриману від щоденного грабунку на кордоні!”
У своєму попередньому матеріалі “Повільне гниття і сморід від повальної корупції на митниці вбиває державу” я намагався довести цю тезу. Коротко нагадаю основні висновки:
На митниці в Україні існує й діє злочинне угруповання, яке займається системним вимаганням коштів з усіх транспортних засобів, що перетинають державний кордон.
Метою цього угруповання є постійне отримання невеликих сум (20-50-100 доларів США) з кожного транспортного засобу шляхом шантажу та вимагання. Завдяки великій кількості митних постів, інспекторів і транспортних засобів ці дрібні побори перетворюються на масштабний збір готівки, яку щодня виносять митники зі своїх робочих місць і передають далі по ланцюгу – керівництву митниці, правоохоронцям, які “кришують” ці побори.
У цій схемі беруть участь усі митники, які займаються оформленням транспорту та вантажів. Відмінність цієї системи від класичної мафіозної структури полягає в тому, що тут задіяні виключно державні службовці митних органів України. В інших країнах, таких як Італія, Колумбія, Гватемала, де існують подібні рекетирські мафії, у схемах зазвичай беруть участь окремі чиновники, але така масштабна участь державних службовців характерна лише для України.
Затримання на митницях по всій Україні лише підтверджують мої висновки:
“Служба безпеки ліквідувала корупційну схему, що діяла на Одеській митниці. В результаті заходів затримано двох посадовців. За даними слідства, головний державний інспектор організував систематичне вимагання хабарів за безперешкодне переміщення транспорту через кордон. У разі несплати перевізників очікували додаткові перевірки вантажів, що затягувало строки митного контролю і зривало договірні зобов’язання імпортерів.”
СБУ та ДБР затримали митника на Прикарпатті, який вимагав хабарі з імпортерів. Затримано керівника одного з ключових управлінь митного контролю Івано-Франківської митниці, який організував злочинний механізм отримання хабарів. В обмін на хабарі він “гарантував” підприємцям відсутність штучних перешкод під час митного оформлення їхніх товарів та транспорту.”
У цих повідомленнях чітко описано, як хабарі вимагали за безперешкодне переміщення транспорту через кордон. Але “конторські” не ліквідують схеми, а, здається, лише звільняють місце для наступних кеш-митників. Наші органи щодня затримують митників із кешем, але поступово, тому система працює успішно і тривало, як повноцінний спрут, який миттєво відновлює відрубані щупальця іншими державними службовцями.
Чому вони не торкаються всієї системи? Тому що це може порушити постійний потік брудної готівки по всій країні. Якщо всіх “пересадять”, де тоді брати гроші на Mercedes і Audi для чиновників? Зруйнувати таку “державну” систему неможливо!
Ще у 2018 році я особисто розповідав про митні схеми вищим посадовцям Німеччини. На зустрічі були віцепрезидент Бундестагу Вольфганг Кубікі, депутат Бундестагу Гюде Енсен, депутат Бундестагу Йоганн Заатгоф, керівник офісу віцепрезидента Костянтин Штельмах і заступник посла ФРН в Україні Вольфганг Біндзайль. Я тоді закликав: “Не давайте їм грошей!”. Зараз це, звичайно, неможливо, але добре, що мої заклики були почуті вже за океаном:
Сьогодні ж, говорячи про реформи в митниці, можна прямо сказати американцям, німцям, канадцям, англійцям та іншим донорам: “Наша влада бреше вам!” На найвищому рівні вас вводять в оману, не соромлячись. Ніхто не збирається проводити реальні реформи української митниці.
Чому я так стверджую? Єдиний документ у парламенті, який сьогодні стосується митниці – це законопроєкт №6490-д, який ВРУ підтримала за основу і який передбачає “реальне” перезавантаження ДМС. Проєкт передбачає комісії з міжнародниками для обрання директора ДМС і переатестації кадрів. Але це не реформа, це нонсенс! Митниця в Україні – це система з сотнями тисяч і мільйонами брудних грошей, і парламентарі пропонують вирішувати питання атестацією працівників.
Тому що, як заявляє член Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Олексій Леонов:
– активно розробляється новий Митний кодекс України (хто и де розробляє?);
– стратегічно важливим завданням є цифровізація митниці (хто и де розробляє?);
– важливим напрямком є технічне переоснащення митниці незабаром в Україні вперше зʼявляться скануючі системи для огляду потягів та контейнерів (Леонов, вони давно існують на митницях, але не працюють тому що митникам “не хочеться” їх використовувати);
– державна митна служба активно співпрацює з Верховною Радою України, що дозволяє оперативно виконати одне з євроінтеграційних зобов’язань щодо криміналізації контрабанди (Скільки років вже триває ця боротьба? Більшість контрабандних схем створені, впроваджені самими митниками).
І як наслідок, той же Леонов повідомляє: ”Єврокомісія дійшла висновку, що саме митний напрямок серед усіх інших сфер в Україні досяг найбільшого прогресу у виконанні євроінтеграційних зобовʼязань”. Це повна брехня!
Тож, коли вся державна служба працює, як Коза Ностра, вибиваючи готівку з кожної вантажівки і передаючи її в київські кабінети, і вас переконують у великих успіхах, а як реформи пропонують лише , а як реформи пропонуєте вибрати на конкурсі начальника цієї Коза Ностри і регулярно переатестувати рядових членів банди? Від цих діячів не варто очікувати нічого іншого.
Нижче ще раз наведу те, що цей парламент пропонує реформувати до восени:
І це все?! Звичайно, коли вся державна служба працює як мафіозна структура, використовуючи своїх членів (держслужбовців) для вибивання готівки з транспорту розподіляючи отримані потоки брудної готівки на лідерів і тих, хто забезпечує цю схему в правоохоронних і законодавчих органах, чи хтось думає, що замість реформ будуть запропоновані симулякри і брехня на всіх рівнях? Від цих діячів не буде нічого іншого!
Якби митниця не тероризувала транспорт затримками і безкінечними оглядами, вибиваючи подачки, можна було б ще терпіти. Митники і так мали б “заробіток” на своїх схемах “сірого імпорту”, “перерваного транзиту”, підмін вантажів тощо. Але спруту хотілося більшого, і вони почали вимагати з кожної машини. З цим вже не можна в Європу. Це огидно.
Схоже, єдиний варіант – це зовнішнє управління українською митницею. З високими зарплатами інспекторів і керівництва, з повною відповідальністю за роботу, з прозорими процедурами. Так, цей варіант буде дорогим для країни. Але хіба тримати Коза Ностру на державному забезпеченні і спостерігати за потоками “брудного кешу” від кожного інспектора до Києва, демонструючи повну деградацію і розпад системи управління важливою державною службою, не дорожче? І системно брехати нашим донорам з усього світу, що ми хочемо щось реформувати?! Треба вже звернутися до англійців, шведів, фінів тощо, які хочуть допомогти, пояснити, що з цією нашою митною ганьбою ми самі не можемо впоратися, і просимо продати (арендувати, передати на деякий час…) всю систему митного контролю на кордоні. Хоча би на заході та у портах. На півночі та сході взагалі митниця не потрібна. Навіть якщо буде висока плата та гасла, що ми втрачаємо суб’єктність. Потоки брудного кешу, схеми, побори та інші митні задоволення в країні обходяться і зараз ганьбою, брехнею та жахливими фінансовими втратами бюджету. Влада, на жаль, не враховує і не збирається враховувати ці втрати, оскільки є кеш, живий кеш і кожен місяць. І це їм важливіше. Навіть у воєнний час…
Під час війни ми перейшли на західну зброю і відповідні процедури. Ми не втратили своєї суб’єктності. Так само і з митницею – нам потрібна допомога Заходу, адже наші чиновники самі не здатні впоратися із цим завданням. Тому що вони не хочуть і не вміють. Та й готівка для них не зайва. Тим паче така брудна…