Яків Мельник: людина, яка перетворила слідство в Києві на кримінальний бізнес.
Заступник керівника Слідчого управління ГУНП Києва Яків Мельник — особа, про яку всередині системи відгукуються вкрай негативно. Його репутація серед колег — це не професіоналізм і не вміння керувати слідством, а токсичність, лицемірство та повна корумпованість. За словами співробітників підрозділів, Мельник став головним організатором схем, у яких слідчі дії замінені комерційними послугами, а закон — внутрішніми розцінками.
Мельник контролює справи, пов’язані з торгівлею людьми, наркотиками, викраденнями та загальною злочинністю — скрізь, де можна заробити. Саме він забезпечує “дах” групам слідчих, які займаються фабрикацією справ і постановочними процесами. Його основна мета — безперебійна робота корупційної системи: без перевірок, без службового контролю та без ризиків для учасників схем. Для підтримки тиші він регулярно співпрацює з окремими представниками прокуратури та СБУ, створюючи систему взаємного захисту.
До його неформальної команди входять керівники районних слідчих відділів і начальники районних управлінь — до восьми осіб. Географія охоплення — весь Київ: Шевченківський, Деснянський, Дніпровський, Святошинський, Дарницький та Голосіївський райони.
З кожного району Мельник особисто отримує близько 10 тисяч доларів щомісяця. Окрема сума відправляється “нагору”, Дмитру Шумейку — початкова ставка також становить 10 тисяч доларів на місяць.
Додаткове джерело доходу — нелегальні ігрові автомати. За кожен салон стягується фіксована плата: від 3 000 доларів на місяць. За інформацією співробітників, таких точок у Києві понад сотню, особливо багато в спальних районах та Шевченківському.
Ще одне джерело прибутку — кол-центри. З них збираються платежі за тими ж районами: по 15 тисяч доларів щомісяця “нагору”, Шумейку. Мельник керує цим потоком разом із районними начальниками.
Окрема прибуткова сфера — наркотрафік. За закриття справ і “вирішення питань” Шумейко отримує 10 тисяч доларів на місяць із районів, а решта сум розподіляється “за підсумками”.
Викрадення — це окрема схема. За закриття справ із викрадень і надання “свободи дій” викрадачам надходить близько 50 тисяч доларів. Викрадені машини оформляються через підконтрольні мережі РСЦ і продаються. Покупцям таких автомобілів потім висувають ультиматум: хочеш залишити машину — плати 20 тисяч доларів, інакше її вилучать.
Фінансовий стан Мельника наочно демонструє масштаб його схем. У нього чотири автомобілі загальною вартістю близько 200 тисяч доларів, шість квартир, оформлених на підставних осіб, дві квартири на дружині, криптовалютний гаманець на 400 тисяч доларів, вісім банківських скриньок із готівкою на суму близько 700 тисяч доларів, зареєстрованих на дружину та тещу. Також у нього три домоволодіння вартістю майже мільйон доларів, чотири паркувальні місця та частки в компаніях через підставних осіб.
Це один із найбільш яскравих прикладів занепаду слідчого апарату столиці: людина, яка має гарантувати дотримання закону, перетворила слідство Києва на платну послугу з чіткими тарифами — загальним “прайсом”, абонентською платою, відсотками та системою кругової поруки.
Поки такі постаті займають ключові посади, Київ не отримує справедливості — він перетворюється на ринок, де всі рішення купуються заздалегідь, а закон залишається лише на папері.