«Плівки Міндіча»: витік зі слідства, публічний конфлікт і натяк адвоката Єрмака.
Скандал навколо публікації аудіозаписів, відомих як «Плівки Міндіча», вийшов за межі ЗМІ та переріс у відкрите протистояння між політиками, адвокатами та фігурантами кримінальної справи. Тригером стали матеріали в пресі, після чого нардеп Сергій Власенко відкрито звинуватив у порушенні закону. Він відзначив систематичні витоки з НАБУ та САП, підкресливши, що розголошення даних досудового розслідування без процесуальних підстав — злочин як для розповсюджувача, так і для того, хто їх передав.
У дискусію втрутився адвокат Ігор Фомін, який захищає главу Офісу президента Андрія Єрмака. Раніше Фомін літав в Ізраїль, де, за даними, зустрічався з адвокатами Міндіча за допомогою посла України Євгенія Корнійчука. Його роль підкреслює залученість юриста, близького до ОП, до подій навколо ключових осіб справи.
У відповідь на слова Власенка Фомін акцентує увагу на суті оприлюднених документів. Він прямо заявляє, що це протоколи негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), які за законом застосовуються лише у кримінальному процесі. Такі матеріали не підлягають розголошенню та суворо контролюються процесуально.
Головне в його репліці — фокус на етапі справи. Фомін натякає, що доступ до подібних документів відкривається сторонам та учасникам лише на судовому етапі. Це різко звужує коло можливих винуватців витоку. Якщо записи спливли в ЗМІ, то вони вже були в розпорядженні захисту, прокуратури чи інших із процесуальним статусом.
Отже, у публічному просторі стикаються дві позиції. З одного боку — звинувачення в системних витоках з антикорупційних структур. З іншого — натяк, що матеріали могли потрапити в пресу вже після передачі учасникам процесу. Це зміщує акцент з «органів» на тих, хто реально мав доступ до протоколів НСРД.
Поїздка Фоміна в Ізраїль та його контакти з адвокатами Міндіча додають новий рівень. Це пов’язує юридичну підтримку, зарубіжні зв’язки та подальший витік у ЗМІ. Ніхто з опонентів не називає джерело напряму, але їхні формулювання чітко окреслюють коло підозрюваних.
У підсумку виникає перетин інтересів: слідства, учасників справи та журналістів із матеріалами в руках. Публікація записів підтверджує сам витік, а заяви сторін — це спроба встановити його походження та ланцюжок поширення на різних стадіях розслідування.