Скандал навколо закупівель міністерством оборони продуктів для армії набирає обертів. Однак він отримав дещо несподіваний напрямок – замість перевірки діяльності посадовців, які погодили завищені ціни, Олексій Резніков вимагає покарати журналістів, які про це написали.
І вимагає Резніков не більше і не менше, ніж порушення проти журналістів кримінальної справи за державну зраду. Ще раз – міністр оборони країни, яка стікає кров’ю, а її громадяни віддають армії останнє, вимагає покарання не для зрадників і мародерів, які крадуть, а для журналістів, які про це пишуть.
Нагадаємо, що кілька днів тому країну струснув черговий корупційний скандал. Журналіст і засновник проєкту «Наші гроші» Юрій Ніколов оприлюднив угоду міністерства оборони на послуги з організації харчування у 2023 році військових частин, дислокованих у далеких від лінії зіткнення Полтавській, Сумській, Київській, Житомирській, Чернігівській і Черкаській областях.
Угода вартістю 13,16 мільярда гривень укладена 23 грудня 2022 року. Порівняння цін, за якими купує продукти міністерство оборони, і роздрібних (не оптових!) цін у мережі «Сільпо» просто вбиває – Міноборони купує продукти для армії в середньому у два-три рази вище, ніж вони коштують у супермаркеті.
Міноборони купує яйця по 170 гривень за десяток. Це які? Страусові? Чи яйця колібрі? Картопля йде по 22 гривні за кілограм (мабуть, якийсь суперелітний сорт), олію збираються купити по 109 гривень (це яку? з елітних сортів соняшника?), цибуля по 42 гривні, буряк по 25 гривень… І це оптові ціни, не роздрібні.
Взагалі перелік планованих закупівель вражає – там навіть є осетрина, ананаси та авокадо. Шкода, що рябчиків забули, а то було б прямо за класиком. З переліком можна ознайомитися за посиланням на статтю Ніколова вище. Там же журналіст наводить угоду на харчування солдатів у цьому самому регіоні 2021 року.
До вторгнення, у 2021 році, ціни в контракті на харчування бійців у цих же областях були такі: яйця по 3,6–3,9 грн за штуку, картопля — 10,56 грн, куряче стегно — 67 грн за кілограм. Навіть якщо зважити на інфляцію, все одно різниця вражає, бо зростання цін за рік становило 26,6%, а не 266%. Коли взяти до уваги аномальне подорожчання яєць за рік на 99%, то цьогоріч вони мали би коштувати максимум 8 грн за штуку, а не 17. Та й якщо хтось пам’ятає, почім купував їжу рік тому, то має побачити, що відхилення від ринкових цін на продукти в минулорічному контракті Міноборони було порівняно незначним — до 20%.
Секрет такого різкого росту цін простий. Система Prozorro. Державні закупівлі раніше здійснювалися через неї і були публічними. Звісно, систему і тоді вдавалося обдурити, але зазвичай такі «мутки» не перевищували 20-30%. І мародери від влади мусили стримувати свої апетити.
Але під маркою «захисту державною таємниці» закупівлі державних структур, в тому числі й Міноборони, засекретили. А систему Prozorro взагалі відмінили через «відсутність електроенергії та державну таємницю». Це мало свої резони, але водночас повністю розв’язало руки покидькам, які керують закупівлями. Результат – завищення цін на харчування у контракті Міноборони на 266%. Якщо порахувати в грошах, то з контракту на 13,16 мільярда гривень, зібралися вкрасти до двох третин суми. Тобто – до 8 мільярдів (!!) гривень з тринадцяти.
Цифра не вкладається в голові. Звісно, що публікація контракту викликала неабиякий резонанс і міністр оборони Олексій Резніков був змушений відповідати на неприємні питання.
Наприклад, чому нинішній контракт розміром 13 мільярдів гривень Міноборони уклало з ТОВ «Актив компані», яка має статутний капітал у тисячу гривень і зареєстрована за адресою масової реєстрації у Києві по вул. Дегтярівській, 25А, літера Л. 2021 року податкова служба анулювала у цієї фірми свідоцтво платника ПДВ через відсутність поставок і ненадання декларацій. У 2019 році ТОВ «Актив компані» фігурувало у кримінальному провадженні Нацполіції №12019100100003229. Фірма для участі в тендері на поставку яловичини для установ виконання покарань і слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби подала підроблений акт, який не відповідав дійсності.
За місяць до укладання цього контракту з Міноборони засновником і директором «Актив компані» став Валерій Миколайович Мелеш із Білої Церкви (Київська обл.). Раніше він був директором Державного підприємства Міністерства оборони «Білоцерківський військовий торг».
Першим засновником «Актив компані» 2016 року була Тетяна Григорівна Шеремет. Раніше вона була директором дочірнього підприємства «Одеський військторг» держпідприємства Міноборони «Управління торгівлі Південного оперативного командування».
Тобто «Актив компані», найшвидше, є «прокладкою», створеною професіоналами сфери постачання харчів для військових. Ця компанія вже мала дрібні держзамовлення у попередні роки, однак її зірка засяяла лише зараз, коли інформацію про закупівлі Міноборони повністю приховали у Prozorro.
З початком вторгнення міністерство оборони отримало повну вольницю на непрозорі закупівлі харчів і речового забезпечення військовослужбовців. Як наслідок маємо закупівлі за завищеними в рази цінами. При цьому Міноборони дозволяє собі приховувати інформацію навіть від Верховної Ради, відмовляючи в інформації щодо закупівельних цін на бронежилети та зимовий одяг.
Однак після першого шоку, викликаного публікацією вельми неприємного для Резнікова документа, міністр оборони швидко оговтався і став вимагати відкриття кримінального провадження. Не щодо мародерів, як слід було б сподіватися. А щодо журналістів, які цей документ оприлюднили. Очевидно, спробу дізнатися, скільки вкрали у армії, Олексій Резніков теж вважає державною таємницею.
«Міноборони готує матеріали до Служби безпеки України з метою проведення розслідування щодо поширення завідомо неправдивих відомостей, які наносять шкоду інтересам оборони в особливий період. Нагадуємо, що Міноборони сповідує принцип нульової толерантності до корупції», – заявили в Міноборони.
Скажемо м’яко – позиція дивна. Особливо на фоні заяв міністра, який не вилазить з ефірів «Єдиного телемарафону» як спаситель нації. Міністр вважає, що найпопулярніші у бійців ЗСУ дрони «Мавік» абсолютно «бесполєзні». Хоча саме їх волонтери доставляють сотнями, аби наша армія мала очі на фронті.
Міністр нам заявляє, що ЗСУ «повністю забезпечені» зимовим одягом, і тут же виявляється, що Канада надає нам 500 000 (!) комплектів зимової форми, оскільки в армії її просто немає. Це вже не кажучи про менші обсяги від Литви, Естонії, Норвегії і всього світу, який надає нам все те, що в нас начебто є, якщо слухати Резнікова.
Для того, щоб зрозуміти, що відбувається із забезпеченням армії, достатньо вимкнути телевізор, де нам розказує фантастику міністр оборони, і зайти до першого-ліпшого волонтерського центру, де солдатам збирають усе – від трусів і шкарпеток до автоматів і бронежилетів. Хтось явно не зовсім адекватно оцінює реальність – або міністр, або ЗСУ.
Прикладів того, що насправді коїться із забезпеченням армії стільки, що не бачити очевидного просто не можна. На що розраховує міністр оборони Олексій Резніков, вимагаючи відкрити кримінальне провадження за державну зраду проти журналістів, які пишуть про колосальне мародерство з боку чинів Міноборони?
Добре, у нинішній системі координат української влади, де заступники керівника Офісу президента катаються Києвом на джипах, які були передані на передову, прагнення Олексія Резнікова щодо покарання українських журналістів цілком може здійснитися.
Але що він (як і президент і вся вертикаль влади) буде робити з комісією Конгресу США, яка скоро приїде перевіряти – куди поділася частина військової допомоги, наданої нашими союзниками? Наслідки для Олексія Резнікова будуть сумні. Але куди сумніші будуть вони для України – наприкінці літа ми ризикуємо взагалі втратити підтримку Сполучених Штатів. Що тоді?
Щодо адекватності і професіоналізму самого міністра оборони України, то варто нагадати те, що він заявляв 18 лютого 2022 року:
В такій ситуації зовсім не дивно, що Резніков вимагає покарання не мародерів, а тих, хто цих мародерів викриває. Очевидно, він переконаний, що карати тих, хто на крові солдатів заробляє мільярди, недобре. Натомість карати тих, хто не хоче платити кров’ю за нові джипи, квартири і золоті злитки мародерів, – потрібно і правильно. Інших пояснень вимозі міністра щодо покарання за «державну зраду» журналістів, які пишуть про мародерів у відомстві Олексія Резнікова, у нас нема.
В давні часи після такого міністри зачинялися у кабінеті з пістолетом і одним патроном. Але щодо поняття «честь» в системі координат нинішньої влади навіть не варто даремно псувати папір літерами. В наш час не йдеться навіть про відставку.