Бюджет Тростянецької громади працює на примноження «фамільних цінностей» родини голови громади Людмили Червонецької. Статки рідні примножуються, не дивлячись на війну, людське горе і суцільне зубожіння звичайних людей.
Про окремі епізоди наживи під час війни – у нашому розслідуванні.
Червонецька/Федоришина
Прізвище Федоришин(а) налічує майже 3 тис. носіїв в Україні і найбільше розповсюджене на Галичині. У Вінницькій області найчастіше зустрічається в Гайсинському районі: Бершадчина – три десятки людей мають це прізвище, Тростянець – два десятки, Гайсин – до 10 осіб. Нинішня голова Тростянецької громади в дівоцтві теж мала прізвище Федоришина, а вже після заміжжя Людмилу Іванівну знають як Червонецьку. А от її брат, власник Теплицького хлібокомбінату Олександр Іванович та його син Олександр Олександрович – відомі носії прізвища Федорошин в Теплику і Києві
Щедрий подарунок племіннику-адвокату
Жодна із невеликих громад Вінниччини не може похвалитися укладенням довгострокових договорів зі столичними адвокатами. Зате тростянецька влада вирішила, що без київських адвокатів не обійтися. Хоча в штаті селищної ради числяться два юристи (відділ кадрового і правового забезпечення) і отримують заробітну плату. Плюс секретар ради, юрист Олег Ткач – один із високооплачуваних місцевих столоначальників. Ймовірно, місцеві юристи не надто тямущі, чи оборудки тростянецької головихи вимагають тотальної адвокатури – факт лишається фактом: на абонплаті Тростянецької селищної ради перебуває київське адвокатське бюро «Федоришин, Покотило та партнери».
До 2020 року зареєстрованим керівником цієї адвокатської контори був не хто інший, як племінник Людмили Іванівни Червонецької – Федоришин Олександр Олександрович.
Адвокатське бюро «Федоришин, Покотило і партнери» брало участь всього в п’яти публічних торгах, про що свідчать відкриті дані публічних закупівель. Одна угода з івано-франківським замовником принесла юристам бюро скромні 8 тисяч гривень. А далі найцікавіше: Тростянецька селищна рада уклала з адвокатським бюро племінника Червонецької угоду про послуги, які оплачувалися з бюджету Тростянецької громади і приносили непогані прибутки фірмі київського племінника. Протягом останніх років адвокатське бюро «Федоришин, Покотило і партнери», отримало з бюджету Тростянецької громади 430 тис. грн.
Які такі «юридичні послуги» надавав київський племінник своїй тітці, достеменно невідомо, але факт використання Людмилою Червонецькою (Федоришиною) свого службового становища в особистих цілях – незаперечний. Вінницька прокуратура вже відкрила кримінальне провадження щодо розтрати бюджетних коштів посадовими особами Тростянецької селищної ради за ст. 191 Кримінального кодексу. Будуть розбиратися…
Між іншим зазначимо, що племінник Людмили Червонецької, Олександр Федоришин до 2020 року був засновником і керівником бюро «Федоришин і парнери». Але кар’єрні перспективи покликали його на Печерські пагорби, з чим, ймовірно, і пов’язані формальні зміни в управлінні адвокатською конторою (юристи призвичаїлися «грамотно» оминати конфлікт інтересів). Як би там не було, але доброчесність Олександра Федоришина, який донедавна тимчасово виконував обов’язки голови Фонду держмайна має бути під наглядом ДБР.
А тим часом його рідна тітка Людмила Іванівна Червонецька, відчуваючи свою безкарність, роками шматує бюджет Тростянецької громади і, не соромлячись, обдаровує громадськими коштами своїх близьких родичів.
Півмільйона на брехню
Про бюджетні оборудки голови громади в газеті «Тростянецькі вісті» не напишуть. Бо ця газета – приватний бізнес, де головний підписант і писака – Анатолій Савченко. Якому Людмила Червонецька не забуває відщипувати з бюджетної годівниці, і тим самим тримає на короткому повідку. Людмила Іванівна – не винахідниця таких методів роботи з «пресою», а вправна учениця своїх вчителів з «Партії регіонів», осередок якої вона свого часу очолила і слідувала настановам партійних «авторитетів».
Лояльність «журналіста-правдоруба напідпитку» Людмила Іванівна придбала безкоштовно для себе особисто, і не сильно затратно для бюджету громади. Для цього в червні 2022 року вона відкрила ще одну вакансію в роздутому штаті селищної ради і прийняла на посаду родичку А. Савченка – невістку Марину. Зарплата у Марини Савченко – невисока, та все ж вища за середню по Тростянці. То чи буде тесть годити шефині своєї невістки? Однозначно і незаперечно.
А от похвальні оди в тростянецькій газеті оплачуються за іншим кошторисом і знову ж таки – з бюджету громади. За редакторства А. Савченка газета «Тростянецькі вісті» перетворилася на паперовий мотлох: мізерний наклад в одну тисячу екземплярів не приносить ніяких доходів. Збанкрутілому власнику газети нічим оплатити утримання приміщення, електроенергію, чи заплатити зарплату працівникам.
От і вдалася Людмила Червонецька до звичайного прийому «регіоналів»: купити редакцію не за свій рахунок, а за рахунок громади: виділила місце в комунальній будівлі, де для Савченка безкоштовне все – меблі, техніка, опалення, електроенергія. Більше того, регулярно на рахунки приватного підприємства, чим фактично є «Тростянецькі вісті», з бюджету громади перераховуються немалі кошти. Протягом 2021-2023 років бюджет громади сплатив на рахунки «Тростянецьких вістей» 437 тис. грн!
Із місяця в місяць «капають» Анатолію Савченку десятки тисяч громадських коштів як «заслужені» гонорари за підлабузництво перед «героїнею наших днів». Влаштовує Людмила Червонецька концерт на догоду агрохолдингу у день трауру за загиблим воїном-земляком? Савченко складає схвальну прозу. Організовує збори в Тростянчику, де немісцеві “тітушки” голосують «за» водовідстійник? Савченко на шпальти газети і в соціальні мережі лиє люті прокльони на адресу громади села та активістів.
Присмоктатися до громадських коштів і мати від того особистий зиск – злочин під час війни. Але це не спиняє деяких голів місцевого самоврядування, які своїми зловживаннями ще раз доводять правдивість прислів’я «кому кривава війна, а кому мати рідна».
На фото транзакції, завдяки яким гроші громади «перетікають» в кишені родини.