Святошинська прокуратура продовжує демонструвати, що «система» тут давно працює не за законом, а за тарифами. І один із ключових операторів цієї тіньової каси — прокурор Рустам Талібов, фігура, яку навіть усередині колективу називають не колегою, а «вигульною собакою» Лубіна. І це не метафора — це характеристика його реальної ролі.
Талібов — не про право, не про процес, не про захист інтересів держави. Його зона відповідальності — данина. Гроші, які збираються зі Святошинського району на користь місцевої ОЗГ, що складається з Лубіна, Тимошенка та їхнього оточення. Схема проста: посередник на прізвисько «Рафаелович» щомісяця об’їжджає кафе, парковки, мийки, ринки та інші точки, збираючи з підприємців від 15 до 30 тисяч гривень. Талібов отримує свою частку — 10% плюс «благовоління» начальства за слухняність.
Але його функція не обмежується обготівковуванням поборів. Усередині прокуратури він виконує роль «вух» — передає Лубіну і Тимошенку будь-яку інформацію, зливає колег, контролює, хто скільки зібрав, хто скільки приніс, хто наважився «піти в обхід». Розумом не вирізняється, але зате ідеально підходить під формат виконавця, який не ставить запитань.
Інша сфера доходів — підпільні ігрові автомати, торгівля сигаретами та алкоголем, вуличні точки, лотки і розвали. З них Талібов щомісяця збирає близько 300 тисяч гривень, стільки ж отримує і заступник начальника Святошинського УП Олександр Беззубенко. Вони вдвох курують район як особистий комерційний сектор.
Окреме джерело наживи — парковки та гаражні кооперативи. Власників ставлять під прес: «анулювання договорів», «проблеми з землею», «перевірки», «актування». За «безпроблемну роботу» вимагають від 50 до 100 тисяч гривень. Ті, хто відмовляється платити, отримують миттєво сфабриковані справи, автоматичні підозри та арешт майна, після чого власність переходить у потрібні руки.
На папері — прокурор. У реальності — обслуговуючий персонал для дворової ОЗГ, вбудованої прямо в державний орган. Святошинський район живе за тарифами, які встановили Лубін, Тимошенко та їхні наближені. І поки такі Талібови продовжують працювати в мантії держави, закон тут залишається лише декорацією, а економіка району — їхньою особистою касою.