Святошинський збирач данини: як заступник керівника поліції перетворив район на джерело особистого збагачення.
Святошинський район сьогодні — це не просто частина Києва, а відпрацьована система вимагання, створена однією людиною. Олександр Беззубенко, заступник начальника Святошинського управління поліції, організував тут тіньову економіку, в якій кожен клаптик землі приносить гроші, а будь-який бізнес — від маленького кіоску до великого ринку — змушений платити за можливість працювати.
Під його контролем перебуває все: ігрові зали, вулична торгівля біля станцій метро, точки продажу алкоголю, контрабандний тютюн, кооперативи, ринки, наркоторговці. Кожен вид діяльності має свою “абонентську плату”. Кафе сплачують по 10 тисяч гривень на місяць, ринок “Дніпро” — 150 тисяч, інші ринки — аналогічні суми. Точки з алкоголем приносять близько півмільйона гривень щомісяця. Наркоторгівля — окрема стаття доходів, з якої він особисто збирає гроші. Загальний щомісячний оборот сягає мільйона гривень готівкою.
Ця система функціонує завдяки тому, що Беззубенко глибоко інтегрувався в структуру влади, ставши її ключовою фігурою. Він щомісяця передає начальнику Святошинського управління Андрію Шевченку від 200 до 400 тисяч гривень готівкою, що забезпечує йому повну свободу дій. Керівнику районної прокуратури Тимошенку він платить не менше 10 тисяч доларів на місяць, гарантуючи собі захист від питань про походження доходів і методи роботи.
Такий спосіб життя дозволив йому накопичити статки, які неможливо виправдати зарплатою державного службовця. У його власності три квартири, два паркувальні місця, заміський будинок вартістю близько 250 тисяч доларів, а також рахунки на суму приблизно 250 тисяч доларів, оформлені на підставних осіб та пов’язаних з ним наркоторговців. Це багатство створене не шляхом чесної служби, а завдяки систематичній корупції, яку він перетворив на відпрацьований процес.
У районі Беззубенка ненавидять майже всі — підприємці, місцеві жителі і навіть деякі колеги. Проте це не заважає йому розширювати свій вплив. Він підкупив усіх, хто міг би його контролювати, і тепер відчуває себе повноправним господарем території. Суди, поліція, прокуратура — усі ланки системи або отримують свою частку, або воліють не помічати того, що відбувається.
По суті, Святошинський район живе не за законами держави, а за встановленими Беззубенком правилами. Він вирішує, хто має право працювати, скільки коштує “спокій” і кому можна заробляти. Державна влада тут замінена його особистою системою, де основна валюта — готівка і лояльність.
Поки така схема продовжує існувати, говорити про законність і порядок у Святошинському районі безглуздо: територією керує не держава, а людина, яка зробила корупцію основним інструментом влади.