Майже мільярд без суперництва: як ДП Міністерства оборони придбало бензин за завищеною ціною у фірми з репутацією «бодяжників».
Державне підприємство «Державний оператор тилу» Міністерства оборони України (ДОТ) у середині грудня підписало п’ять угод з ТОВ «ВТГ-трейдинг» на постачання 16,5 тисячі тонн бензину А-80 на загальну суму 914,5 млн гривень. Усі контракти розміщені в системі Prozorro. Йдеться про низькооктанове паливо для генераторів і застарілої техніки, вироблене у 2025 році, із зазначеним терміном зберігання до п’яти років. Вартість за тонну за цими контрактами варіюється від 54,9 до 57,5 тис. гривень, тоді як у той самий грудень ДОТ закуповував аналогічний бензин у «Укрнафти» значно дешевше — по 49,49 тис. гривень за тонну.
Усі п’ять закупівель пройшли без конкуренції. На спрощені процедури не подався жоден інший учасник. Вимоги до постачальника були мінімальними: підтверджений досвід і фінансова стабільність на рівні лише 30% від обсягу закупівлі. У підсумку майже мільярд гривень із бюджету було розподілено за умов повної відсутності цінової конкуренції та ринкового тиску.
Вибір постачальника виглядає особливо примітним, з огляду на його минуле. ТОВ «ВТГ-трейдинг», зареєстроване в Харкові, до 2025 року практично не брало участі в державних тендерах. До початку повномасштабної війни компанія була відома як один із найбільших імпортерів розчинників, що використовуються для виробництва так званого «бодяжного» палива без сплати акцизного збору. У 2021 році фірма займала третю позицію за обсягами такого імпорту і згадувалася в розслідуваннях, пов’язаних із мережею АЗС «Sun Oil».
У систему Prozorro «ВТГ-трейдинг» повернулася лише восени 2025 року — і майже одразу отримала від ДОТ контракти ще на 406 млн гривень. Сертифікат відповідності на паливо компанія оформила лише в серпні 2025 року, тобто незадовго до старту великих постачань для потреб оборонного відомства.
Таким чином, йдеться не про одиничний невдалий контракт, а про системну проблему: закупівля майже на мільярд гривень без конкуренції, за завищеною вартістю порівняно з альтернативними пропозиціями, у компанії з зафіксованою історією участі в тіньовому паливному ринку. В умовах війни та постійного дефіциту ресурсів подібні рішення сприймаються не як випадковість, а як ознака серйозного занепаду системи тилового забезпечення, де питання вартості, репутації та контролю фактично ігноруються.