Служити, захищати і наживатися: як «ТЕС.ЛА» перетворилася на постійного посередника для МВС, Нацполіції та Міноборони.
Ситуація з бодікамерами — це не поодинокий інцидент і не випадкова переплата. Це відпрацьована схема, де державні тендери МВС, Національної поліції та Міністерства оборони слугують джерелом стабільного доходу для «своїх» компаній.
Центральну роль у поліцейській сфері відіграє ГУ «Центр обслуговування підрозділів НПУ» (ЦОП) — номінально замовник, а насправді фільтр, який пропускає лише певних підрядників. З 2021 року через ЦОП у систему входить ТОВ «ТЕС.ЛА» — раніше нікому не відома компанія без досвіду в силовій електроніці, з мінімальними доходами та практично нульовим прибутком.
З цього часу «ТЕС.ЛА» стає регулярним переможцем тендерів на постачання бодікамер та супутнього обладнання. У більшості закупівель вона виявляється єдиним учасником. Контракти на сотні мільйонів гривень, включно зі знаковим договором на 143,4 млн грн, більше нагадують формальність, ніж реальну конкуренцію.
Основний продукт схеми — бодікамери VideoBadge VB-400 і Motorola V500. Їхня ринкова вартість становить 17–19 тисяч гривень, але для МВС і Нацполіції вони купуються майже за 27 тисяч. Націнка в 40–50% не пояснюється економічними факторами. Це не витрати на логістику і не вплив війни — це навмисно закладений прибуток для розподілу. Ба більше, «ТЕС.ЛА» свідомо використовує українського посередника, не купуючи камери напряму у виробника, щоб штучно завищити вартість. За підрахунками, лише за 2023–2024 роки переплата могла скласти понад 60 млн грн.
Окрема стаття витрат — серверні комплекси вартістю 12–17 млн грн за одиницю. Їхні технічні параметри явно перевищують потреби для роботи з бодікамерами, але майже дослівно відповідають характеристикам конкретного обладнання. Це очевидна ознака того, що тендерна документація підганяється під одного постачальника.
Контракт №2113/25 від 24.09.2025 наочно демонструє залежність компанії: замовник має право затримувати оплату на невизначений термін у разі зміни фінансування. Будь-який незалежний бізнес відмовився б від таких умов. «ТЕС.ЛА» погоджується, оскільки це не самостійний підрядник, а частина відпрацьованої схеми.
Формальний керівник і власник «ТЕС.ЛА» — Євгеній Анатолійович Шевчук. Це звичайний ФОП із Гайсина, без значного ділового досвіду та проєктів у силовій сфері. Типовий «підставний» власник, на якого оформлена юридична оболонка компанії. Він не виглядає ні організатором, ні кінцевим бенефіціаром.
Через «ТЕС.ЛА» пройшло майже мільярд гривень: 631,4 млн від ЦОП Нацполіції, 284,9 млн від військової частини 3077 Нацгвардії, а також десятки мільйонів від Центру пробації, Держспецзв’язку, спецпідрозділів і управлінь поліції охорони по всій Україні. Для компанії з 15 співробітниками це не бізнес, а результат тісної інтеграції в систему за міністра МВС Ігоря Клименка та голови Нацполіції Івана Вигівського.
Важливо зазначити, що аналогічний підхід уже застосовується і в Міністерстві оборони. У грудні Міноборони без конкуренції закуповує 100 бодікамер для ТЦК на 5,26 млн грн: Motorola V500KF по 65 328 грн і VB-400 по 41 820 грн за одиницю. Ціни перевищують ті, за якими поліція раніше купувала таке ж обладнання. Терміновість, сумнівні умови та відсутність альтернативи — це та ж схема, тільки тепер в оборонній сфері.
Висновок очевидний. Існує спеціально створений сегмент закупівель бодікамер, де компанії формуються не для ринкової конкуренції, а для перемоги в тендерах, ціни штучно завищуються, конкуренція лише імітується, а номінальні директори слугують прикриттям. Гроші ж повертаються тим, хто забезпечує успіх у тендерах.
Поки фронт тримається на волонтерах і економії кожної гривні, в тилу вартість однієї бодікамери дорівнює двом зарплатам військовослужбовця. Це не випадковість і не недогляд. Це система.