Понад 50 млн доларів, виділених з бюджету на закупівлю тепловізорів, бронежилетів та іншої амуніції для ЗСУ, вивели з країни та вкрали:. За інформацією правоохоронців, схему організував Микола Петренко – член ОПЗЖ і колишня “права рука” прем’єра-втікача Миколи Азарова.
Про це повідомив “Стопкор”. Зазначається, що у привласненні та відмиванні коштів, призначених державою на закупівлю товарів воєнного призначення, Департамент стратегічних розслідувань Нацполіції підозрює керівництво “Танос текнолоджі”.
У перші дні повномасштабної агресії рф, коли вся Україна згуртувалась і працювала 24/7 як один великий волонтерський центр, з бюджету держави виділили понад 1,7 млрд гривень на закупівлю товарів воєнного призначення для ЗСУ і Сил ТрО. Однак на передову предмети закупівлі досі так і не потрапили.
За фактами привласнення та відмивання коштів в особливо великих розмірах Департамент стратегічних розслідувань розпочав стосовно керівників недобросовісного постачальника кримінальне провадження.
Досудовим розслідуванням було встановлено, що через рахунки в АТ “Ощадбанк”, Міністерство оборони України перерахувало кошти на рахунки ТОВ “Танос Текнолоджи” у сумі 1,727 млрд грн. на закупівлю товарів воєнного призначення: балістичних захисних жилетів, тактичної військової камуфляжної форми та шоломів балістичних.
Своєю чергою, посадові особи ТОВ “Танос Текнолоджи” через можливості АТ “Ощадбанк” спрямували ці кошти на купівлю валюти – нібито для подальшого розрахунку з нерезидентами за товари критичного імпорту. Частина коштів була виведена в готівку через підконтрольних фізичних осіб-підприємців в Україні за нібито юридичні і консультаційні послуги і вкрадена.
Чим відома компанія “Танос текнолоджи”, якій Міністерство оборони довірило майже 2 млрд грн для забезпечення українських бійців речами, від яких залежить збереження життя на “нулі”?
За даними інформаційно-аналітичної платформи YouControl, підприємство належить до бізнес-групи Германа Назаренка – зятя екснардепа Юрія Берези. Цікаво, що фірма була зареєстрована менше, ніж 2 роки тому, і провадить 37 (!) різних видів діяльності, основний з яких – торгівля автомобілями і легковими автотранспортними засобами. І жоден з них не пов’язаний із ВПК. А контактний телефон компанії співпадає з номером ще 10 юридичних осіб, що може бути ознакою її фіктивності.
Наприкінці червня компанія офіційно змінила керівника, однак на момент підписання контракту з Міноборони її очолював Микола Петренко, якого, за дивним збігом обставин, призначили директором лише за місяць до початку російського вторгнення. Судячи з матеріалів досудового розслідування, саме його слідство вважає головним організатором “схематозу”: Миколі Петренку пред’явили підозру та оголосили його у міжнародний розшук.
Микола Миколайович Петренко відомий в українських політичних колах як член проросійської партії ОПЗЖ та колишній радник з питань АПК та інвестицій одіозного прем’єра-регіонала часів Януковича – Миколи Азарова.
За даними політхабу “Чесно”, до ОПЗЖ Микола Петренко встиг змінити декілька партій: у різні часи він балотувався до ВР від “За ЕдУ!”, політичної партії “Партія зелених України”, виборчого блоку “КУЧМА” та як самовисуванець. Щоправда, жодного разу так і не був обраний. А от у парламенті 8-го скликання встиг попрацювати помічником нардепа Сергія Драюка, що представляв “Народний фронт” – кнопкодава і фігуранта антикорупційних розслідувань.
Але ще цікавіші бізнес-зв’язки Миколи Петренка. За інформацією ресурсу Opendatabot, він пов’язаний з майже сотнею українських компаній, як керівник, засновник, підписант чи бенефіціар.
Як стало відомо журналістам-розслідувачам з інсайдерських джерел, лише у 2021 році Микола Петренко щонайменше 4 рази відвідав росію. З однією з таких подорожей пов’язана майже детективна історія, адже на зворотному шляху додому горе-бізнесмена зупинили на кордоні з росією на краденій автівці – в автомобілі Toyota Highlander, який на той момент фігурував у кримінальній справі та офіційно перебував у розшуку. Але якимось “дивом” негіднику вдалося уникнути відповідальності і в’їхати в Україну на краденому авто.
Загалом, за даними ЗМІ, протягом 2014-2022 років Микола Петренко регулярно наносив візити до Москви, після чого проводив зустрічі з представниками Укроборонпрому та керівництвом Міноборони під приводом організації проєктів в оборонній сфері. Також горе-бізнесмена неодноразово бачили у столичній будівлі на вулиці Шота Руставелі, де був розташований офіс кума путіна – Віктора Медведчука.
Крім того, у 2021 році з’явилась інформація про те, що Микола Петренко активно веде перемовини з урядовцями-втікачами часів Януковича – зокрема, “фіскалом” Олександром Клименком, котрий підозрюється в багатомільярдних податкових махінаціях та заволодінні коштами державного бюджету.
Не дивно, що цей горе-бізнесмен із таким брудним бекграундом після початку війни таки потрапив у поле зору Служби безпеки України. У квітні цього року, тобто за місяць після отримання “Таносом” 1,7 млрд грн від Міноборони, ЗМІ з посиланням на СБУ повідомили, що Микола Петренко підозрюється в роботі на російські спецслужби. 7 квітня українські силовики здійснили затримання бізнесмена Миколи Петренка за адресою село Козин, вулиця Лугова, 18. А його особистим куратором у ФСБ назвали Сергія Лебедєва – колишнього директора Служби зовнішньої розвідки рф.
Однак якимось чином Миколі Петренку вдалось не лише уникнути ув’язнення, але й виїхати за межі України. Судячи з міжнародного коду телефонного номера, за яким редакції “СтопКору” вдалося зв’язатися з Миколою Петренком, наразі бізнесмен перебуває в Угорщині. Однак на питання щодо невиконаного контракту з Міноборони відповідати він навідріз відмовляється. Так само від коментарів утримався і бенефіціар “Танос текнолоджи” Герман Назаренко.
На цьому тлі, звичайно, виникають питання і до головного військового відомства країни. Яким чином важливе і масштабне оборонне замовлення довірили “метелику” фірмі-ноунейму, якою на той момент керував скандальний горе-бізнесмен з брудним бекграундом і довгим російським шлейфом? Та ще й перерахували такі величезні кошти авансом?
Адже підписуючи контракт на таку суму, департамент закупівель Міністерства оборони України за всіма процедурами мав би здійснити ретельну перевірку виконавця. Але, вочевидь, не здійснив. З якої причини?
Наразі численні запити до Міноборони також залишаються без відповіді. Однак, сподіваємось, профільні компетентні органи таки доведуть цю справу до кінця і проллють світло на деталі сумнівного контракту.