Щороку правоохоронні органи відкривають сотні кримінальних справ щодо створення та поширення порнографічного контенту. Скільки держава витрачає на “експертизу” пікантних фото та відео і наскільки ефективна “боротьба за суспільну мораль”?
Про це пише Економічна правда.
Стаття 301 Кримінального кодексу (КК) передбачає покарання за ввезення, виготовлення та поширення порнографії (за участю повнолітніх людей) у вигляді штрафів та позбавлення волі на строк до семи років. Правоохоронна система докладає чимало зусиль для розслідування таких злочинів.
За даними Офісу генерального прокурора, у січні-серпні 2025 року в Україні було 1 464 кримінальні справи щодо створення порно. Проте далеко не кожна з них доходить до суду.
З початку великої війни суди винесли 247 вироків за різними частинами ст. 301 КК. За цей час засудили 287 осіб. Більшість (близько 150) – за поширення власного контенту, решту – за поширення чужого. Найчастіше збут відбувався через сайти, вебкамери або месенджери.
Майже всіх обвинувачених (за винятком чотирьох виправдальних рішень) суд визнав винними. Однак на цьому суворість державної каральної системи завершується.
Хоча більшості обвинувачених суд формально призначає покарання у вигляді позбавлення волі, його замінюють іспитовим (пробаційним) терміном. За ґрати мали б потрапити лише десятеро осіб, але й ці вироки перебувають на стадії апеляційного розгляду.
Скільки влада витрачає коштів платників податків на боротьбу за “високу мораль”?
У кожній такій справі призначається експертиза: фахівці переглядають велику кількість відео- та фотоматеріалів, а держава оплачує їх роботу. У середньому вартість експертиз у межах одного вироку (таких експертиз може бути кілька) становить 11,3 тис. грн.
Загальна сума витрат на експертизи з 2022 року може сягати 4,9 млн грн. Щоправда, суд перекладає ці витрати на засуджених.
Наскільки важка робота експерта? Згідно з одним рішенням суду, за 33 години перегляду відео експерт отримав близько 15 тис. грн, тобто близько 500 грн за годину. Іншими словами, держава щедро платить за перегляд порно під грифом “боротьби за моральність”.
Інша стаття витрат – “контрольні закупки”. Це поширена практика правоохоронців у справах, пов’язаних зі ст. 301 КК. Поліцейські або їхні агенти під виглядом звичайних користувачів купують чи замовляють порнографічний контент, після чого фіксують факт збуту і затримують автора чи продавця.
Такий підхід викликає запитання. Річ у тім, що часто йдеться не про насильницьку або експлуатаційну порнографію, а про аматорський чи приватний контент, який не шкодить суспільству. У результаті “контрольні закупки” нерідко перетворюються на провокацію злочину, створюючи простір для зловживань і тиску, особливо в умовах, коли закон не дає чіткого визначення терміну “порно”.
Щоправда, “контрольні закупки” згадуються не в кожному вироку. Журналісти нарахували лише близько 25 справ, де зазначена сума, витрачена на такі операції. Загалом – близько 60 тис. грн.
Є й не такі очевидні витрати. За три роки війни у справах за ст. 301 КК проведено понад 1,7 тис. судових засідань з відповідними ухвалами. Держава щороку витрачає 20-25 млрд грн на утримання судової системи, яка проводить близько 8 млн засідань. Отже, одне судове засідання коштує державі в середньому 3 тис. грн.
Таким чином, витрати лише на судовий процес у справах щодо порно становлять близько 5,1 млн грн. Це без урахування роботи прокурорів та експертних установ, слідчих дій і часу залучених сторін.
14 років судів за диски з порно
Масштаби абсурду у сфері боротьби держави за мораль добре ілюструє справа, яка тягнулася з епохи, коли порно продавали на DVD-дисках.
Восени 2009 року чоловік з дружиною та двоюрідною сестрою вирішили продавати диски з порнографією у Дніпрі. У листопаді того ж року про це довідалися правоохоронці. Вони порушили кримінальну справу, провели обшуки, під час яких виявили та вилучили 63 DVD, на яких було 287 пікантних відео.
У рамках судового процесу пройшли три експертизи: у грудні 2009 року, у січні 2013 року та в травні 2015 року. Експертизи визнали, що всі записи є порнографічними творами. Як треті сторони суд залучав представників компаній Microsoft та Sony.
Зрештою, у листопаді 2023 року, через 14 років з моменту відкриття цієї справи, апеляційний суд визнав обвинувачених невинуватими. Як наслідок, витрати на всі експертизи лягли на держбюджет. Щоправда, їх вартість у рішенні суду не вказана.
Крім експертиз, протягом 14 років держава витрачала кошти та час на роботу прокурорів, суддів та суддівського секретаріату, які були дотичні до розгляду цієї справи.
Податки за злочин
Попри кримінальну відповідальність, держава офіційно вимагає від людей, які заробляють на поширенні “пікантного” контенту, заплатити податки з отриманих доходів.
Восени 2024 року Державна податкова служба (ДПС) отримала дані про обсяги доходів українців на платформі Onlyfans за 2020-2022 роки. За словами колишнього голови ДПС (нині – генпрокурора) Руслана Кравченка, загалом за цей період 5 435 українців заробили 111 млн дол.
Наразі податкова вимагає заплатити 384,7 млн грн податкового боргу за виготовлення порно на Onlyfans. Ба більше, вона вже отримала дані про заробітки українців на платформі за 2023 рік і почала розсилати “листи щастя” з вимогою задекларувати доходи та сплатити податки.
Часто з листами з ДПС до кріейторів приходять і правоохоронці. У 2024 році базу даних про українських творців контенту на Onlyfans отримали правоохоронці, зокрема Бюро економічної безпеки та поліція. Перші – законно, за рішенням суду в справі про несплату податків однією з Onlyfans-агенцій (посередницька організація, яка допомагає моделям просувати контент). Другі, імовірно, незаконно: відповідні бази даних можна було придбати за 400 дол.
Як наслідок, до українських Onlyfans-моделей, які отримали найбільші доходи, правоохоронці навідалися з обшуками та відкрили провадження за ст. 301 КК. Неофіційно вони натякали на можливість уникнення кримінальної відповідальності в обмін на корупційну винагороду, про що журналісту повідомили кілька моделей.
Представники правоохоронних органів забезпечують “дах” не лише моделям, а й організованому порнобізнесу, отримуючи за це певний відсоток від обороту. Про це розповів власник однієї з Onlyfans-агенцій у подкасті “Хроніки економіки” (буде опублікований 14 жовтня).
Це може пояснити той факт, що попри кримінальну відповідальність за створення порно та сотні відкритих справ, обсяги створення цього контенту в Україні зростають. Та й серед підозрюваних і засуджених державою майже не зустрічаються ті, хто займаються цим професійно, заробляючи тисячі доларів на місяць.
Напередодні одна з моделей Onlyfans зареєструвала петицію на сайті Офісу президента з вимогою скасувати кримінальну відповідальність за виготовлення дорослого порно. Своє прохання вона аргументувала тим, що сплатила з отриманих на Onlyfans доходів 40 млн грн податків.
Згодом на петицію відповів президент Володимир Зеленський, формально переклавши відповідальність за декриміналізацію порно на Верховну Раду. Там очікує на розгляд законопроєкт, який пропонує скасувати кримінальну відповідальність за добровільне створення та поширення порнографічного контенту дорослими людьми.
За словами автора документа, народного депутата Ярослава Железняка, його ухвалення в парламенті впирається передусім у “відсутність політичної волі на рівні керівництва держави”.