Через злочинні схеми багато пацієнтів ризикують померти.
З початку повномасштабної війни у пошуках безпечних місць для своїх сімей з України виїхало понад 14,5 мільйонів українців різних професій. Про це нещодавно заявив уповноважений ВР із прав людини Дмитро Лубинець. Кожен із нас за цей час зіткнувся з тим, що сімейний лікар, педіатр, онколог, хірург чи дбайлива медсестра перебувають за межами країни. Оскільки, окрім того, що лікували нас та робили необхідні медичні маніпуляції, є ще й мамами чи молодими бабусями, які вивезли своїх дітей та онуків за кордон, пише Алла Котляр на сайті DT.ua.
За межами України виявилася величезна кількість медичних працівників. Частина працевлаштувалась у європейських країнах. Частина ще думає про повернення. Ми хотіли оцінити та зрозуміти, скільки медпрацівників Україна втратила під час війни. І не сумнівалися, що в цьому нам допоможе НСЗУ — ключове відомство у трансформації системи охорони здоров’я, яке, крім іншого, має моніторинг якості наданих медичних послуг і є власником реєстру медичних працівників.
Отже, на початку листопада минулого року ZN.ua надіслало до НСЗУ запит із проханням надати інформацію про кількість лікарів та середнього медичного персоналу за місяцями (з 1 січня по 1 листопада 2022 року) у розрізі областей.
На наш запит НСЗУ відповіло довгим простирадлом даних, мабуть, розраховуючи, що ми в них потонемо і не розберемося в бюрократії та казуїстиці показників. Але ми залучили професіоналів, які в неурочний час допомогли нам розібратися і звести дані до зрозумілої таблиці з очевидними результатами. +4467), лікарів первинної медичної допомоги (ПМП) – на 4,2% (+1080), а середнього медичного персоналу – на 5,7% (+8961). Негативні показники ми побачили лише у Донецькій, Луганській та Чернігівській областях. І це незважаючи на те, що навіть міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко ще на початку червня в ефірі національного телемарафону заявляв: «В Україні до війни було близько 143 тисячі лікарів та 261 тисяча середнього медперсоналу. Зараз з України, за даними наших реєстрів, виїхали 2273 медпрацівники, зокрема лікарі та медсестри, без урахування санітарок».
Очевидно, що ситуація відтоді навряд чи покращала. Навіть з урахуванням похибки — ми припускаємо, що на окупованих територіях деякі лікарні не можуть вносити записи до ЕСЗ (Електронна система охорони здоров’я), тому, можливо, дані звідти можуть бути неактуальними. Але якщо вірити наданим НСЗУ цифрам, то медперсонал з України з 1 січня по 1 листопада 2022 року не лише не виїжджав, а навпаки, приїжджав. Як таке може бути?
Чому ми надаємо ці дані тільки зараз, я поясню дещо пізніше. А зараз спробуємо розібратися, що можуть означати такі цифри.
А означають вони, що чи міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко бреше, заявляючи про нестачу в Україні на цей час лікарів та середнього медичного персоналу через їхній виїзд за кордон. Або бреше НСЗУ. Тобто відомство не володіє інформацією, не знає скільки лікарів насправді є в країні, а отже, не може правильно сформувати Програму медичних гарантій для населення України (ПМГ).
Це, у свою чергу, означає, що договори одержують лікарні, які свідомо не відповідають умовам закупівлі. Тобто медустанови, заявляючи, що мають необхідний медперсонал для надання тієї чи іншої медичної послуги, насправді її не мають, а оплати за пакетами отримують. При цьому НСЗУ має чудову можливість контрактувати лікарні в ручному режимі: своїм — усе, чужим — закон. Як наслідок, пацієнт не отримує якісної медичної допомоги. І якщо, наприклад, пацієнта з інсультом привезли до лікарні, яка надає послуги з пакету «Медична допомога при гострому мозковому інсульті» і отримує за це гроші, цілком може виявитися, що відповідних фахівців, які можуть допомогти пацієнтові, фактично в лікарні немає. Схема працює, а система втрачає пацієнта. У всіх сенсах.
У той же час деякі лікарні отримують фінансування за пакетом «Забезпечення збереження кадрового потенціалу» (ПКМУ № 1440, ст.132 (1). Це так званий зарплатний пакет, введений для підтримки тих медустанов, які не здатні виплачувати зарплати своїм лікарям та медичному персоналу розмірі, визначеному політично.
І тут питання: якщо НСЗУ не має достовірних даних про кількість лікарів та середнього медичного персоналу в країні, то яким чином НСЗУ такі дані верифікує? Чи не виділяються ці кошти на тих неіснуючих медпрацівників, яких ми бачимо у наданих цифрах НСЗУ? Чи немає ще однієї схеми? Як перевіряються відомості, подані до НСЗУ обласними департаментами охорони здоров’я (ДЗ)? Чи можна стверджувати, що серед останніх немає таких, які за приписку медпрацівників одержують відкати?
Сподіваючись прояснити ситуацію за допомогою додаткових питань, зокрема і про те, що є джерелом даних про кадрове забезпечення установ під час контрактування, а також як відбувається перевірка достовірності інформації та документів, внесених до ЕСЗ, 15 листопада DT.ua надіслала НСЗУ ще один запит. Через тиждень ми отримали листа, що наш запит стосується надання великого обсягу інформації, тому НСЗУ продовжує розгляд до 20 робочих днів. Тим часом усі терміни давно минули, але відповіді ZN.ua досі так і не отримали і має намір звернутися із судовим позовом до НСЗУ.
А тепер повернемося до питання, чому ми надаємо цю інформацію саме зараз. Досвідчені люди — головні лікарі державних медустанов та приватних клінік — проконсультували нас, сказавши, що, окрім схем на приписці лікарів, є ще одна. Це приписки медичних послуг, які нібито надано медустановами (насправді ні) і за які вони отримують гроші від НСЗП.
На жаль, роботу за НСЗУ та за нас (оскільки ми не мали вихідних даних) виконав Офіс генпрокурора, викривши на Буковині приватну клініку, яка привласнила мільйони гривень від НСЗУ. (До речі, Наталія Гусак до призначення головою НСЗУ з січня 2020 року обіймала посаду заступника голови Чернівецької ОДА, координатора медичного спрямування.)
«За даними слідства, – повідомляє Офіс генпрокурора, – керівник приватної клініки, його дружина – ФОП ще троє співробітників медустанови налагодили механізм заволодіння бюджетними коштами, отриманими від держави як відшкодування за надання послуг населенню. Протягом 2022 року лікарі вносили в електронну систему охорони здоров’я неправдиві відомості про послуги, яких установа насправді не надавала».
Переважна більшість пацієнтів цих послуг не отримувала, а держава безпідставно виділила медзакладу за ці послуги понад 8 млн. грн. Незаконно одержані кошти представники медустанови легалізували шляхом перерахування на рахунки підконтрольних суб’єктів господарювання.
За процесуального керівництва Чернівецької обласної прокуратури п’ятьом особам повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.
Ще один схожий випадок набув розголосу у листопаді на Дніпропетровщині. Директор однієї з медустанов залучила начальника управління, завідувача відділення та чотирьох лікарів та розробила масштабну схему незаконного заволодіння бюджетними коштами. Фігуранти вносили до відповідних баз інформацію про надання медичних послуг неіснуючим пацієнтам і безпідставно отримали від НСЗУ 67 млн грн бюджетних коштів.
І все це під час війни, коли держава просить допомоги у міжнародних донорів. А скільки ще таких ділків є по країні, тоді як НСЗУ не має даних і нічого не робить для виправлення ситуації? Боїмося навіть припустити, можливо, нічого не робить свідомо, бо такі схеми кришує? І саме тому не відповідає запитам, які можуть зробити це очевидним?
Обсяги безконтрольного фінансування «мертвих душ» з числа медперсоналу, що виїхав, і «мертвих (ненаданих) послуг» пацієнтам, які навіть не здогадуються, що на них списують бюджетні кошти, насправді можуть обчислюватися не мільйонами (спійманих за руку пройдисвітів від медицини), а мільярдами та десятками мільярдів гривень. А якщо це справді так, значить за місяці війни в країні збудовано злочинну піраміду, де «в темі та на паях» усі рівні: від сімейного до головного лікаря, від чиновників мерій та обласних ДЗ до МОЗ та НСЗУ?