У понеділок 28 серпня Екваторіальна Гвінея почала переслідування французького нафтового гіганта, компанії TOTAL. Формально – за махінації з цінами на пальне. Та ніхто не має сумніву, що йдеться про міждержавний шантаж: так африканська країна відповіла Франції на судовий процес проти її лідерів.

Ця історія дарма видається далекою від нас: аналогії з Україною знайти нескладно. Адже йдеться про перший випадок переслідування в Європі родини диктатора, звинуваченої “лише” в тому, що вона багато років поспіль обкрадала власну країну.

Справа за екзотичним для Франції звинуваченням “biens mal acquis” (про незаконно нажите багатство) проти Теодоріна Обіанга Нгуєми, сина диктатора Екваторіальної Гвінеї Теодоро Обіанга Нгуєми, насправді стала знаковою для французької юстиції. Щонайменше, з двох причин.

Передусім, вона стала першою, що змогла таки дійти до суду. На черзі – принаймні дві інших.

Крім того, на цьому шляху уряду Франції довелося позмагатися з родиною диктатора в міжнародному суді в Гаазі.

Теодорін Обіанг-молодший – син того, хто “подібний богу на небесах”

Кримінальне переслідування – це ще не вирок.

Та для антикорупційних організацій Франції, які десять років поспіль вимагали перевірити законність отримання коштів, на які африканські політики купували французьку нерухомість, суд проти віце-президента Екваторіальної Гвінеї Обіанга-молодшого вже є великою перемогою.

А міжнародні ЗМІ у свою чергу відзначають, що

даний процес означає серйозну зміну у Франції, яка давно закривала очі на корумпованість іноземних лідерів.

Адже ті звикли скуповувати нерухомість, жити на широку ногу в Парижі чи на Французькій Рив’єрі, або просто тікати до Франції, коли виникають труднощі у себе вдома.

Ще 2003 року Теодоро Обіанг, президент Екваторіальної Гвінеї, колишньої іспанської колонії в Африці, заявив громадянам своєї країни, що змушений взяти під особистий контроль державну казну, щоб запобігти корупції серед чиновників.

Того ж року державне радіо Екваторіальної Гвінеї оголосило Обіанга-старшого “подібним Богу на небесах”. Президент, за офіційно визнаною в державі версією, перебуває “у постійному контакті зі Всемогутнім”, володіє “усією владою над людьми та речами”, а з цього виходить, що він також володіє усією нафтою, яку було виявлено в одній з найменших африканських країн на початку 1990-х років.

Щоправда, проголошена “боротьба з корупцією” в країні виявилася доволі специфічною.

Хоча Екваторіальна Гвінея стала третім найбільшим експортером нафти в Африці та має один із найвищих показників ВВП на душу населення у світі (за даними МВФ, її показник – між Японією та Південною Кореєю), майже три чверті її населення живе за межею бідності.

Типове “поселення” бідняків у Екваторіальній Гвінеї, фото Reuters

Transperency International відносить Екваторіальну Гвінею до найкорумпованіших держав Африки.

Керує розкраданням той самий “подібний богові лідер”.

Його старший син, він же перший віце-президент та ймовірний наступник голови держави – 48-річний Теодор Обіанг-молодший, більше відомий як Теодорін, – потрапив до уваги ЗМІ через пристрасть скуповувати по світу розкішні автомобілі, яхти, нерухомість, дорогоцінні картини та колекційні речі.

Особливо ті, до яких торкався Майкл Джексон.

Офіційно Теодорін усе життя присвятив держслужбі. Працюючи 15 років на посаді міністра сільського та лісового господарства в уряді батька зі скромною зарплатнею, він скуповував нерухомість у Великій Британії, Франції, США, ПАР, Аргентині та в інших країнах.

Дорога до суду довжиною у десятиріччя

Нинішній суд навряд чи міг стати реальністю, якби не наполегливість антикорупційних активістів.

Ще у 2008 році вони подали у Франції позов з вимогою перевірити законність отримання коштів, на які три африканських лідери (президент Екваторіальної Гвінеї Теодоро Обіанг, президент Республіки Конго Дені Сассу-Нгессо та вже покійний президент Габону Омара Бонґо), а також члени їхніх сімей скуповували французьку нерухомість.

Позов був поданий громадською організацією Sherpa, згодом до неї приєдналася Transparency International France.

Тоді активістів звинуватили у втручанні у справи незалежних держав, проштовхуванні “колоніального порядку денного” та перешкоджанні економічному розвитку. Окрім того, організаціям доводилося постійно відповідати в суді на зустрічні позови.

згадують тепер у Transparency International France. На той час очільником Франції був президент Ніколя Саркозі.

Перше важливе рішення на користь антикорупційних активістів з’явилося у 2010 році, коли найвищий суд у Франції постановив, що дана справа може йти далі, а громадянське суспільство має право вимагати розслідування.

Ще за три роки, вже за президентства Франсуа Олланда, до французького законодавства було внесено зміни, щоб закріпити дане рішення.

США наразі не змогли вилучити в Обіангів знамениту “діамантову рукавичку” Джексона.

А у 2011 році паризька поліція конфіскувала 11 спортивних автомобілів Обіанга-молодшого на суму $5 млн.

Вже за рік в особняку Обіанга-молодшого на престижній у Парижі авеню Фош було проведено обшук та виявлено предмети розкоші на мільйони євро. В липні того ж року особняк був конфіскований.

Варто відзначити, що Франція – не єдина країна, яка почала корупційне розслідування щодо сім’ї Обіангів. До неї свого часу з різним успіхом приєдналися США, Іспанія, Швейцарія та Нідерланди.

Так, у відповідь на запит французької сторони щодо юридичного сприяння у справі в жовтні 2016 року Швейцарія прямо в аеропорту Женеви конфіскувала 11 розкішних автомобілів Обіанга-молодшого. А ще за місяць було вилучено чергову партію з 13 дорогоцінних авто на мільйони доларів. Серед “конфіскату” – Bugatti Veyron, чотири Ferrari, включаючи Enzo та 599gtb, Porsche 918 Spyder, Lamborghini Veneno, Maybach, Koenigesegg, Aston Martin та Mclaren P1.

Того ж 2016 року Нідерланди на запит Женеви конфіскували 76-метрову яхту Ebony Shine вартістю $120 млн, яку сімейство Обіангів купило у Віктора Рашникова, російського бізнесмена, власника Магнітогорського металургійного комбінату.

Куплена у російського олігарха 76-метрова яхта Ebony Shine, на якій є кінотеатр, спа-центр, турецька лазня та вертолітний майданчик. Фото yachtharbour.com

Зауважимо, що оскарження в суді конфіскації автомобілів не принесло бажаних результатів для сина диктатора. У липні цього року швейцарський суд відмовився віддавати на вимогу Екваторіальної Гвінеї конфісковані автомобілі та яхту.

Та на новий виток історію вивели не авто класу люкс, а арешт французької нерухомості.

Що ж за диктатор без Гааги?

Конфіскація Францією шестиповерхового маєтку в одному з найпрестижніших кварталів Парижа та розслідування корупційних діянь Обіанга-молодшого підштовхнули керівництво Екваторіальної Гвінеї до рішучих дій – скарги на Францію в Міжнародному суді ООН.

У ній Екваторіальна Гвінея, щоб захистити майно родини президента, заявила про “дипломатичний статус” особняка та дипломатичну недоторканність віце-президента республіки.

Попереднє рішення у даній справі, винесене у  грудні 2016 року, тимчасово задовольнило одну з вимог Екваторіальної Гвінеї, проте не зупинило судовий процес у Франції.

Адвокатам Обіанга-молодшого не вдалося переконати Міжнародний суд ООН у його дипломатичній недоторканності. Суд постановив, що не має prima facie (попередньої) юрисдикції, щоб розглядати запит, який стосується імунітету Теодоріна.

А от щодо люкс-маєтку – фіктивного “диппредставництва” країни – родина диктатора отримала в Гаазі тимчасову перемогу.

Маєток в Парижі Обіанг-молодший купив за 25 млн євро у 2005 році

Міжнародний суд зобов’язав Францію до остаточного рішення у справі “вжити всіх можливих заходів, щоб забезпечити недоторканість приміщень, представлених як житло дипмісії Екваторіальної Гвінеї у Франції”.

Варто наголосити, що це рішення – тимчасове, і діє лише на період розгляду справи судом.

Є достатньо підстав припустити, що у підсумку родина диктатора зазнає поразки і в цьому питанні, адже аргументи французів досить переконливі.

Та й взагалі, розкішна будівля на авеню Фош, 42 у Парижі із дискоклубом, кінотеатром, спортзалами, “золотими” ванними кімнатами та оригінальними картинами Дега, Ренуара та Родена на стінах і справді не дуже схожа на приміщення дипмісії.

Під час конфіскації поліція виявила меблі та твори мистецтва на суму близько 50 млн євро, колекції одягу від Іва Сен-Лорана на суму 20 млн євро, 300 пляшок Château Pétrus, одного з найдорожчих у світі вин, на суму 2 млн євро.

Годі й говорити, що співробітники посольства тут ніколи не жили.

Відлуння Гааги в Парижі

Спроба Екваторіальної Гвінеї зупинити через Гаагу кримінальне провадження проти Теодоріна повністю провалилася. Скандальний для африканської країни судовий процес влітку цього року таки розпочався.

Хоча сам Теодорін не був присутній на судових розглядах, його адвокатам не бракувало винахідливості у спробах закрити справу.

Жвавий інтерес у ЗМІ викликали свідчення такого собі Саймона Манна, якого на суд привезла сторона захисту.

Саймон Манн – колишній британський найманець, який у 2004 році начебто очолив невдалу спробу державного перевороту в Екваторіальній Гвінеї. Провівши п’ять років у в’язниці в Зімбабве, він був депортований в Екваторіальну Гвінею, але згодом помилуваний президентом.

У суді Манн звинуватив у намірах скинути Теодоро Обіанга-старшого… американського мільярдера Джорджа Сороса, заявивши про причетність до “змови” адвоката Transparency International France Вільяма Бурдона – того самого, який зумів довести справу проти Обіанга-молодшого до суду.

Проте Манн визнав, що не має доказів своїх звинувачень.

Він присягнув, що сім’я Обіангів нічого не платила йому за надання свідчень, проте визнав, що таки отримував від них гроші “на необхідні витрати”.

Після судового процесу обурений лідер Екваторіальної Гвінеї заявив, що подасть спільний з Габоном та Конго позов проти Transparency International France через активність антикорупційних організацій по доведенню до суду справ “biens mal acquis”(про незаконно нажите багатство).

“Купівля майна в Європі не забороняється жодними національними чи міжнародними законами. Майно, придбане у Франції за гроші, зароблені в Екваторіальній Гвінеї, не може вважатися незаконно нажитим багатством”, – вважає Обіанг-старший.

Фінальне рішення у справі Обіанга-молодшого, як очікується, буде винесене 27 жовтня цього року.

Обіанг-молодший, фото France 24

Французька прокуратура зажадала посадити Теодоріна до в’язниці на три роки (щоправда, для цього сина диктатора треба спершу затримати), оштрафувати на 30 млн євро та конфіскувати всі його активи у Франції.

Як саме розпорядиться Франція активами Обіанга-молодшого після очевидної перемоги у суді, наразі невідомо.

Однак дуже сумнівно, що “незаконно нажите багатство” Теодоріна повернуть тим, в кого його вкрали, тобто народу Екваторіальної Гвінеї. І питання не лише в тому, що немає сенсу повертати гроші країні, де при владі лишається сам обвинувачений – зміна режиму не вирішує цю проблему автоматично.

Згадайте про мільйони Лазаренка та інші кошти, вкрадені екс-посадовцями – в Україну вони так і не повернулися.

Франція може наслідувати приклад США, які з конфіскованих у 2014 році активів Обіанга-молодшого $20 млн передали благодійним організаціям, а $10 млн – у свою казну.

Та хай куди піде награбоване майно клептократів, проведений судовий процес у Франції над Обіангом посилає чіткий сигнал іншим корумпованим лідерам по всьому світу – часи змінюються.

І якщо за них візьмуться, то навіть дипломатичний статус не захистить від суду та вироку.