Якщо в державі існує сумнівна схема з перетину кордону особами призовного віку, то рано чи пізно якусь крупну “рибу” мали впіймати за причетність до неї. То ж тінь підозри, яка впала на Людмилу Марченко, не дивує.
Здивує інше – якщо влада не зробить з цього висновків, зазначає видання Depo.ua.
За процесуального керівництва прокурора САП детективи НАБУ на одержанні неправомірної вигоди за внесення даних в систему “Шлях” викрили помічника народної депутатки Людмили Марченко. Детективи провели обшуки за місцем проживання “слуги народу”. Слідство триває. У президентській фракції на подію відреагували так: чекають офіційних повідомлень від правоохоронних органів і в разі наявності провини депутатки ухвалять рішення про виключення з фракції, “як це робили уже багато разів”. За словами речниці фракції “слуг” Юлії Палійчук, Марченко перебуває на восьмому місяці вагітності і готується до народження дитини. Невже у фракції вважають, що це уточнення виправдовує пані депутатку у громадській думці?
Насправді, рано чи пізно на причетності до схем виїзду за кордон мали впіймати велику “рибу”, бо система “Шлях” перетворилася на корупційну годівничку. Підозра впала на помічницю депутатки з президентської політсили та, автоматично, на неї саму. І відмахнутися обіцянками вигнати соратницю з фракції – не найкращий спосіб уникнути серйозних іміджевих втрат.
Як “Шлях” став прибутковим для чиновників
Система “Шлях” запрацювала навесні минулого року. Її впровадження було цілком умотивованим, адже країна потребувала суттєвої гуманітарної допомоги і тут без волонтерів обійтися було складно. Уряд визначив, хто має право звертатися про дозвіл на виїзд, хто і за яких умов його видає, хто контролює дотримання угоди. Нагадаємо процедури.
До Мінінфраструктури або обласних військових адміністрацій можуть звертатися військові і правоохоронні органи, військові адміністрації, медзаклади, відправники й отримувачі гуманітарної допомоги (за поданням районної військової адміністрації). За результатами опрацювання звернень, військові адміністрації вносять відомості до інформаційної системи “Шлях”, яку адмініструє “Укртрансбезпека”. Також надсилається лист до Державної прикордонної служби, яка приймає рішення щодо пропуску водія або відмови йому у перетині кордону.
Як бачимо, у процедурах наявний суб’єктивний підхід, тобто вони від самого початку містили в собі корупціогенні фактори. Ними й почали користатися нечисті на руку бізнесмени і чиновники. А ухилянти від мобілізації завдяки “Шляху” змогли втікати за кордон, не боячись, що їх упіймають. Кількість таких порахувала тимчасова слідча комісія парламенту. За словами її керівника Сергія Козиря, починаючи від 24 лютого 2022 року до 25 квітня 2023 року було 192 тис. 455 записів про виїзди, станом на 25 квітня не повернулися близько 19 тис. осіб.
У січні цього року вибухнув гучний скандал – виявилося, що вже колишній заступник генпрокурора Олексій Симоненко на Новорічні свята гайнув до Іспанії. Хвилю обурення вдалося збити завдяки указу президента, в якому, серед іншого, містилося доручення СБУ перевірити систему “Шлях”.
Спецслужби почали полювання на організаторів незаконного трафіку для ухилянтів. За ст. ст.332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України) є понад 60 кримінальних проваджень, про підозру у вчиненні злочину повідомлено 126 особам, засуджено 4 особи.
Прискіпливішими стали й прикордонники. Станом на початок червня через зловживання вони тимчасово припинили доступ до системи “Шлях” 38 ліцензіатам. Тобто держава ніби й бореться зі зловживаннями, але, як доводить історія зі свіжою підозрою НАБУ, викриття окремих схем не вирішує проблему. Скоріше, зростатиме вартість внесення прізвища потенційного ухилянта до системи. За словами речника Держприкордонслужби Андрія Демченка, така послуга ділків коштує від $3 тис. до $7 тис.
Чи можливо очистити “Шлях” від корупції
У ЗМІ вистачає публікацій про цікавих осіб, які стали “водіями-волонтерами”, завдяки чому отримали можливість виїхати за кордон. Екс-нардепи Олександр Трухін і Дмитро Добкін, втеклий депутат Київради Владислав Трубіцин та десятки інших. Зрозуміло, що такі фігури мають можливість отримати дозвіл завдяки зв’язкам, а не хабарам.
Але що цікаво: після резонансних публікацій не були помічені перевірки тих адміністрацій і тих чиновників, які приймали соціально дражливі рішення. Натомість найбільше скарг від контролюючих органів надходить на зловживання ФОПів. Проте прізвище людини до списку виїзних вносять не вони, а держчиновники.
Чи можна прикрити лазівки? Радикальний варіант – взагалі скасувати систему “Шлях” як корупційну. Але в такому випадку мають в суді опинитися десятки справ, фігурантами яких будуть нечисті на руку чиновники. Без оглядки на їхній статус.
Щоб суспільство побачило тих, хто нашкодив справжнім волонтерам. Проте повністю закривати “Шлях” неправильно, адже завдяки йому ввозиться багато чого для потреб армії і цивільного населення. Сама держава такі об’єми не потягне. Тому потрібно шукати інші варіанти. Серед них – посилення вимог до вантажу.
Приміром, якщо йдеться про ввезення авто для потреб ЗСУ, тоді має бути документ, який підтверджує передачу автомобіля військовим. Це ж стосується лікарських препаратів. Тобто, завезли саме те, що потрібно, на що був оформлений запит, а не для продажу чи щоб прикрити вояж до Європи. І повторно давати дозвіл на виїзд тільки тим особам, які мають такі підтверджуючі документи.
Проте такий варіант не вирішує проблему загороди перед ухилянтами. Відповідно до законів “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, “Про військовий обов’язок і військову службу” українці несуть адміністративну та кримінальну відповідальність. Їх можуть оштрафувати на суми від 510 до 3,4 тис. грн, або ув’язнити на період від 3 до 5 років. Утім, судові вироки про ув’язнення велика рідкість.
Наприкінці травня міністр внутрішніх справ Ігор Клименко анонсував законопроект, згідно з яким чоловіків-ухилянтів після війни можна буде притягати до відповідальності. Він не уточнив, до якої саме, але і без цього міністрові дісталося на горіхи і від правозахисників, і від користувачів соцмереж. Вони наголошували на трьох моментах.
Перший: закон може мати зворотну дію в часі, але тільки у випадку пом’якшення або скасування кримінальної відповідальності, а не навпаки.
Другий: Україна зацікавлена у поверненні своїх громадян після війни, а страх опинитися під слідством стане перепоною для бажаючих повернутися.
Третій: ще можна погодитися на покарання ухилянтів, які незаконно перетнули кордон, а на тих, хто виїхав за системою “Шлях”, це не поширюється. Так, вони порушили обіцянку повернутися, але ж дозвіл їм видала держава. Отримавши декалітри критики, Клименко більше до цієї теми не повертався. Логічно припустити, що подібна ініціатива взагалі ніколи не втілиться в закон.
Скандал, у якому фігурує депутатка від “Слуги народу”, підказує владі інший варіант, яким вона, втім, може і не скористатися – ініціювати перевірку на предмет можливої співучасті в корупції навколо системи “Шлях” представників президентської політсили. Превентивно.
Не виключено, що історій, як у Тернополі, вистачає, просто детективи НАБУ ще не до всіх завітали. Самоочищення – ефектний політтехнологічний хід, не лише здатний перебити негатив від однієї окремо взятої неприємної історії, а й сподобатися населенню.
Під колективною підозрою опиняться всі “слуги”? У влади були схожі ініціативи. З останніх – перевірка Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки після оприлюднення інформації про іспанську нерухомість одеського воєнкома Євгена Борисова.
Звільненого після скандалу. Інший приклад: РНБО запропонувала внести зміни до законів “Про судоустрій та статус суддів” і “Про Вищу раду правосуддя”, згідно з якими в разі, коли одному судді повідомлять про підозру в отриманні неправомірної вигоди, на предмет вчинення проступків перевірятимуть всіх його колег по судовій інстанції. Але чому таку цікаву ідею влада хоче застосовувати лише до однієї конкретної групи громадян? Наражаючись на критику за бажання створити штучний тиск на суддівський корпус. Така ініціатива цілком гідна поширення і на своїх депутатів, для початку – народних.