Кадри вирішують усе, або чи можливо здійснити прорив у аграрній науці завдяки наскрізь корумпованій аграрній академії
Останні кілька років все частіше звучить інформація про те, що Національна академія аграрних наук України давно перестала генерувати реальні інновації для агросектору.
Про це інформує, наприклад, agronews.ua, посилаючись на пресслужбу Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» та генерального директора УКАБ Романа Сластьона. Натомість, посадовці НААН неодноразово виступали корупційними антигероями журналістських розслідувань. Як наслідок – у серпні цього року Офіс Генерального прокурора розпочав кримінальне провадження за фактами зловживань у НААН України.
«Офіс Генерального прокурора за повідомленням Рахункової палати про результати аудиту ефективності використання Національною академією аграрних наук України коштів державного бюджету та управління об’єктами державної власності, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, розпочав кримінальне провадження за фактами зловживання службовим становищем посадовцями НААН (ч. 2 ст. 364 КК України). Згідно зі звітом Рахункової палати, на початок 2020 року в постійному користуванні НААН перебувало 465 тис. га землі, але до Державного земельного кадастру внесені відомості лише про 320 тис. га – 69%. Дані про решту 145 тис. га земель відсутні. Реєстрація права постійного користування земельними ділянками також здійснена частково», – йдеться у повідомленні відомства.
Роман Сластьон наголосив, що корупційні скандали навколо аграрної академії щодо незаконного розподілу та використання земель, спільної діяльності з приватними структурами в формі прихованих орендних відносин чи прихованої реалізації частини зібраного врожаю, з’являються мало не щомісяця.
Частий фігурант подібних матеріалів – віцепрезидент НААН Балян Ануш Валеріївна.
Інформації про діяльність академіка Балян у відкритих джерелах є досить багато: протягом тривалого часу Ануш Валеріївна займалась виведенням з державної та незаконною передачею у приватну власність найбільш цінних, унікальних земель України. Неодноразово йшлося про те, що у цій справі вона разом зі своїми спільниками завдала державі збитків більш ніж на мільярд гривень. Але, попри все, залишилась безкарною і продовжує активну діяльність із власного збагачення, не зупиняючись ні перед чим та не зважаючи ні на кого. За спиною президента НААН Балян продовжує фальсифікувати службові документи, нехтуючи законом та правами простих працівників, підробляє штатні розписи, затверджує їх за фіктивними датами та, без жодних сумнівів, викидає людей на вулицю. Як приклад, ситуація з «бюджетною установою» Гуртожиток – готель аспірантів НААН, яка існує без статуту, що має відповідати чинному законодавству, надаючи підприємству статус неприбуткової установи та можливість працювати в інтересах держави.
Про інтереси держави не йдеться: станом на 01.09.2020 гуртожиток – готель аспірантів НААН має суттєві податкові борги. Натомість, ця досить непроста та зовсім непрозора установа вдало наповнює кишені тих, хто її покриває. Вивіска «Гуртожиток – готель аспірантів» – вдала ширма, за якою фактично працює готель для найрізноманітніших відвідувачів. Ануш Балян міцно «тримає на контролі» роботу цієї «бюджетної установи», а її директор, який незмінно і досить давно очолює «гуртожиток», як не дивно, є родичем посадовця НААН.
Факти підробки віцепрезидентом НААН Балян у 2016 році підпису президента Академії при заключенні угоди на будівництво багатоповерхового будинку на особливо цінних землях України в Одесі, по вулиці Житомирській (Овідіопольська дорога), зафіксувала Рахункова палата України та правоохоронні органи. При цьому експертна оцінка вартості земельної ділянки під будівництво всупереч закону взагалі не була проведена, а закон вимагає, що вартість площі збудованих споруд не може бути меншою, ніж ринкова вартість земельної ділянки, яка забудовується. Напевно, президенту України при підписанні закону «Про передачу державних земель у комунальну власність» не було відомо про подібні корисливі махінації з особливо цінною державною землею посадовців аграрної академії, хоча раніше публікації на цю тему вже були.
«Держава фактично втратила права на 11,2 га земельних ділянок чотирьох наукових установ у Києві та Одесі, які Національна академія аграрних наук отримала в безстрокове безоплатне користування для дослідних і навчальних цілей. НААН надала згоду на будівництво житлових будинків/комплексів, зміну цільового призначення земельних ділянок, а в подальшому погодила договори про будівництво на вказаних землях», – йдеться у повідомленні Рахункової палати від 4 серпня 2020 року.
Загалом інформації про діяльність Балян на теренах Інтернету досить багато. Це не дивно, вона – особа публічна, а її дії дають всі підстави вважати її справжньою очільницею корупційного клану, який давно і глибоко запустив щупальця в державну систему. Ануш Валеріївна почала кар’єру в аграрній сфері ще за радянських часів і добре засвоїла «совкову» науку партноменклатурної корупції. На початку 90-х вона почала працювати в Закарпатському інституті агропромислового виробництва. Досить швидко стала його директором і почала активно «підгортати» під себе інститутську власність.
Допомагав їй у цьому її рідний брат Алексан Балян. Його фірма з гучною назвою «Сааб» отримувала у власність земельні ділянки, які раніше належали Інституту, а потім перепродавала їх новим господарям. З боку місцевої влади схеми прикривав Іштван Петрушка – чоловік Ануш і, за сумісництвом, голова Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області.
Треба розуміти, що землі, на які звертала увагу Балян, безцінні. Це кращі сільськогосподарські угіддя, реальна ринкова вартість яких в десятки, а то і сотні разів вища, ніж ціна, за яку її продавали. Унікальну землю використовували під забудову, вели на ній варварську, грабіжницьку експлуатацію, знецінювали та виснажували.
Втім, на продаж йшло не все «вилучене» у держави майно. Дещо сімейство Балян відклало собі «на чорний день». Матері Ануш належать виробничі цехи і садові споруди, які раніше були у власності інституту. Сама Ануш і дві її племінниці володіють трьома гектарами землі на кордоні з Угорщиною і винним підвалом. Для контрабандистів така земля – на вагу золота. Цікаво, що ні Балян, ні її племінниці, попри вимоги закону, не поспішають вказувати в деклараціях все належне їм майно.
По-справжньому Балян розгорнулася після 2013 року, коли її призначили віцепрезидентом НААН. Ануш перебралася до Києва і вийшла на «якісно новий рівень». А її невеликий корупційний клан став частиною потужного мафіозного об’єднання. Настільки потужного, що навіть НАБУ і САП виявилися безсилими і не змогли покарати земельних злодіїв.
Суть «бізнесу» Балян залишилась без змін – вилучення і продаж державних земель, що підпорядковані НААН. Тільки тепер це землі, які знаходяться фактично на адміністративному кордоні Києва. Земельна мафія, частиною якої стала сім’я Балян, за 2012-2016 вивела з держвласності близько 100 га державних земель в селах Чабани і Гатне на Київщині.
«Детективи Національного антикорупційного бюро перевіряють дії посадових осіб головного управління Держгеокадастру в Київській області та Національної академії аграрних наук України за фактами зловживання владою, в результаті яких з державної власності вибули земельні ділянки загальною площею близько 100 гектарів. Про це йдеться в рішенні Солом’янського районного суду міста Києва. За версією слідства, чиновники НААН за попередньою змовою з посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, без відома Кабінету міністрів і відповідного узгодження Верховної Ради ухвалили рішення, в результаті яких у період із 2014 до 2016 року з державної власності в приватну власність вибули земельні ділянки державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства» НААНУ, віднесені до особливо цінних земель загальною площею близько 100 га», – йдеться у публікації від 2 квітня 2018 року одного із інтернет видань.
Відомо, що ділянки під забудову у передмістях Києва коштують надзвичайних грошей. Всього вивели 144 ділянки, які відійшли керівництву НААН, чиновникам з МінАПК, іншим високопосадовцям та «потрібним» людям. «Дах», під яким орудувала земельна мафія при НААН на чолі з Балян, став ще більш надійнішим.
До закарпатської власності Ануш Балян додалися 10 соток землі під Києвом (ця ділянка також раніше належала НААН) і великий заміський будинок в одному з найдорожчих і престижних київських передмість. Наразі Балян живе в цьому будинку, хоча він оформлений на її племінницю Гоар Габрелян. Габрелян працює в українському МЗС і, крім будинку, володіє квартирою в новобудові площею 113 кв. м.
Весною 2019 року детективи НАБУ вручили Ануш Балян і її спільникам підозру в незаконному відчуженні державних земель. Однак переслідували за законом земельних корупціонерів зовсім недовго. Балян відпустили на поруки двом народним депутатам. Це не дивно, адже можливостей «впливу» у Балян, як ми можемо здогадатись, є достатньо – розмах її діяльності передбачає неабиякі незаконні дивіденди. Як в цій ситуації розцінювати контроль зі сторони правоохоронних органів, теж питання без відповіді.
Крім Ануш Валеріївни, до масштабних зловживань службовим становищем на керівних посадах в НААН долучились ще низка академіків і посадовців НААН. Ймовірно, свого часу не всі звернули належну увагу на гучну корупційну історію майже трирічної давнини, де фігурує директор Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук Орест Фурдичко.
Зазначимо, що 30 грудня 2017 року екснардепа і ексголову Львівської облради, а на той час (2017 р.) чинного директора Інституту агроекології і природокористування НААН України, Ореста Фурдичка затримали після одержання хабаря у розмірі 300 тис. доларів. Космічну суму загалом у 500 тис. доларів він вимагав у засновника компанії «Сател Україна», діючи у змові з колишнім директором того ж підприємства. Як зазначає джерело, за винагороду у 500 тис. доларів Фурдичко пообіцяв не розривати договір спільної діяльності із будівництва житлового комплексу на земельній ділянці Інституту. У цій справі було двоє підозрюваних – Орест Фурдичко і ексдиректор «Сател Україна». 1 січня суд застосував до Фурдичка запобіжний захід – утримання під вартою з альтернативою застави у 3 млн грн. Як повідомили у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, Орест Фурдичко сплатив цю суму застави вже 4 січня, після чого відразу вийшов із СІЗО. Питання, яким чином Фурдичко так швидко знайшов ці кошти при досить помірних статках, які він щорічно декларує, так і залишилось відкритим. 15 січня з другої спроби київський суд відсторонив Ореста Фурдичка з посади директора Інституту агроекології і природокористування НААН України. Втім, станом на сьогодні пан Фурдичко дивним чином знову очолює Інститут, у чому можна переконатись, відвідавши сайт наукової установи.
Наразі оголошено конкурс на посаду директора Інституту агроекології і природокористування НААН – цікаво, чи знову Орест Фурдичко та його дружина, теж «академік» НААН, виявляться переможцями?
Цікава також історія Максима Мельничука, який у 2014-2016 роках працював на посаді віцепрезидента НААН. Після віцепрезиденства в Академії Мельничук очолював Київську обласну державну адміністрацію, але на цій посаді протримався лише кілька місяців і був затриманий правоохоронцями за підозрою в отриманні хабаря в 200 тисяч гривень. Мельничук терміново написав заяву про звільнення з посади голови Київської ОДА і, за повідомленням дружини, таємниче зник.
За повідомленнями ЗМІ, хабар, у якому звинувачували Мельничука, мав цілком «аграрне підґрунтя»: Мельничук, який діяв разом зі своїм заступником, отримав інформацію про те, що Департаментом АПК Київської облдержадміністрації за бюджетною програмою в якості компенсації фермерам Київщини було виплачено 15 млн грн. Оскільки, на переконання Мельничука, який ще донедавна був у числі керманичів аграрною академією, така сума без “відкату” виплачена бути не може, він вимагав частину коштів у керівника департаменту, погрожуючи звільненням за статтею КЗОТ, яка б унеможливила її подальше працевлаштування у державних структурах. «Відомий учений» і «державний діяч», як він себе позиціонує, Мельничук є показовим прикладом цинічного та корисливого відношення посадовця досить високого рівня до справи, яку він має очолювати. Чи можливі позитивні зрушення при таких керівниках? До речі, таємниче зникнення Мельничука теж мало яскраві відтінки цинізму та боягузтва – у ЗМІ йшлося про те, що під час «зникнення» він чи то «переховувався у Києво-Печерській Лаврі», чи то «був на рибалці».
Як бачимо, вилучати державні землі під приватну забудову, паразитувати на державних програмах, не прозоро розподіляючи державні кошти таким чином, що не тільки не допомагає, а, можливо, критично шкодить сільськогосподарській галузі, для аграрних науковців з кримінальними здібностями бізнес дуже вигідний, хоча й не зовсім безпечний. До того ж у НААН, у підпорядкуванні якої понад 460 тисяч га земель, є й інші корупційні можливості для ризикованого, але дуже суттєвого збагачення. Йдеться про незаконну реалізацію врожаю дослідних господарств НААН, яке Роман Сластьон виділив як окремий напрямок регулярних корупційних скандалів навколо аграрної академії.
Один з недавніх випадків: правоохоронцями зафіксований епізод, який стався лише кілька тижнів тому. 22 жовтня 2020 року на сайті Служби безпеки України повідомлено, що співробітники УСБУ в Рівненській області спільно з управлінням Нацполіції Рівненщини під процесуальним керівництвом прокуратури Рівненської області попередили спробу заволодіння врожаєм держпідприємства «Дослідне господарство «Білокриницьке» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук.
У межах кримінального провадження оперативники задокументували, що посадовці у жовтні поточного року вступили у змову з комерційними структурами. Через підробку документів і використання фірм-прокладок ділки планували переоформити права на врожай із земель держгосподарства на бізнесменів. Орієнтовна вартість насіння соняшника, яким збирались заволодіти зловмисники, становить понад 60 млн грн. Правоохоронці затримали 3 комбайни, які незаконно збирали врожай, вантажний транспорт із насінням соняшнику держпідприємства вагою понад 40 тонн. Наразі на вилучену сільгосптехніку та агропродукцію судом накладено арешт. Як зазначили в СБУ, слідчі дії тривають.
Широкого розголосу набула також історія з державним підприємством «Дослідне господарство «Івківці», яке перебуває у підпорядкуванні Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла НААН та обробляє 4800 гектарів земель поблизу села Івківці в Чернігівській області.
Ситуація, коли врожай дослідного господарства «Івківці» намагалось зібрати і вивезти в невідомому напрямку стороннє підприємство, змусила селян у прямому розумінні битися за вирощений ними урожай. На одному з полів трактористи, доярки і комбайнери вступили в силове протистояння та пішли стінка на стінку проти поліцейських спецпризначенців.
За дивним збігом обставин, у НААН напрямок роботи з впровадження наукових інноваційних досліджень на особливо цінних землях, підпорядкованих Академії, курує Ануш Балян. Не зрозуміло, чи має вона наукові таланти, але корупційні має точно. Загалом, велике питання, чи відбулась би її блискуча наукова та адміністративна кар’єра в Академії у часи, коли кадровий відбір на керівні посади Національної академії аграрних наук України був тривалим, відповідальним та ретельним. Наприклад, стрімку кар’єру Балян – від економіста в Управлінні баштових самохідних кранів р/о «Грузагробуд» до віцепрезидента НААН – неможливо навіть порівняти з трудовим шляхом іншого віцепрезидента аграрної академії Михайла Гладія, українського політичного та державного діяча, чий життєвий та трудовий шлях дійсно гідний поваги. До речі, Гладій не фігурує в жодному корупційному скандалі, що наводить на думку, що рівень освіти, досвід, державницька позиція, системний та аналітичний погляд на аграрну галузь є своєрідним щепленням від корупції та посадових зловживань.
На фоні масштабної діяльності Балян та Фурдичка тьмяніють зірки інших неоднозначних аграрних наукових керманичів, але загалом складається враження, що деякі академіки НААН впевнені – закони України писані не для них. Турбуючись про свої «особистості», директори наукових інститутів мережі НААН за сумісництвом позаймали також і ключові адміністративні посади в апараті президії НААН. Про яку повноцінну наукову діяльність можна говорити – у них на це, як мінімум, немає часу. Як приклад – директор Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Микола Роїк, і він же – один з віцепрезидентів НААН. Крім цього, пишуть ЗМІ, віцепрезидент Роїк ще й співволодіє низкою аграрних компаній. Ще один віцепрезидент НААН Юрій Лупенко одночасно займає посаду директора Інституту аграрної економіки НААН, науковий секретар НААН Валерій Адамчук – директор Інституту механізації та електрифікації сільського господарства НААН, директор Інституту землеробства НААН Віктор Камінський одночасно академік-секретар Відділення землеробства, меліорації та механізації НААН, директор Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Віктор Вергунов – академік-секретар Відділення наукового забезпечення інноваційного розвитку НААН.
Наскільки така система, коли високопосадовці НААН керують самі собою, звітують самим собі, мають власний аграрний бізнес, одноосібно підписують службові документи від імені НААН відповідає нормам законодавства, і наскільки вона сприяє ефективній роботі Академії, питання риторичне.
Чи варто дивуватись, що членами академії стають родичі та інші «не чужі» діючим академікам люди, що все більше робить НААН схожою на недолугий корумпований сімейний клан. Рідня швидко «вибивається в люди», отримує наукові ступені і вчені звання, обирається членами – кореспондентами та академіками НААН, що, як відомо, передбачає виплату від держави довічної плати за звання. Прикладів не мало: дружина вже відомого нам Фурдичка – академік НААН, два сини Мельничука – академіки НААН, син академіка НААН Тараріко – академік НААН, син академіка НААН Ібатулліна – академік НААН, дочка академіка Шебаніна – академік НААН, – такі випадки можна перераховувати досить довго.
Виникає резонне запитання: наскільки ефективно і в якому напрямку розвивається українська аграрна наука, коли керівництво Національної академії аграрних наук України протягом багатьох років не прозоро розпоряджається землею, зловживає службовим становищем, маніпулює людьми, привласнює собі та виділяє своїм родичам земельні ділянки, керівні посади, наукові ступені, вчені звання, паразитує на державних програмах підтримки аграріїв, неефективно використовує державні кошти, незаконно розпродає врожаї, вирощені на землях, підпорядкованих НААН? Внаслідок таких дій бюджет країни кожного року втрачає мільярди гривень, а українські аграрії – віру у державну підтримку та надію на чесну і плідну співпрацю з єдиною Національною академією аграрних наук найбільшої аграрної держави Європи.
На жаль, зазначена інформація – це лише верхівка айсбергу, тож незабаром варто чекати продовження – ми інформуватимемо про результати досліджень у кримінальних справах, які стосуються посадовців НААН. Є надія, що суди, які розглядають справи посадовців НААН Ануш Балян, Ореста Фурдичка та інших, приймуть законні рішення та дадуть усім, кого це стосується, зрозуміти, що державні посади – не для особистого збагачення.