Сьогоднішнє засідання ТСК щодо корупційних схем із розмитнення автомобілів показало, що автомобільний напрямок у нас дуже недооцінений.
Базова тема, з якою ми зайшли у вивчення проблематики, а саме підроблені сертифікати EUR.1, – лише верхівка айсберга.
Головними проблемами імпорту вживаних авто є механізми виведення коштів під їх купівлю (фактично це окремий міжнародний корупційний механізм), формування схемного податкового кредиту компаніями-прокладками (а саме фірми-одноденки є головними продавцями), відсутність історії руху авто від моменту перетину кордону до реєстрації на кінцевого власника (фізичну особу).
Спробую за результатами ТСК розкрити кожен із пунктів, але почну з цікавої статистики, яку дала митниця щодо сертифікатів EUR.1.
Виявляється, що з 2022 по 2026 рік ДМСУ перевірила оригінальність 15 тисяч сертифікатів EUR.1, які дають преференцію на сплату мита у 10%.
З цієї кількості верифіковано як справжні лише 1078 сертифікатів.
10 560 штук виявилися відвертими підробками, а 3383 сертифікати – так звані «сірі».
Тобто орган, який їх видав у ЄС, був справжній та мав право це робити, проте завод-виробник не погоджував видачу такого документа.
Висновок – лише 7% з усіх сертифікатів EUR.1, які дають право не платити 10% мита, є справжніми. Все інше – фуфло.
Але тут важливо також відзначити й те, що кількість вживаних авто, за якими на митницю подають EUR.1, зменшується.
Так, у 2021 році їх було – 10%,
у 2022 році – 1%,
у 2023 році – 6%,
у 2024 році – 6%,
у 2025 році – 2%.
Але навіть така кількість дозволяє будувати навколо підроблених сертифікатів цілу інфраструктуру.
На ТСК було озвучено фрагмент ухвали суду у справі «сертифікатів», яку веде НАБУ: до збуту підробок були долучені безпосередньо працівники Волинської митниці.
Але ці деталі – трохи згодом.