У Меморандумі про співпрацю України та МВФ передбачено, що в 2016 році уряд може випустити держоблігації для докапіталізації банків та на підтримку Фонду гарантування на 166 млрд грн (див. нижче таблицю).
При цьому оскільки з початку року вже випущено держпапери на 14,3 млрд грн (для докапіталізації Ощадбанку й Укрексімбанку), наразі лишається ліміт 151,7 млрд грн.
Нагадаємо, в держбюджеті-2016 на підтримку Фонду гарантування вкладів передбачено 16 млрд грн. При цьому Фонд гарантування уже звернувся до Мінфіну за фінансуванням на 7,9 млрд грн.
Тому якщо теоретично Фонд гарантування до кінця року вибере всі 16 млрд грн запланованого в держбюджеті фінансування, до верхньої стелі ліміту, передбаченого в Меморандумі з МВФ, лишатиметься 135,7 млрд грн. Якщо ж буде вибрано 7,9 млрд грн, лишатиметься 143,8 млрд грн.
Навіщо в Меморандумі планувався настільки значний запас випуску ОВДП на 135,7-143,8 млрд грн?
Продовження процесу докапіталізації Ощадбанку та Укрексімбанку, яку вони потребують, заплановане вже на 2017 рік. А тому враховуючи ситуацію на фінансовому ринку, можна припустити, що в Меморандумі з МВФ йдеться про теоретичну можливість націоналізації Приватбанку та/або виплату компенсацій його вкладникам через Фонд гарантування.
Не виключати прописання саме такого сценарію спонукає в т.ч. той факт, що, як зазначав Finbalance, в Меморандумі з МВФ описаний алгоритм націоналізації системних банків. Оскільки ж НБУ на початку року визначив, що їх в Україні – три (державні Укрексімбанк та Ощадбанк й недержавний Приватбанк), очевидно, що цей механізм може стосуватися саме Приватбанку.
Чому сума потенційних видатків настільки велика? Звернемо увагу на кілька обставин. По-перше, на кінець червня обсяг вкладів населення в Приватбанку становив 148,4 млрд грн. По-друге, торік в грудні один з власників Приватбанку – Ігор Коломойський – в епатажному інтерв’ю для видання Politico (яке згодом він спростовував) зазначив, що глава НБУ Валерія Гонтарева в один день вимагає від Приватбанку докапіталізацію на 15 млрд грн, а в інший день – на 128 млрд грн.
Очевидно, що такий широкий діапазон в оцінках докапіталізації зумовлювався невизначеністю в питанні тих-таки інсайдерських кредитів на балансі Приватбанку й формування резервів у т.ч. під них.
Учасники банківського ринку неофіційно озвучували оцінки, що реальна частка інсайдерських кредитів у портфелі Приватбанку може сягати під 80-90%. З огляду в т.ч. на галузеву структуру кредитного портфелю. Банк неодноразово такі оцінки спростовував. А в офіційній звітності хоча й зізнався в порушенні «інсайдерського» нормативу НБУ, проте далеко не в тих масштабах, про які «шепчуть злі язики».
Чи буде націоналізація Приватбанку? На поточний момент видимих форс-мажорів, чому б це мало відбутися, непомітно. Інша справа, що може бути прийняте політичне рішення, в т.ч., як варіант, у випадку порушення зобов’язань Приватбанку в частині скорочення частки інсайдерських кредитів у портфелі, дозабезпечення позик й переведення активів акціонерів Приватбанку на цю фінустанову.
Разом з тим, як писав Finbalance, в 1-му півріччі відповідний процес ніби відбувався: принаймні, Приватбанк звітував, що в січні-червні він отримав у власність у формі вилученого забезпечення активи пов’язаних і третіх осіб справедливою вартістю близько 31,845 млрд грн.
Як трактувати наведення конкретних сум у Меморандумі з МВФ – як теоретичну погрозу І. Коломойському та Г. Боголюбову чи як план конкретних дій? Може бути й одне, й інше.
У будь-якому разі в Меморандумі з МВФ на 2015 рік також передбачався більш ніж величезний ліміт на докапіталізацію банків і підтримку Фонду гарантування – в обсязі 152 млрд грн, однак по факту було використано лише 45,34 млрд грн.
Знову ж таки, як там надалі не було б, у кого б які не були наміри тощо, той чи інший радикальний сценарій довкола Приватбанку неминуче аукнеться для фінансового ринку: питання буде лише в масштабі негативних наслідків. Найменш вірогідним варіантом видається ліквідація банку з наступною виплатою компенсацій вкладникам. У такому разі курс долара зашкалютиваме, якщо відповідні обсяги гривневої готівки виллються на ринок.
Як видається, оптимальний варіант у тих умовах, які є, – реальне хоч і поступове, але динамічне скорочення інсайдерських кредитів на балансі Приватбанку, доформування резервів з адекватною докапіталізацією банку за рахунок приватних акціонерів.
Якісним цей процес без нагляду МВФ навряд чи буде. Інакше все може перетворитися в «договорняки» між владою та акціонерами Приватбанку, наслідки яких рано чи пізно будуть розхльобувати знову ж таки громадяни та бізнес – у вигляді зростання держборгу, девальвації тощо.
P.S. Як писав Finbalance, у проекті держбюджету-2017 Кабмін передбачив фактично безлімітне право Мінфіну на випуск внутрішніх держоблігацій на докапіталізацію банків і підтримку Фонду гарантування.
