Зміївський районний суд Харківської області виправдав ексначальника місцевої поліцїї від звинувачень у зловживанні впливом. Про це пише «Судовий репортер».
У грудні 2020 року підприємець заявив у ДБР, що керівник Зміївського відділу поліції вимагає в нього хабар. Підприємець, який займався переробкою й продажем лісодеревини, стверджував, що у Зміївському лісгоспі йому відмовилися відвантажувати товар, кажучи, що лісу немає і всі питання контролює начальник поліції. Майстер повідомив, що дрова більше відпускатися не будуть і потрібно домовлятися з «погонами».
Чоловік розповів, що приїхав до посадовця додому і під час розмови той написав на аркуші суму 90 тис. гривень за рік. Наступного дня він відвіз 50 тис. і решту пообіцяв до кінця року. Після цього йому почали відвантажувати ліс, і до кінця року він більше з обвинуваченим не спілкувався. Далі свідок нібито усвідомив, що це злочин і звернувся з заявою до ДБР. Вважає, що це був хабар для надання дозволу на подальшу роботу. Раніше його машини зупиняли співробітники поліції, він приїжджав і вирішував питання, а потім йому сказали — за рік стільки «должен». У подальшому підприємець під контролем ДБР передав ще 40 тис. гривень двома рівними частинами.
У суді обвинувачений скоєння злочину не визнав, кажучи, що справа побудована на повністю сфальсифікованих доказах і має ознаки провокації. Давати показання він відмовився.
Як поліцейський міг впливати на лісників, сам підприємець пояснити суду не зміг. Нібито обвинувачений обіцяв створити такі умови, що з ним перестануть співпрацювати працівники ДП «Зміївське лісове господарство» і він не зможе купити деревину. Підприємець вважає, що обвинувачений як начальник райвідділу поліції мав вплив на лісників, на лісгосп в цілому і навіть на все місто.
Підприємець визнає, що ініціатором зустрічі з обвинуваченим був він сам, телефонував йому особисто. «90 тисяч» обвинувачений написав на аркуші паперу і це було за «проїзд машин». Поліцейський не погрожував і не вимагав з нього кошти, але свідок вважав, що не зміг би працювати, тому погодився платити.
Свідок повідомив, що веде підприємницьку діяльність близько 3-4 років. Приїжджає до лісгоспу, виписує дрова, платить за них та забирає. Процедуру участі у тендері хтось проходив за нього, як це відбувається, пояснити не може. Протягом 2020-2021 року про договорів, укладені між ним і лісгоспом йому невідомо, хто їх підписував — не знає.
Обвинуваченого свідок знає більше 10 років і ці відносини описує так: «он нас ловит, отпускает, суды», потім проходить час — по другому колу. Стосовно нього проводилися досудові розслідування 4-5 років тому, а які посади в цей час займав обвинувачений свідку не відомо. Суди, тобто притягнення до відповідальності, були в підприємця не менше трьох разів.
Майстер лісу в ДП «Зміївське лісове господарство» повідомив, що лісопродукцію особисто не відпускає, бо до його обовʼязків відноситься охорона лісу від браконьєрів. Купівля деревини відбувається через участь на торгах на біржі, і впливати на це, наскільки йому відомо, ніхто не може. З підприємцем проблеми щодо придбання деревини він не обговорював і нікуди його не посилав вирішувати ці питання. Чому заявник вказує на нього як на особу, яка направила його вирішувати питання з правоохоронними органами, не розуміє.
Головний інженер ДП «Зміївське лісове господарство» розповів, що до його посадових обовʼязків входить організація заготівлі деревини, в тому числі й укладання контрактів. Він памʼятає, що з підприємцем у 2020 році укладалися договори. Ці договори виконані в повному обсязі, навіть є перевиконання на 135%. Підприємець виграв тендер на придбання 800 кубів деревини, а фактично йому відгрузили 1000 кубометрів, це сталося, можливо, за рахунок іншої нереалізованої деревини. Ніяких претензій чи нарікань на невиконання договорів, невідвантаження продукції від підприємця на адресу лісгоспу не надходило. Обвинувачений ніколи не звертався до нього із вказівками зупинити комусь відвантаження деревини. Зупинка відвантаження теоретично можлива, якщо немає необхідного обʼєму продукції (не заготовили), однак такі факти йому невідомі.
У суді були досліджені документи про те, що у 2020-му між ДП «Зміївське лісове господарство» і вищезгаданим підприємцем були підписані чотири договори на продаж деревини.
Слідчий ДБР оглянув реєстр реалізації, за яким встановлено, що в період 2020 року між лісгоспом і підприємцем проведено 178 реалізацій. При цьому в листопаді 2020-го не було жодної реалізації.
Водночас підприємець у суді стверджував, що передав керівнику поліції 50 тисяч гривень 28.10.2020 і з наступного ж дня і до кінця грудня 2020 року він працював щоденно без ніяких перешкод, тобто отримував деревину. Це суперечить дослідженому письмовому доказу та спростовує висновок слідчого про перешкоджання підприємницькій діяльності свідка в листопаді 2020 року, оскільки перерва у відпуску деревини, згідно з показаннями свідків — працівників лісового господарства, могла статися за домовленістю сторін договору.
Суд вважає, що зміст протоколів про результати контролю за вчиненням злочину і за результатами проведення НСРД не збігається з фактичною інформацію, зафіксованою на диску. З відео зустрічі 9 січня 2021 року неможливо встановити особи її учасників, факт передачі коштів не вбачається і не зафіксовано. Бесіда відбувається на побутові теми, обіцянки впливу, вимагання неправомірної вигоди, будь-якого обговорення грошових сум, інших обставин, що мають значення для справи не зафіксовано.
Під час наступної зустрічі підприємець говорить: «смотри…вот двадцатка, закрываем год… Двадцатый год у нас закрыт с тобой, все правильно?…» після чого (згідно з протоколом) передає посадовцю предмети, схожі на гроші. Потім підприємець знову питає: «Следующий вопрос… что мы делаем по январю? Сегодня двадцатое число». Поліцейський говорить: «Мне нужно «Газель» рубаных дров, колотых…не?» Підприємець відповідає: «Ром, вообще не вижу проблемы, но у меня дров нету, вроде с понедельника обещают рубки, а ты говоришь сегодня, а у меня дров нету, есть осина, такой хлам… Мне обещают раздать с понедельника… я не против помочь… но давай дешевле как нибудь, … не пять с половиной, для меня девяносто в год — это …, скажи сколько?»Обвинувачений відповідає: «Давай, мне все равно, как для тебя приемлемо?.. Как тебе будет удобней».
Саме ця розмова передувала обшуку і вилученню грошей із службового кабінету обвинуваченого. Із неї вбачається, що поліцейський просить підприємця привезти йому дрова, а той відповідає, що зараз не має, але з понеділка йому обіцяють доставити.
Жодного слова про те, що підприємцеві не дають дрова, що необхідне сприяння посдовця поліції, вплив на будь-кого з працівників лісного господарства — не звучить. Фрази про гроші — «двадцатка», «пять с половиной» «девяносто» не містять інформації про надання неправомірної вигоди та не виключають наявності між учасниками розмови відносин цивільного характеру.
Із відеозапису обшуку видно, що фіксація почалася вже після проникнення співробітників ДБР до кабінету начальника відділу поліції. Видно, що з кімнати відпочинку виходять невстановлені працівники правоохоронного органу, при цьому обвинувачений вже перебуває в кайданках. На початку слідчої дії затриманий зауважує, що працівники ДБР до приходу слідчого та понятих вже побували в його кабінеті, ходили по всіх кімнатах без фіксації, що і могли щось там покласти без його присутності.
Обшук одразу розпочався з кімнати відпочинку, яка є іншим приміщенням і межує зі службовим кабінетом обвинувачного. Дозвіл на обшук цієї кімнати ухвалою слідчого судді не надавався. Раніше слідчий просив дозвіл на обшук всього відділку поліції, але суд обмежив обшук службовим кабінетом підозрюваного. Враховуючи факт повторного контролю за вчиненням злочину — повторної передачі коштів, суд вважає, що слідчі не могли не знати про існування цієї кімнати відпочинку. Сам службовий кабінет уповноважені працівники ДБР почали оглядати тільки після зауваження обвинуваченого, чому не проводиться обшук безпосередньо його службового кабінету.
Під відеозапис обвинувачений пояснював, що гроші, вилучені з кімнати відпочинку — з верхньої шухляди столу, передав йому підприємець у рахунок погашення боргу — нібито раніше позичав на ремонт автомобіля.
40 тисяч гривень, 900 доларів і 2760 гривень, вилучені з кабінету, є його особистими коштами. Прокурор погодився з цим, кажучи, що ці гроші не стосуються кримінального провадження. Суд визнав обшук кімнати відпочинку незаконним і здобуті докази недопустимими.
Попередньо дії посадовця кваліфікувалися як отримання неправомірної вигоди для себе (ч.3 ст.368 КК). Але через пару місяців підозру змінили на зловживання впливом (ч.2 ст.369-2 КК).
Досліджуючи докази в сукупності, суд дійшов до висновку, що обвинувачення не підтверджується.
Про розмір хабара, мету його надання і обіцянку впливу йдеться лише в заяві про злочин. І це підлягало безумовній перевірці та підтвердження відповідними доказами під час досудового розслідування. До показань ключового свідка суд поставився критично, оскільки вони не узгоджуються з іншими дослідженими доказами.
Свідок під час допиту так і не зміг пояснити з якою метою передавав кошти співробітнику поліції («щоб не заважали працювати», «должен за рік», «за проїзд машин»). Чоловік сам розповів, що раніше в органах поліції та суді були провадження стосовно нього. Це вказує на можливе особисте неприязне ставлення до обвинуваченого і не свідчить про передачу неправомірної вигоди.
З жодного дослідженого по справі доказу, в тому числі із показань заявника, суду не вдалося встановити на яку уповноважену особу мав вплинути обвинувачений. Як пояснив заявник, він навіть не знав, хто є керівниками ДП «Зміївське лісове господарство», яким чином відбувається тендер на право купівлі деревини через аукціон, та яка особа фактично регулює питання відпуску деревини за укладеними договорами. В уяві свідка обвинувачений як начальник відділу поліції мав вплив на лісників, на лісгосп в цілому, і навіть на все місто.
Не підтверджується і навіть заперечується можливість будь-якого впливу представниками лісгоспу, допитаними в судовому засіданні.
Водночас суд звернув увагу, що слідчі не встановлювали і не допитували взагалі керівників, посадовців чи інших осіб, наділених у Зміївському лісгоспі організаційно-розпорядчими функціями для зʼясування фактів можливого впливу будь-якого характеру, в тому числі й дружніх стосунків, з боку обвинуваченого.
Можливість впливу на відвантаження (невідвантаження) деревини спростовується письмовими доказами про те, що підприємець отримав право закупівлі деревини за результатами аукціону, договори з лісгоспом укладені в той же день, а постачання обумовленої продукції в 2020 році перевиконано на 135%
Прокурор під час судових дебатів говорив, що для підтвердження винуватості у зловживанні впливом не є визначальним зʼясування конкретної особи, на яку мав би бути вчинений вплив. На його думку, достатньо уявлення про реальну можливість обвинуваченого здійснити такий вплив на кого-небудь в звʼязку із зайняттям особливо відповідального становища на посаді начальника відділу поліції.
Однак суд не погоджується і вважає, що зʼясування і підтвердження доказами такої обставини є необхідною складовою обʼєктивної сторони злочину за ч.2 статті 369-2 Кримінального кодексу. Тобто, встановлення кінцевих адресатів зловживання впливом та віднесення їх до кола осіб, уповноважених на виконання функцій держави і місцевого самоврядування, є обовʼязковою складовою інкримінованого кримінального правопорушення.
На досліджених в судовому засіданні відео- та звуко-записів НСРД не міститься жодних підтверджень обіцянок обвинуваченого вчинити будь-які кримінально-карні діяння, в тому числі з використанням його службового становища.
Однак із відео обшуку та затримання вбачається, що обвинувачений підтвердив факт отримання 20 тисяч гривень у рахунок частини погашення боргу.
Ця версія була відома під час досудового розслідування і під час судового розгляду не оспорювалася сторонами. Водночас під час допиту заявника ніхто не запитав його про боргові взаємовідносини з обвинуваченим. Після дослідження письмових доказів та відео-, звукозаписів клопотань про додатковий допит свідка з метою перевірки цієї обставини сторонами не заявлялося.
Суд дійшов до висновку про недоведеність провини обвинуваченого. Чоловіка виправдали за відсутністю в його діях складу злочину.