Зайдіть у Google і введіть у пошуку “Юлія Тимошенко” чи “Петро Порошенко”.
У першій 10-тці пошукової видачі ви побачите посилання на Вікіпедію, Фейсбук та інші соцмережі політика, а також кілька безневинних досьє на маловідомих сайтах.
Усе це – не випадково. Щодня професіонали працюють над тим, що саме інтернет розповість вам про конкретного високопосадовця.
Ця послуга називається Search Engine Reputation Management, або SERM – управління онлайн-репутацією. За цими словами ховаються часом доволі брутальні і незаконні методи – коли хакери ламають чи “кладуть” сайти.
Подібні послуги українським політикам, бізнесменам і усім зацікавленим надають десятки людей – це і цілі агентства з власними офісами, і окремі особистості, до яких звертаються переважно через знайомих.
На сайтах таких агентств суть послуг передається словами “моніторинг”, “глибокий аналіз” чи “розкрутка”. Що ж насправді роблять ці спеціалісти, та скільки це коштує українським політикам?
“Білих” методів SERM не існує, оскільки так чи інакше йдеться про вплив на алгоритм пошукової системи.
Умовно способи чистки репутації в Гуглі можна поділити на “сірі” та “чорні”. Втім, межа дозволеного у кожного різна.
“Традиційно починають із законних сірих методів, але якщо є великі обмеження у бюджеті і відсутність часу – одразу переходять до жесті”, – розповідає Ольга Одарченко, SЕО і SERM-спеціаліст.
Усе починається з аналізу пошуковика за певними запитами, наприклад, “Тимошенко компромат” чи “Порошенко передвиборча кампанія”. Спеціалісти дивляться, що саме людина знайде у Гуглі, й складає перелік посилань, які треба “вибити” з ТОП-10 результатів, котрі пошуковик покаже читачу.
Чим більше грошей і бажання у замовника, тим далі можна “вибивати” негатив і очистити, скажімо, не лише перші 10, а й перші 50 посилань, які покаже Гугл.
Заробіток SERM-спеціаліста залежить від того, працює він на себе чи на агентство, лише в Україні чи на закордон також, яку саме послугу продає, і який відтінок її “чорноти”. Загалом розцінки професіоналів стартують від тисячі доларів на місяць.
Сірі методи
Метод 1. Створити новий сайт
Зробити власний сайт і “прокачати” його під конкретні запити – відносно простий і безпечний метод потрапити в ТОП Гугла. Наприклад, якщо загуглити “Юлія Тимошенко” у першій десятці обов’язково знайдуться її сторінки.
Це гра в довгу і замовнику потрібно набратися терпіння. Такі сторінки потраплять у ТОП-10 не одразу, в середньому спеціалісту знадобиться від 3 до 6 місяців роботи, щоб досягти відчутного результату. Тому вони підходять у випадку, якщо у замовника є час.
Але якщо ти вже “забив” пошукову видачу потрібними посиланнями, які можеш контролювати, залишається лише підтримувати високі позиції.
Натомість, коли стався гучний скандал і прибрати інформацію потрібно швидко – цей спосіб не підійде.
Метод 2. SEO-оптимізація, тобто підняти вже наявний сайт вище в Гуглі
Не завжди потрібен новий сайт, деколи достатньо “прокачати” наявні – способів це зробити безліч, але обійдемося без технічних деталей.
Найкраще з таким завданням впораються сторінки політика у соцмережах та на Ютубі, його біографія на державному сайті чи посилання на декларацію, головний сайт політика і його сторінка на Вікіпедії. Останню спеціалісти підтягують одразу двома мовами – українською і російською, щоб зайняти відразу 2 посилання з 10 у Гуглі.
“Уже всі давно зрозуміли, що Вікіпедія найбільш придатна для підтягування у десятку. Вона найкраще сидить у видачі і її можна редагувати. Тому вірити їй не треба”, – пояснює Одарченко.
Паралельно із сайтами “оптимізуються” усі зображення. Тобто фото, які ви бачите першими в пошуковику, – не випадкові. Для цього в текстах на цих сторінках правильно прописуються ключові слова, які гуглять люди.
Скажімо, які зображення нам покаже гугл, якщо запитати у нього фото “Арсеній Яценюк”? Чи будуть там меми або фотокомпромат? Ніт.
Метод 3. Суди і закони
Наступний спосіб прибрати небажану інформацію – чи то статтю, чи то відео – це натравити на сайт юристів.
У Росії, наприклад, можна пожалітися у Роскомнадзор і з високою вірогідністю це спрацює. Наприклад, у невеликому медіа вийшла стаття, яка шкодить замовнику. У ній немає і натяку на насилля, але купляються боти, які заспамлять коментарі темою насилля, і вуаля – скарга до Роскомнадзору готова. Той або блокує сайт, або змушує прибрати статтю.
В Україні, на щастя, подібної інституції немає, але є закони, які залишають шпаринки для маніпуляцій профі. І бажання влади контролювати український інтернет росте.
“Буває, медіа опублікувало новину і відео. Тобі якби новина ще плюс-мінус, а відео жесть як не в тему. Треба прибрати. Ти знаходиш людей на відео і домовляєшся: рєбята, давайте ви зараз за оцю-то суму пожалієтеся, що вас зняли без згоди. У нас же ЄС. І відео прибирають”, – розповідає на умовах анонімності SERM-спеціаліст із 5-річним досвідом.
Інший спосіб – найняти юриста і йти в суд, посилаючись чи то на Конституцію, чи то на окремий закон. “УП” регулярно стикається з вимогою прибрати компрометуючі фотографії. Один з останніх прикладів – лист від адвоката моделі, яка у 2008-му добровільно брала участь у конкурсі і її фото залишилися на наших сторінках. Тепер це “шкодить її репутації”.
Як стверджує Одарченко, зазвичай до суду доходить меншість – бояться розголосу.
Деколи достатньо просто пожалітися Гуглу, як сталося з нашою новиною “У БПП закликали депутатів не ходити на NewsOne”. В один прекрасний день ми отримали лист, що контент начебто порушує чиїсь “авторські права у цифрову епоху”.
Втім, усе це не завжди допомагає.
“У мене була історія, коли дівчина мала одружитися з депутатом. До того вона знімалася в порно. Ти шукаєш по обличчю і бачиш весь цей жах. Порносайти – окремий світ, там не з усіма зв’яжешся, не усіх песимізуєш (знизиш позицію у Гуглі – УП). Закінчилося тим, що усе видалити не змогли. Тоді вона перефарбувалася – була блондинкою, а стала брюнеткою”, – згадує один із SERM-спеціалістів у розмові з УП.
Метод 4: Чистка підказок Гугла
Зізнавайтеся, гуглили “Ляшко відео”? Якщо так – ви серед тисяч інших:
Але на ці підказки теж можна впливати! Наприклад, використовуючи сервіси з накрутки потрібних підказок. Так чи інакше, якщо вам потрібно прибрати чи додати туди певне слово – SERM-спеціаліст це організує.
Не дивуйтеся, коли ви не побачите у підказках “Порошенко Мальдіви” чи “Порошенко компромат”. Це не тому, що це не шукають, а тому, що хтось не хоче, щоб це знайшли.
Метод 5: Замовлення статей на “зливних бачках” і у ЗМІ
В інтернеті існує тисячі “зливних бачків” – це мережі сайтів, які копіюють тексти та новини інших ЗМІ, часто спотворюючи їхні заголовки. Поміж тим за гроші вони публікують будь-який потрібний вам текст, а за додаткову оплату – розганяють його у своїх групах у соцмережах.
Потім знову за гроші можуть його зняти чи опублікувати “відповідь” іншої сторони – виходить безкінечний колообіг заказухи в інтернеті.
Ціни за один текст на “зливних бачках” коливаються у межах 100-150 доларів.
Складніше, дорожче, але можливо – розмістити статтю чи новину у відомому ЗМІ або інформагентстві без позначки “реклама”. У журналістському світі це називається “джинса”. Тут вартість новини коливається, за словами SERM-спеціалістів і піарників, від 50 і до 500 доларів – у залежності від авторитетності сайту.
На тексти ж розцінки вищі у рази й опублікувати їх – ще складніше. Адже не завжди медіа свідомо заробляють таким чином, деколи це “ініціатива” окремого співробітника, про діяльність якого ЗМІ може не підозрювати.
Зв’язуються зі ЗМІ через перевірені агентства чи особисті контакти SERM-спеціаліста. Контор на ринку вистачає. Прийти з вулиці – не вийде, новину візьмуть тільки у перевірених і то не завжди. Адже більшість залежних медіа не публікуватимуть замовлені матеріали проти своїх же власників і людей з їхнього кола.
Ціль такої публікації може бути різна. Скажімо, з шефом трапився скандал і треба швидко опублікувати кілька відбілюючих текстів – окрема категорія SERM-спеціалістів попіклується про те, щоб вони вийшли в потрібних ЗМІ. Або ж відбувається атака від конкурента і потрібно запустити контратаку.
Подібні тексти на авторитетних сайтах потрібні і з іншої причини. Туди додають достатньо ключових слів, щоб текст високо піднявся в Гуглі і “вибив” з ТОПу інші невигідні статті на менш відомих сайтах.
“У тебе є авторитетний сайт, у якого багато хороших статей. Вірогідність того, що стаття вилізе в ТОП по твоєму запиту набагато вища, ніж у сайту, який ти щойно створив”, – розповідає один із досвідчених SERM-спеціалістів.
Метод 6: Закупівля посилань
Як пояснили “УП” SEО-спеціалісти, щоб допомогти тексту потрапити у ТОП швидше, вони закуповують посилання на нього на спеціальних онлайн-біржах.
Навіщо? Щоб на сторінках багатьох сайтів з’явилося посилання на потрібний тобі текст. Гугл сприймає це як факт, що він цікавий і релевантний, тож підіймає його у видачі. Те саме правило працює із сайтами загалом.
“Зазвичай стається так, що до тебе приходить клієнт, у нього вже щось сталося, істерика, немає часу чекати, він готовий платити будь-які гроші. Ти просто йдеш на біржу і купляєш посилання. Наприклад, там 100% є “Обозреватель”. Там можливо від 100 грн купити якесь посилання чи статтю з потрібним посиланням”,– розповідає Ольга Одарченко.
Чорні методи
Знайти тих, хто готовий взятися за “чорну” роботу, не так просто. Адже, на відміну від сірих методів, це як мінімум погано для карми, як максимум – незаконно.
“Мінус” для замовника в тому, що це найдорожчі з усіх SERM-методів, вони обійдуться у тисячі доларів, але дадуть лише тимчасовий результат. Адже якщо зламаєш один сайт – швидко з’явиться інший.
Метод 7: Песимізація
Песимізувати сторінку – це зманіпулювати Гуглом так, щоб він її опустив. Роблять це за допомогою поганої, неправильної SEO-оптимізації.
По-перше, спеціаліст закуповує тимчасові посилання на біржі. Але робить це “неправильно”, тобто різко і масово, частина посилань може бути на порносайтах, отже, низької якості.
Усе для того, щоб показати гуглу – власник сторінки начебто хоче підняти її у видачі. Натомість Гугл карає сторінку за таку неякісну оптимізацію і опускає її. Отака маніпуляція.
“Причому посилання стоїть десь на 10 сторінці, в глибині. І ти купляєш їх на дешевих сайтах про журавлів чи проституток – пофіг, я все бачив. Уявіть, сайт про журавлів, який посилається на політичну статтю”, – розповідає SERM-спеціаліст на умовах анонімності.
По-друге, існують біржі, на яких можна давати завдання користувачам.
“Це люди, які в середньому за 1 цент роблять якусь тобою описану дію. Наприклад, вони повинні загуглити “Юлія Тимошенко політична кампанія”, зайти на сайт, який треба прибрати з видачі, і відразу ж із нього піти. Потім прокрутити нижче і зайти на сайт, який треба у видачі підняти. Наприклад, Тимошенко.юа. Просидіти там довше і тільки тоді піти”, – розповідає Одарченко.
Таким чином Гугл бачить: дуже багато людей заходить за першим посиланням і швидко йдуть з нього. “Отже, юзери не знаходять там відповіді на свої запитання”, – думає пошуковик. Тому сторінка опускається вниз. Коли ж люди заходять за другим посиланням і читають текст до кінця, для Гугла це сигнал, що цей матеріал краще відповідає на запитання людей, і він піднімається вгору.
Метод 8: DDoS-атаки
Цей спосіб повинні знати усі власники сайтів.
“Ти одночасно відправляєш стільки запитів, що сервер не здатен їх обробити, і сайт просто лягає. Якщо сайт великий, підкований – він швидко побачить, що його “дедосять”, і піде на більший хостинг. Це дороге задоволення, але того варте”, – розповідає один із SERM-спеціалістів.
Якщо сайт таки “поклали”, намагаються його протримати лежачим хоча б добу.
“Зазвичай це роблять по чіткому графіку. Відбувається все в п’ятницю пізно ввечері, коли редакція чи власник сайту гуляють-відпочивають. Коли їм прилітає атака – вони цього не знають. Сайт приліг. Поки вони починають щось вирішувати, ти швиденько закупляєш посилання на біржі, багато людей починають заходити через ті посилання на цей сайт, а він не працює. Гугл це бачить і опускає сайт. Чи можна потім повернути сайт? Деколи можна, деколи вже ні”, – розповідає спеціаліст.
Вартість такої атаки залежить від того, як довго треба тримати сайт лежачим. Чим довше – тим дорожче послуга.
Метод 9: Злом сайтів із підміною контенту
Якщо це класичний сайт на WordPress із простими плагінами, зламати його набагато легше. Якщо ж сайт має свою систему і багато ступенів захисту – завдання ускладнюється.
“Ціна залежить від часу, який витратив спеціаліст, і від крутості останнього. У мене був досвід, коли людині замовляли лом сайту. Коштувало це 2 000 доларів. І не факт, що у спеца вийде – ти платиш без гарантій. А все тому, що людині було важливо вибити саме цей сайт за будь-яку ціну. Врешті, вибили його іншим методом”, – згадує SERM-спеціаліст.
Як стверджують експерти, за потреби можна зробити так, що власник сайту ніколи не побачить злому.
“Власник сайту, його редактори і т.д. сидять плюс-мінус з одних IP-адрес на роботі і вдома. Ти зламав сайт, підмінив контент на новий, позитивний, а для них залишаєш старий, негативний. Так, усі інші юзери і Гугл бачить позитивну статтю про замовника, а працівники сайту – далі негативну”, – розповідає один із SERM-спеціалістів.
***
Описані методи – лише вершина айсбергу. Ми живемо в епоху, коли кількість інформації росте так само швидко, як і можливості нею маніпулювати.
“Головне, пам’ятайте – якщо пошукова видача за іменем якогось політика виглядає саме так – чистенько, акуратненько, красиво, значить, це комусь потрібно”, – каже мені на прощання один із SERM-спеціалістів.