Історія Олени Думи — це не просто біографія однієї чиновниці. Це діагноз системи, яка роками перетворювала АРМА з інструменту повернення вкрадених активів на корупційний хаб із ручним управлінням, політичним прикриттям і фінансовими потоками, що розчиняються в повітрі.
Скандал за скандалом, аномальні «успіхи» в статистиці, непрозорі призначення управителів, зв’язки з одіозними політиками та бізнес-структурами — усе це сформувало вибухонебезпечну суміш, яка сьогодні виливається в справу НАБУ «Мідас».
Кар’єрна траєкторія Думи — класика старої чиновницької школи: десятки місць роботи, постійні стрибки з відомства у відомство, відсутність будь-яких довгострокових результатів. Натомість завжди поруч — політичні покровителі, які забезпечують м’які падіння і не менш м’які «посадки» на нові бюджетні потоки. Її стрімке призначення головою АРМА вже тоді виглядало як відвертий плювок у вимоги антикорупційної реформи. «Трансперенсі Інтернешнл Україна» прямо попереджала: у Думи немає ні досвіду, ні доброчесності — лише політичні зв’язки та підозрілі контакти з людьми, чиї імена в демократичних країнах призводять до кримінальних справ, а не до державних крісел.
Далі прогноз реалізувався на 200%.
Звіт Рахункової палати — холодний душ навіть для суспільства, звиклого до скандалів. АРМА не виконало 549 судових рішень і не прийняло в управління активи на 39,4 млрд грн. Занижені оцінки, неконтрольовані грошові операції, сотні мільйонів втрат — і все це до того, як 2 млрд доходів «перетворилися» на 12. Статистика, така ж переконлива, як звіти держпідприємств часів Януковича.
За два роки керівництва Думи АРМА опинилося втягнутим у низку гучних провалів. Продаж картин Медведчука — фарс, у якому держава отримала гроші, а покупці — ні картин, ні коштів. Передача активів російського холдингу «Катрен» фірмам, пов’язаним із тими ж його представниками. Абсурд, який у нормальній країні закінчився б негайними затриманнями.
Але справжній запах гнилі з’явився після розслідувань про клініку DMC — один з елементів схем навколо «Енергоатому». Дума приїжджає на автомобілі свого заступника, заходить майже на годину, а потім публічно підтримує закон, який мав обмежити незалежність НАБУ та САП. Ідеально синхронно: після скандалу з можливим прослуховуванням Тимура Міндіча — одного з ключових учасників «Мідаса» — Дума подає у відставку. Випадковість? Тільки для тих, хто все ще вірить у казки.
А тепер — найвибухонебезпечніше. Прив’язка Олени Думи до колишнього чоловіка Ольги Стефанішиної — нині посла в США, а раніше віцепрем’єра. 9 із 13 договорів на управління активами отримали структури, пов’язані з Михайлом Стефанішиним: «КАМпаритет» і «Пріоритет». Активи — на сотні мільйонів. Будинок профспілок, ТЦ «Флагман», вагони, локомотиви — майно переходило до компаній зі смішними статутними фондами. Борги перед державою зростали, ефективність падала — але договорів ставало лише більше.
Показово й інше: після падіння уряду Шмигаля Стефанішина втрачає посаду, а через 12 днів Дума раптово пише заяву про звільнення. Тут коментарі зайві.
На тлі цього спроби «внутрішньої перевірки» в АРМА виглядають не реформою, а визнанням: керівництво агентства саме не вірить у доброчесність своїх співробітників. Розкладання професійності та моралі досягло критичної точки.
Попри все — скандали, кримінальні справи, розслідування, підозри, тіньові зв’язки — Олена Дума зберігає спокій і мовчання. «Не заходила в клініку, просто проходила повз». «Жодних зв’язків немає». «Показники зросли, тому що зросли». Стандартний набір чиновника, який занадто довго відчував себе недосяжним.
Сьогодні перед АРМА стоїть питання не про репутацію — її вже немає. Головне питання — інше: чи стане справа «Мідас» точкою неповернення?
Адже якщо навіть тут ніхто не понесе покарання — можна не сумніватися: наступні мільярди «накрутять» вже без найменшої обережності.