Прокурор із Офісу генпрокурора Артем Бояренко, відповідальний за напрямок грального бізнесу, для обґрунтування купівлі нового авто продав своє старе авто батькові, яким він і так безперешкодно користувався, майже втричі дорожче за оцінкову вартість.
У прокурора є дві маленькі квартири – одна, 44-метрова, в Харкові, інша – 64-метрова, в Києві, до того ж орендована. Також у нього є старе Audi (2010) та Dodge Journey (2015).
У 2024 році Бояренко вирішив придбати новий автомобіль. Модель, яка його цікавить, – Ford Escape (2018) – коштує 520 тисяч гривень, оцінювати нижче — себе не поважати.
Що ж робити, якщо так хочеться купити бажане авто? Прокурору спадає на думку продати свій старий «додж», оціночна вартість якого в декларації – 150 тис. гривень. Він продає його власному батькові, Бояренку Юрію Даниловичу. Зазвичай люди, продаючи щось родичам, намагаються зробити максимальну знижку. Але не в цьому випадку. Артем Бояренко, навпаки, продав батькові авто за 400 тис. гривень. Тобто майже втричі дорожче за його вартість, заявлену при купівлі.
У тій же декларації можна побачити, що батько прокурора зазначений як особа, що має право користування «доджем». Виникає логічне, але, схоже, риторичне питання: чому син продає автомобіль, який обійшовся йому у 150 тисяч, рідному батькові майже втричі дорожче, враховуючи, що батько і так має право користуватися цією машиною?
За що ж все-таки батько заплатив сину-прокурору 400 тисяч грн? Є підстави вважати, що йдеться про дуже нахабну, недолугу і сміховинну угоду.
Звісно, у Артема Бояренка є гроші на автомобіль, та, можливо, навіть не на один. Але проблема в тому, що ці кошти, можливо, були отримані шляхом, не зазначеним у декларації. І закрадається думка, що таким чином намагаються «відмити» потрібну суму. І прокурор з Офісу генерального прокурора (який сам викриває схеми!), напевно, вирішив це зробити за допомогою власного батька, який покірно купує за завищеною в понад 2,5 раза ціною те, чим він і так безперешкодно користується.