Минуло вісім місяців від моменту призначення Олександра Цивінського, колишнього детектива НАБУ, очільником Бюро за результатами прозорого конкурсу.
Проте замість стрімких розслідувань інституція занурилася у внутрішню перебудову: триває тотальна атестація кадрів на вимогу МВФ, а штат укомплектований лише на третину. Видання ZN.ua досліджує, чи вдалося Бюро позбутися спадку «податкової міліції» та чи став новий директор тим кризовим менеджером, на якого чекав легальний бізнес.
Поки БЕБ звітує про мільярдні вилучення контрафакту та перші кроки детінізації, на заваді реформі стають критичне недофінансування (зарплати детективів на третину менші, ніж у НАБУ) та «привиди» неформальних центрів впливу, що досі намагаються керувати процесами з високих кабінетів. Чи перетвориться «перезавантаження» на створення реального інструменту економічної безпеки, чи застрягне на стадії імітації через нові законодавчі пастки та тиск «бек-офісів» — читайте у детальному аналізі Євгена Крапівіна.
2025 року увагу до одного з українських органів правопорядку — Бюро економічної безпеки (БЕБ) — було прикуто через скандал навколо конкурсу на посаду нового директора. Зрештою у серпні уряд призначив колишнього детектива Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Олександра Цивінського — переможця відкритого конкурсу за участю міжнародних експертів. У інтерв’ю ZN.UA він окреслював ключові виклики для інституції та запевняв: якщо виникнуть проблеми в комунікації з владою (БЕБ процесуально підпорядковується генеральному прокурору), про це буде сказано публічно.
За пів року гучних заяв не пролунало. Натомість виникла напруга в медіа й питання: що ж насправді змінилося після «перезавантаження»? Резонанс у суспільстві та серед журналістів викликав скандал із задекларованою пенсією 44-річного Цивінського — близько 300 тис. грн. Сам очільник БЕБ пояснив: ідеться про виплати за вислугу років (26 років служби) та статус учасника бойових дій, нараховані за кілька місяців після оформлення.
Проте призначення нового директора стало сигналом про намір перезапустити БЕБ і для бізнесу, і для держави. Водночас за ці пів року очікування швидких результатів стикнулися з реальністю: інституція перебуває в процесі глибокої внутрішньої перебудови.
Цивінський фактично виконує роль кризового менеджера. Його призначення збіглося з іншою ключовою вимогою «перезавантаження» — повною атестацією працівників Бюро, передбаченою законом, ухваленим на вимогу МВФ у червні 2024 року. До того ж у БЕБ сьогодні працює лише третина від передбаченої чисельності штату. Частина співробітників проходить перевірку, нових потрібно набрати за конкурсом. Усе це суттєво обмежує спроможність органу демонструвати швидкі результати — щонайменше в короткій перспективі.
Тож що насправді визначає ефективність БЕБ сьогодні? Чи достатньо в нього ресурсів і повноважень для виконання своїх завдань? І чи коректно взагалі оцінювати його роботу на цьому етапі лише за кількісними показниками?
Від задуму до запуску: як з’явилося БЕБ?
Головне завдання БЕБ — протидія правопорушенням, які підривають функціонування економіки держави. Йдеться про злочини в економічній сфері та виведення «тіньового» сегменту бізнесу в «білий». Тобто щоби бізнес працював, розвивався й сплачував податки, наповнюючи державний і місцеві бюджети.
Акцент на «процвітанні» не випадковий. Це не лише про податки, а й про правила гри: відсутність тиску з боку органів правопорядку («маски-шоу», вимагання «ренти за кришу»), передбачуваність та інвестиційну привабливість — як для українського, так і для іноземного бізнесу. Однак є ключове «але»: БЕБ фактично не функціонувало повноцінно від моменту створення 2021 року. І саме це багато в чому визначає те, що ми бачимо сьогодні.
Йдеться про незавершену реформу податкової міліції. Формально її ліквідували ще 2016 року, але фактично вона проіснувала до 2021-го. За цей час держава кілька разів намагалася створити новий орган — фінансову поліцію, Службу фінансових розслідувань, Національне бюро фінансової безпеки. Лише 2020 року цю спробу нарешті було реалізовано, а 2021-го закон про БЕБ набрав чинності. Його створювали за логікою спеціалізованих органів — на кшталт НАБУ чи ДБР: з окремою підслідністю, конкурсним відбором і гарантіями незалежності. Але, як показала практика, лише скопіювати профільний закон недостатньо.
Майже одразу виникли проблеми з керівництвом і конкурсними процедурами. На це наклався воєнний стан, і врешті Україна взяла на себе зобов’язання «перезавантажити» БЕБ. Цьому передував критичний висновок Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради (2023 року), а також відверте невдоволення бізнес-асоціацій, які говорили про ті самі практики, що й за часів податкової міліції: тиск, вимагання, безпідставні обшуки.
Станом на початок 2024 року репутацію БЕБ коротко описували так: «податкових міліціонерів просто перевели з одного органу до іншого».
Добір є, але людей бракує
У червні 2024 року Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення роботи Бюро економічної безпеки України» запустив новий конкурс на посаду директора та передбачив атестацію всіх працівників БЕБ. Олександра Цивінського призначили в умовах, коли саме «перезавантаження» стало ключовою вимогою до інституції. Паралельно нове керівництво мало розпочати кадровий відбір на вакантні посади.
Упродовж 18 місяців БЕБ зобов’язане провести повну атестацію й доукомплектувати штат. Відлік цього процесу розпочався 6 серпня 2025 року. Водночас за всі роки існування Бюро вдалося набрати лише близько третини необхідної кількості працівників — приблизно 1200 із максимально можливих 4000.
Для проведення атестації створено кадрові й атестаційні комісії за участю міжнародних експертів і представників громадськості. Як і в поліції чи прокуратурі, вона передбачає три етапи: тести на знання законодавства, перевірку загальних здібностей і співбесіду, під час якої оцінюють доброчесність.
Водночас досвід попередніх реформ органів правопорядку свідчить , що така модель є складною і не завжди ефективною. Ризики судових поновлень залишаються високими. Альтернативою могло б бути посилення внутрішнього контролю та дисциплінарної відповідальності, однак нове керівництво БЕБ обмежене вимогами закону 2024 року і змушене діяти в його межах.
Є й інша проблема: сама атестація фактично відсуває основну роботу органу на другий план. Працівники готуються до тестів, збирають документи, беруть відпустки. Як наслідок, частина функцій Бюро опиняється «на паузі» — замість розслідувань і аналітики ресурси витрачаються на внутрішній процес перезавантаження.
Набір нових працівників за конкурсом — і ще один серйозний виклик. Ідеться про більш як 2700 вакантних посад, до яких додаються звільнення за результатами атестації. Також уже зараз близько 100 співробітників відмовились її проходити.
Однак проблема не лише в кількості, а й в умовах. Робота в БЕБ менш приваблива, ніж у НАБУ чи ДБР. І річ не у функціоналі — для слідчих чи детективів різниця між економічними, корупційними чи службовими злочинами не є принциповою. Ключовий чинник — оплата праці. Формально оклади в БЕБ, НАБУ і ДБР однакові — 22 прожиткових мінімуми. Але якщо в НАБУ і ДБР використовується повний розмір (3028 грн), то в БЕБ — занижений (2102 грн). Як наслідок, працівники БЕБ отримують приблизно на третину менше. І поки цієї диспропорції не буде вирішено на рівні бюджету, розраховувати на конкурентний відбір кадрів складно.
У підсумку БЕБ залишається критично недоукомплектованим. І поки тривають атестації та конкурси, його спроможність демонструвати якісно нові результати об’єктивно обмежена. Саме з урахуванням цих чинників і варто оцінювати його роботу сьогодні.
БЕБ у дії: повноваження та специфіка органу
Основний масив проваджень БЕБ — це сфери, де економіка недоотримує кошти через несплату податків і зборів. І йдеться як про класичні економічні злочини — розтрату майна чи ухилення від сплати податків у великих масштабах, — так і про порушення правил акцизів та контрабанду товарів. Останнє охоплює широкий спектр — від ввезення продукції без розмитнення до нелегального обігу підакцизних товарів, зокрема алкоголю й тютюну. Сюди ж належать і так звані чорні АЗС, які працюють без належних дозволів і фактично поза податковим полем.
У цьому сенсі ключовим бенефіціаром роботи БЕБ є держава, адже йдеться про наповнення бюджету. Водночас інтерес до результатів роботи Бюро має й бізнес. Адже в умовах, коли ринок переповнений контрабандою та контрафактом, виграє не той, хто ефективніше працює, а той, хто краще «оптимізує» бізнес-модель, нерідко ухиляючись від сплати податків. Це спотворює конкуренцію та підриває довіру до правил гри. Саме тому запит на появу інституції, яка не лише карає, а й формує зрозумілі правила, є спільним як для держави, так і для легального бізнесу.
Окрім процесуальної роботи, БЕБ намагається вибудовувати інший формат взаємодії — через діалог із бізнес-асоціаціями. За перші пів року вдалося налагодити базову комунікацію й окреслити підхід: не тиск і «збирання ренти», а створення умов, за яких працювати в «білій» зоні стає вигідніше, ніж у «тіні». Це напряму пов’язано і з бюджетом, і з інвестиційною привабливістю країни. У довгостроковій перспективі результатом роботи БЕБ має стати витіснення тіньових практик і формування передбачуванішого ринку.
За інформацією ЛЗІ, у березні-квітні 2026 року БЕБ має опублікувати оновлену Стратегію інституційного розвитку. Чинний документ, ухвалений на початку 2024-го, не враховує бачення нового керівництва та потребує перегляду.
Окремо варто згадати й про спроби посилити інституційну спроможність Бюро. Під час нещодавнього візиту до США керівництво БЕБ обговорювало питання гарантій незалежності органу. З огляду на досвід роботи нинішньої команди (зокрема вихідців із НАБУ), не виключено, що надалі Бюро намагатиметься частково запозичити цю модель — передусім у частині інституційних гарантій.
Точка зростання vs результати: на чому БЕБ має сфокусуватися
З моменту призначення Цивінського минуло майже вісім місяців. Цього достатньо, щоб оцінити не стільки кінцеві результати, скільки динаміку змін і напрямок руху Бюро.
Серед помітних кроків — активізація роботи в сегментах, пов’язаних із порушенням акцизних правил і тіньовими ринками. Йдеться про паливо, контрафактний тютюн і каву, а також електроніку, яку масово завозять без належного розмитнення. Однак для довгострокового ефекту БЕБ має діяти на випередження: бізнес швидко адаптується, змінює схеми і знаходить нові способи ухилення від сплати податків.
Це означає, що Бюро має не лише реагувати, а й прогнозувати такі зміни. А для цього потрібні ресурси — кадрові, фінансові й аналітичні. Без доукомплектування штату та посилення спроможності масштабувати цю роботу буде складно.
Якщо ж звернутися до формальних показників, то звіт БЕБ за 2025 рік фіксує певні зрушення: збільшення надходжень податків приблизно на 100 млн грн унаслідок припинення схем «дроблення» бізнесу, вилучення підакцизних товарів і майна орієнтовно на 3 млрд грн, а також зростання задекларованих виторгів — від 380,4 млрд грн 2024 року до 403,4 млрд грн 2025-го. У самому Бюро це пов’язують із поступовою детінізацією ринку.
Втім, оцінювати ефективність роботи БЕБ лише за цими цифрами — недостатньо. Економічні злочини складніше оцінювати в плані позитивного ефекту, ніж корупційні чи загальнокримінальні. Найпоширеніше покарання в таких справах — штраф, і завдання полягає не у знищенні бізнесу, а в тому, щоби змусити його працювати за правилами. Надмірно каральний підхід може мати зворотний ефект — зниження економічної активності та, як наслідок, недоотримання податків. Тому в разі порушень, пов’язаних із податковою дисципліною, логіка реагування поступово зміщується від суто каральної до стимулювальної.
Саме в цьому контексті БЕБ почало обговорювати альтернативні підходи до вирішення кримінально-правових спорів. Зокрема запропоновано механізм, що дає змогу закривати провадження ще на стадії повідомлення про підозру — без судового рішення. Йдеться про своєрідний «податковий компроміс», коли збитки державі не лише відшкодовуються, а й додатково сплачується штраф у розмірі 150–200%.
Такі інструменти покликані не лише карати, а й створювати стимули для виходу бізнесу з «тіні». Водночас їх упровадження потребує обережності, адже йдеться про зміну балансу між інтересами держави та принципом невідворотності відповідальності.
Робота «в довгу» замість надій на кожне півріччя?
Говорити про зміну парадигми у сфері протидії економічним злочинам іще зарано. Водночас перші кроки БЕБ можна розглядати як маркер і потенційну основу для довгострокових змін. Ідеться й про поступову нормалізацію відносин із бізнесом, і про пошук збалансованіших підходів до регулювання «тіньового» сегменту, і про створення умов, за яких працювати за правилами стає вигідніше, ніж їх обходити.
Реальний ефект від цих змін можна буде оцінити лише тоді, коли Бюро запрацює на повну — передусім після завершення атестацій і конкурсів та доукомплектування штату. До того моменту будь-які оцінки неминуче залишатимуться проміжними.
Втримати заданий курс, паралельно вирішуючи кадрові, бюджетні й організаційні проблеми, — складне завдання. Але саме від здатності БЕБ не звернути з цього курсу залежатиме, чи перетвориться «перезавантаження» на реальну інституційну зміну, а не чергову імітацію реформи.
Водночас ключовим викликом залишається не тільки внутрішня трансформація самого Бюро, а й середовище, в якому воно працює. Ще на старті нове керівництво декларувало готовність відкрито говорити про можливий вплив неформальних центрів ухвалення рішень. Однак за пів року публічної розмови на цю тему так і не відбулося. Чи є спроби тиснути на БЕБ із боку офісу президента чи інших «неформальних» джерел впливу? Питання відкрите. (Тим часом наші джерела підтверджують, що бек-офіс пана Гагача досі існує, а влада й далі намагається впливати через нього на БЕБ. Олександр Цивінський під час інтерв’ю обіцяв нам звернутися до НАБУ та САП по допомогу за крайньої потреби. Схоже, така потреба вже виникла. — ZN.UA.)
Не менш важливим є й питання інституційних гарантій незалежності самого БЕБ. Досвід антикорупційної інфраструктури свідчить, що без чітко вибудуваної системи запобіжників — від процедур призначення керівництва до процесуальної автономії — будь-які спроби змін залишаються вразливими до політичного впливу. І саме в цій площині БЕБ поки що лише на початку шляху. У Бюро немає окремої спеціалізованої прокуратури й суду, тож багато залежить від того, як буде вибудувано стосунки з прокуратурою, що здійснює процесуальне керівництво. Законопроєкт №12439, який, імовірно, ухвалять найближчими днями, може погіршити ситуацію для БЕБ. А скільки таких ідей у противників цього органу — можна лише припускати.
Саме тому говорити про БЕБ як про повністю сформований новий орган наразі передчасно. Сьогодні це радше інституція в процесі становлення — з правильним напрямком руху, але ще не гарантованим результатом.
Зміни в системі мають бути видимими й проговореними публічно. Без чесної та відкритої розмови керівництва БЕБ із суспільством, яке передусім зацікавлене в появі ефективної правоохоронної інституції, в разі тиску буде складно знайти підтримку зовні й побудувати орган, який справді стоїть на захисті економічної безпеки.