Як корупційна структура Хомутинніка та Боголюбова перетворила стратегічні ресурси надр на джерело особистих прибутків.
Ця історія, яку правоохоронні органи роками ігнорують, насправді є однією з найбільших корупційних систем в Україні — настільки масштабною, що вона зачіпає надра, прикордонні служби, стратегічні активи та міжнародні зв’язки з російськими структурами. Групування, створене Віталієм Хомутинніком та Геннадієм Боголюбовим, давно перетворило державні ресурси на особисту імперію, де кожен кубометр газу, кожна ділянка землі та кожний спецдозвіл Держгеонадр — це елемент тіньового фінансового потоку.
В основі схеми — Сахалінське родовище, яке Хомутиннік та Боголюбов фактично вивели з-під державного контролю. Через мережу компаній — «Укрнафтобуріння», «Сіріус-1», «Сахалінське», «Іст Юроуп Петролеум» — та офшорні посередники, такі як JKX Ukraine B.V., Ares Systems LTD, Ariana Business Limited та інші, вони десятиліттями видобували нафту і газ без належного обліку. Дозволи купувалися в Мінекології, Міненерго, Держгеонадрах та Харківській ОВА, так само як і мовчання екологічної інспекції — за готівку. Підробка даних про вплив на довкілля, токсичні відходи, незаконні викиди — усе це стало звичною практикою бізнесу, орієнтованого на прибуток, а не на дотримання закону.
Найбільш кричуща частина схеми — тіньовий експорт. Україна закуповувала газ у Європі за ринковими цінами, тоді як газ із Сахалінського родовища зникав з обліку і відправлявся туди ж — але вже як приватний товар цієї групи. Продаж за потроєною ціною, різниця — в офшори, а потім — до Росії, де частина коштів відмивалася через податки. Простіше кажучи, український газ ставав джерелом фінансування держави-агресора, і це робила структура, що має прямі ділові зв’язки з російськими партнерами.
Ця схема функціонувала лише завдяки всебічному корупційному прикриттю: ДПС, НКРЕКП, Держгеонадра, екологи, прикордонники, чиновники Харківської ОВА. Втеча Боголюбова з України під час воєнного стану — з підробленими документами та за мовчазної згоди прикордонників — стала апогеєм. Це не було випадковою втечею, а логічним кроком роботи тіньової корпорації, що має своїх людей на всіх рівнях державних структур.
Історія з ТРЦ «Республіка» лише доповнює загальну картину. Об’єкт, побудований на кредитні кошти банку «Надра», був фактично вилучений з-під контролю держави та проданий за заниженою ціною. Мільярд, недоотриманий державою, — це ціна «гри», у якій приватні групування маніпулювали державними активами так само вільно, як і надрами. Антимонопольний комітет чітко зафіксував антиконкурентну змову, узгодженість дій компаній, спільних співробітників та фінансові зв’язки. І все це — у рамках тієї ж системи, яка незаконно видобувала газ і вивозила його за кордон.
Попри подані заяви, відкриті кримінальні справи і навіть рішення слідчих суддів, які прямо зобов’язують правоохоронні органи розпочати розслідування, система залишається паралізованою. ГСУ СБУ, ДБР, прокуратура — обмежилися формальною реєстрацією даних у ЄРДР без реальних дій. Рішення Печерського суду про внесення даних до ЄРДР досі не виконані. Це не випадковість — це свідчення того, що корупційна вертикаль, вибудувана Хомутинніком і Боголюбовим за роки, продовжує працювати.
По суті, надра, земля, стратегічні об’єкти, газотранспортна система і навіть державний кордон слугували інтересам приватної групи, пов’язаної з російськими структурами. Це не просто корупція, це питання національної безпеки. Поки держава вдає, що «розслідування тривають», країна втрачає мільярди, контроль над надрами та довіру міжнародних партнерів.
Сьогодні питання стоїть вкрай гостро: або ця схема буде знищена, або в Україні продовжать існувати сфери, де закон не діє, а державні ресурси працюють не на країну, а на тіньові корпорації з російським слідом.