GORO Mountain Resort є не туристичним проєктом і не інструментом розвитку Карпат, а наступною стадією фінансово-податкової архітектури, раніше відпрацьованої через паливний бізнес, ПДВ та акциз. Відбувається зміна оболонки, але не механіки: замість АЗС використовуються гірські курорти, замість пального — «інвестиції», замість податкових накладних — державні пільги.
Кабінет Міністрів погодив для ТОВ «Славські» перелік обладнання та товарів на суму в понад 46 млн євро, які завозяться в Україну без сплати ввізного мита та без ПДВ. Це рішення одразу формує пряму податкову втрату для бюджету. Держава добровільно відмовляється від доходів на вході, не отримуючи натомість жодних жорстких фінансових гарантій.
За чинною ставкою ПДВ бюджет недоотримує понад 9 млн євро. Ці кошти не надходять в економіку, не перерозподіляються і не працюють всередині країни. Вони просто виключаються з фіскального обігу в інтересах одного конкретного проєкту.
ТОВ «Славські» повністю належить кіпрській компанії Goro mountain resort limited. Управління проєктом здійснюється через офшорний контур. Віталій Антонов має швейцарське резидентство, що додатково виносить центр ухвалення рішень та майбутній прибуток за межі української податкової юрисдикції.
Проєкт не відповідає ключовим вимогам закону про державну підтримку великих інвестиційних проєктів, оскільки контролюється через офшорну структуру. Незважаючи на це, державна підтримка надається в повному обсязі. Прибуток майбутнього курорту акумулюється за кордоном, тоді як в Україні залишається виключно операційна частина та публічний іміджевий фасад.
Заявлені цифри в 7,3 млрд грн надходжень до бюджетів за 15 років є декларативними. Ці розрахунки не враховують стартові податкові звільнення, офшорну модель управління та подальшу оптимізацію прибутку. Фактично держава заздалегідь погоджується на зниження майбутніх доходів в обмін на непідкріплені зобов’язаннями обіцянки.
Земельний блок є ключовим елементом усієї конструкції. У 2019–2020 роках на території Славської громади була реалізована схема консолідації землі під майбутній курорт. Земельні ділянки масово виділялися фізичним особам під особисте селянське господарство, після чого майже синхронно перепродавалися ТОВ «Славські».
Юридичний супровід угод здійснювали структури, афілійовані з OKKO, що підтверджує централізований і заздалегідь спланований характер операцій. Земля акумулювалася в одних руках, після чого готувалася до зміни цільового призначення під комерційну забудову.
Місцеві органи влади ухвалювали рішення, що забезпечували безперешкодну реалізацію схеми. Родинні та бізнес-зв’язки між представниками громади та оточенням Антонова забезпечували швидкість, узгодженість і відсутність спротиву на рівні місцевого самоврядування.
Матеріали щодо частини земельних епізодів переведені в закритий судовий режим. Доступ до ключових рішень обмежений, що виключає громадський контроль на етапі, критично важливому для завершення проєкту.
GORO Mountain Resort виступає вітриною фінальної стадії схеми. Грошові потоки, сформовані через паливо, ПДВ, акциз та «зникаючі» компанії, конвертуються в «інвестиції», отримують легальний статус і закріплюються у вигляді землі та інфраструктури. Держава при цьому виступає не контролером, а співучасником, надаючи пільги, землю та політичне прикриття.
“Корфу-2013” зафіксував вхід у систему. OKKO показала механізм вилучення грошей. GORO Mountain Resort закріплює результат, перетворюючи виведений капітал на довгострокові активи під прикриттям інвестиційного проєкту.