Столичні депутати не змогли затвердити межі Літературного скверу в Шевченківському районі, залишивши територію вразливою для зведення житлових висоток.
Про це повідомляє КВ.
Так, ще 18 червня 2026 року Київрада розглянула проєкт рішення №08/231-45/ПР від 21 січня 2026 року, яким пропонується передати в постійне користування комунального об’єднання (КО) “Київзеленбуд” кілька ділянок, за рахунок яких вказаний сквер має бути оформлений “де-юре”, адже наразі земля під ним не оформлена. Втім, ухвалити його депутатський корпус не зміг – за ухвалення цього документу проголосували 53 народних обранці (необхідний мінімум – 61 голос “за”).
Про що документ
Суб’єктами подання цього проєкту рішення виступили заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) з питань здійснення самоврядних повноважень Владислав Андронов і Департамент земельних ресурсів КМДА. Цим документом передбачена передача в постійне користування “Київзеленбуду” двох земельних ділянок загальною площею 0,87 га на розі вул. М. Коцюбинського та Олеся Гончара. Обидві мають цільове призначення “земельні ділянки загального користування, які використовуються як зелені насадження загального користування (для експлуатації скверу)”.
Більша ділянка має площу 0,85 га (кадастровий номер – 8000000000:88:055:0009). На цій землі розташована нежитлова будівля (будинок садівника), яка закріплена на праві господарського відання за комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району (КП УЗН, яке підпорядковане КО “Київзеленбуд”). Згідно з Генеральним планом, за функціональним призначенням ця земля належить переважно до території зелених насаджень загального користування (існуючі), частково – до території громадських будівель та споруд (існуючі) та території вулиць і доріг. Менша ділянка має площу 0,02 га і є незабудованою (кадастровий номер – 8000000000:88:055:0008). За функціональним призначенням ця земля відноситься переважно до території зелених насаджень загального користування (існуючі), частково до території громадських будівель та споруд (існуючі), території житлової середньо- та малоповерхової забудови (існуючі) та території вулиць і доріг.
У пояснювальній записці до цього проєкту рішення уточнюється, що ці ділянки розташовуються у Центральному історичному ареалі міста, в зоні регулювання забудови ІІ категорії, в зоні охоронюваного ландшафту пам’ятки архітектури місцевого значення – «Садиба М. Лапинської». При цьому, на ділянці площею 0,85 га розташовується об’єкт культурної спадщини – фонтан Київського водогону.
Зазначимо, що 11 травня 2026 року депутатки Київради із фракції “Європейська солідарність” Вікторія Пташник та Дінара Габібулаєва подали до вказаного проєкту рішення низку пропозицій. Вони запропонували, щоб до складу Літературного скверу увійшло “більше землі”.
Так, зокрема, йдеться про три сусідні ділянки загальною площею майже 0,06 га (0,01 га, 0,01 га і 0,03 га, кадастрові номери – 8000000000:88:055:0058, 8000000000:88:055:0888 і 8000000000:88:055:0666). Дві з трьох цих ділянок наразі знаходяться в користування ТОВ “Молодіжний житловий комплекс (МЖК) “Оболонь” – відповідно, депутатки пропонують “відібрати” цю землю у компанії. Також, згідно з пропозиціями народних обраниць, до Літературного скверу мають бути включені ще дві сусідні несформовані ділянки – таким чином, загальна площа цієї зеленої зони має скласти близько 0,96 га. Усю “додаткову” землю, відповідно до правок Пташник-Габібулаєвої, також потрібно передати в користування “Київзеленбуду” – після проходження процедур щодо розробки проєктів землеустрою, зміни цільового призначення цих ділянок тощо.
Свої пропозиції депутатки обґрунтували наявністю “суспільного інтересу”. Йдеться про те, що на включенні до складу скверу зазначених ділянок наполягає місцева громада. Зокрема, Пташник і Габібулаєва нагадали, що наразі на реалізації у столичної влади перебуває петиція авторства місцевої активістки, письменниці та парамедикині медичного батальйону «Госпітальєри» Катерини Зарембо, якою керівництву міста було запропоновано низку заходів щодо захисту Літературнго скверу та його окремих частин від забудови (петиція була зареєстрована на сайті Київради 24 жовтня 2024 року і набрала необхідну для розгляду владою Києва 6 тис. голосів киян).
Дискусія
Під час обговорення цього проєкту рішення проти його затвердження у “початковому” вигляді виступила вищезгадана депутатка Вікторія Пташник. Вона наполягала, що цей документ необхідно ухвалювати з урахуванням правок, наданих нею та Дінарою Габібулаєвою.
“Впритул до Літературного скверу розритий котлован, і по його території можуть їздити будівельні машини. Даний проєкт рішення не може бути проголосований у тій редакції, в якій він поданий. Ми вважаємо, що Літературний сквер має передаватися під озеленення не частинами, не малесенькими ділянками. Не треба будувати там паркани. І наші поправки саме про це. Також по цьому питанню, я впевнена, у деяких депутатів є конфлікт інтересів, і бажано про нього заявити”, – заявила Вікторія Пташник.
Крім того, свої претензії висловив і депутат Володимир Яловий (позафракційний, обирався від нині забороненої “Опозиційної платформи – За життя”). Він вказав на окремі “технічні” нюанси у подальшому утриманні Літературного скверу.
“Це питання, як то кажуть, “з бородою”. Віталію Володимировичу (звертався до Кличка. – ЗМІ), я би попрохав вас виїхати на місце та розібратися з даною ситуацією. Справа в тому, що був проєкт рішення, де один із орендарів “повертав” ту частину, яка відносилася до скверу. І тим самим поновлювався сквер, і воно не заважає його функціонуванню. Але там буде проблема – там є недобудований будинок і котлован. Якщо ми приймемо це рішення та “ліквідуємо” дорогу, то недобудова з котлованом там залишаться навіки. Нам треба до цього рішення прийняти рішення про “ліквідацію” котлована”, – висловився Володимир Яловий.
Також депутатському корпусу було продемонстровано відеозвернення від Катерини Зарембо, яка підтримала вищезгадану пропозицію та “посварила” міську владу за невиконання вимог петиції.
“Цей проєкт рішення у нинішньому вигляді громаду не влаштовує, адже він не захищає Літературний сквер у його межах і залишає забудовнику можливість будівельного маневру. Півтора роки з моменту підписання Віталієм Кличком петиції показали, що підписана і схвалена петиція – не панацея. Навіть 6 тис. підписів громадян не гарантують, що влада виконає зміст петиції. За кожен міліметр скверу нам доводиться вести боротьбу”, – підкреслила активістка.
Врешті-решт, цих аргументів вистачило для того, щоб проєкт рішення не було прийнято у запропонованому столичною міськдержадміністрацією вигляді. Таким чином, вочевидь, скандали навколо цієї території триватимуть і надалі – поки що без жодних шансів на вирішення проблемних питань.
Передісторія і контекст
15 липня 2004 року Київрада рішенням №419/1829 погодила передачу ЗАТ “МЖК “Оболонь” (саме таку організаційно-правову форму тоді мала ця компанія) двох земельних ділянок загальною площею 0,3 га (0,23 га та 0,07 га відповідно) на вул. Богдана Хмельницького, 80-Б в оренду на 3 роки. Надалі, 23 березня 2005 року, між столичною міськрадою і “МЖК “Оболонь” було укладено договір оренди цієї землі.
Надалі ця угода декілька разів продовжувалася, при цьому – в судовому порядку. Зокрема, 14 травня 2008 року вона була поновлена на такий же строк відповідно до рішення Господарського суду Києва від 31 березня того ж року – вказана компанія зверталася до служителів Феміди через те, що Київрада “не хотіла добровільно пролонгувати договір”. Востаннє ця угода була поновлена на виконання рішення столичного госпсуду від 9 грудня 2020 року (залишене в силі у апеляційній та касаційній інстанціях). Тоді ТОВ “МЖК “Оболонь” ініціювало судовий спір через те, що напередодні, 2 липня 2020-го, комісія Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування прийняла рішення відмовити компанії в поновленні орендної угоди через суспільний резонанс навколо запланованої забудови цієї землі.
Що цікаво, при першому поновленні із договору оренди “зникла” вищезгадана ділянка площею 0,07 га, а в рамках пролонгації від 2017 року вже було відомо, що земельна ділянка площею 0,23 га була поділена на дві ділянки площею 0,185 га та 0,048 га.
Скандали навколо забудови цієї землі розпочалися приблизно в 2017 році. Так, місцева громада звинувачувала землекористувачів цієї ділянки у спробі «з’їсти» сквер ім. Чкалова (нинішня назва – Літературний сквер), який існує орієнтовно з 1925 року. Зокрема, активісти вказували на те, що у цьому сквері розташований один з п’яти збережених оригінальних великих фонтанів, відлитих на початку XX ст на заводі відомого київського промисловця Олексія Термена (вищезгаданий фонтан Київського водогону). У свою чергу, особи, яких ЗМІ називали “представниками забудовника”, ще у грудні 2021 року заявляли про відсутність намірів щодо забудови скверу і гарантували відновити його благоустрій. Також вони вже тоді обіцяли відмовитися від частини ділянки (близько 2 соток) на користь скверу.
На тлі цих суперечок депутатка Київради минулого VIII скликання Ольга Балицька (обиралася від “Самопомочі”) протягом 2019-2020 років зареєструвала два проєкти рішення щодо “вигнання” ТОВ “МЖК “Оболонь” із ділянки на вул. Богдана Хмельницького, 80-Б. Першим проєктом рішення було передбачено розірвання відповідної орендної угоди, а другим – надання компанії відмови в поновленні цього договору. В результаті перший документ було погоджено Київрадою на її засіданні від 23 липня 2020 року в першому читанні, але врешті-решт цей проєкт рішення так і не було затверджено в цілому, а другий проєкт рішення було “покладено в довгу шухляду”.
Літературний сквер з фонтаном Термена у 2020 році (фото з групи “Стоп незаконна забудова” у Facebook”)
Однією з підстав для завершення договору оренди землі забудовниками Ольга Балицька називала саме незгоду громадськості із тим, що ця територія може бути забудована. Крім того, депутатка вказувала на те, що ТОВ “МЖК “Оболонь”, мовляв, не мало права передавати цю землю в суборенду, адже для цього потрібно було погодження Київради, якого в даному випадку буцімто не було.
Надалі, 27 червня 2023 року, тодішній заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Петро Оленич і Департамент земельних ресурсів КМДА зареєстрували в Київраді проєкт рішення щодо поділу ділянки на вул. Богдана Хмельницького, 80-Б, яку орендувало ТОВ “МЖК “Оболонь”. Цим документом пропонувалося поділити вищезгадану ділянку площею 0,048 га на дві ділянки – все ті ж ділянки площею 0,03 га (кадастровий номер – 8000000000:88:055:0666) та 0,01 га (кадастровий номер – 8000000000:88:055:0888), які у своїх пропозиціях згадували депутатки Вікторія Пташник та Дінара Габібулаєва.
Згідно з проєктом рішення, передбачалося передати частину ділянки площею 0,01 га в користування “Київзеленбуд” для обслуговування та експлуатації Літературного скверу. Для цього, мовляв, вказане КО повинно розробити проєкт землеустрою щодо відведення цієї землі зі зміною її цільового призначення. Крім того, цим же проєктом рішення “Київзеленбуду” планувалося доручити розробити такий же проєкт і щодо ділянки під самим Літературним сквером – орієнтовною площею 0,79 га (наразі, нагадаємо, уточнюється, що площа цієї землі складає 0,85 га. – ЗМІ). При цьому, ділянку площею 0,03 на ТОВ “МЖК “Оболонь” планувало “залишити собі” й надалі.
30 травня 2024 року цей документ було винесено на розгляд Київради, але для його ухвалення у депутатському корпусі не знайшлося голосів, адже обговорення цього питаня відбувалося зі скандалами.
Так, представник ТОВ “МЖК “Оболонь” Олександр Бережний тоді намагався переконати народних обранців та громаду, що компанія при забудові цієї території не “залізе” на територію Літературного скверу. Також він повідомив депутатам, що суборендар цієї землі – ТОВ “Ділайвест” – має намір облаштувати зелену зону за власні кошти. Тобто, ця компанія запропонувала виступити інвестором реконструкції скверу, повністю профінансувавши її.
У свою чергу вищезгадана Катерина Зарембо заявила, що запропонований забудовником поділ ділянки уможливлює будівництво багатоповерхівки всередині трикутника вулиць Михайла Коцюбинського, Олеся Гончара і Богдана Хмельницького. За такого розкладу, мовляв, сквер перетвориться у прибудинкову територію. Також активістка підкреслила, що ця забудова по факту відбуватиметься на території пам’ятки архітектури Інституту геології НАН України, впритул до скверу. І при цьому, за твердженням Зарембо, це будівництво неможливо здійснити, не зачепивши сквер і не пошкодивши суміжні будинки, що вже ставалося під час минулих спроб проведення будівництва.
У жовтні 2024 року Катерина Зарембо зареєструвала петицію до Київради під назвою “Захистити Літературний сквер від забудови чи спроб будь-яким чином включити частину скверу в будівельний простір”. Цим зверненням активістка клопотала, серед іншого, щодо повернення громаді Києва усієї ділянки площею 0,048 га, визначити та юридично закріпити історичні межі Літературного скверу включно з наявними проїздами навколо нього, визначити межі ділянки-проїзду між Літературним сквером та Інститутом Геології НАН України, включивши її в охоронні межі Літературного скверу тощо. Після цього, як зазначалося у петиції, КМДА має ініціювати погодження та надання Літературному скверу статусу пам’ятки та закріпити охоронні зони як пам’ятки містобудування та історії й культури – чому це мало бути зроблено, читайте в історичній довідці, яка наведена наприкінці цього матеріалу. При цьому, в петиції уточнювалося, що наразі межі Літературного скверу визначає забудовник, тому що юридично закріплених меж ця зелена зона не має.
Нагадаємо також, що заплановану забудову ділянки на вул. Богдана Хмельницького, 80-Б потрібно розглядати в контексті забудови сусідньої землі – ділянки на вул. Олеся Гончара, 55-Б площею 0,32 га, яку в столичної громади з початку 2000-х орендує вищезгадане ТОВ “Ділайвест” (кадастровий номер – 8000000000:88:055:0011). Про те, що до освоєння усієї цієї території причетні одні й ті ж особи, також свідчить, зокрема, те, що ще в 2017 році Головне управління Держгеокадастру в Київській області зафіксувало спільний для цих ділянок будівельний паркан (про цей факт згадується в проєктах рішень авторства Балицької. – ЗМІ).
Офіційно забудова на вул. Олеся Гончара, 55-Б здійснюється на підставі угоди між ТОВ “Ділайвест” та Інститутом геологічних наук Національної академії наук (НАН) України, укладеної ще в 2003 році. Відповідно до дозволу на будівництво від 2009 року, там можна зводити 12-поверховий багатофункціональний комплекс, до складу якого мало б увійти 38 квартир. І реалізація цього проєкту також проходить на фоні постійних “розбірок та суперечок”.
Наприклад, у березні 2017 року Міністерство культури України встановило, що будівництво на цій території ведеться з порушенням законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, а вже у серпні 2021 року Департамент охорони культурної спадщини КМДА виніс припис щодо надання низки документів щодо проведення робіт на вказаній землі. Тоді чиновники столичної мерії з’ясували, що забудовники не отримали погодження на проведення робіт від вказаного департаменту – не дивлячись на те, що ділянка будівництва знаходиться в Центральному історичному ареалі Києва і на ній розташована пам’ятка містобудування та архітектури місцевого значення “Будинок Київського відділення Російського технічного товариства, 1911-1914 років” (вул. Олеся Гончара, 55-Б).
Втім, Інститут геологічних наук НАН України зміг в судовому порядку оскаржити висновки чиновників профільних міністерства та департаменту КМДА, а тому, вочевидь, забудовникам наразі ніщо не може завадити реалізувати задумане.
Бенефіціари забудови
За даними аналітичної системи Youcontrol, ТОВ “МЖК “Оболонь” (орендар землі на вул. Богдана Хмельницького) було засноване в Києві у січні 1997 року. Керівником компанії виступає Олександр Антонов. Засновниками цього ТОВ зазначено вісьмох мешканців столиці України – Зінаїду Алубіну, Віктора Соболя, Євгенію Качкалду, Галину Гладишко, Олену Кардаш, Дарію Вербій, Сергія Діденка і Василя Антонова. Примітно, що майже всі ці люди, крім Василя Антонова, зареєстровані в одному багатоквартирному будинку на просп. Володимира Івасюка (колишня назва – просп. Героїв Сталінграда) в Оболонському районі столиці.
Вказане ТОВ де-факто входить до одноіменного будівельного холдингу “МЖК “Оболонь”. Директором цього холдингу, згідно з даними його офіційного сайту, є саме згаданий вище Олександр Антонов. Його брат Василь Антонов (на колажі праворуч), який є одним із засновників ТОВ “МЖК “Оболонь” і також є досить відомою особистістю: у 1998-2006 роках він був депутатом Оболонської районної в Києві ради, у 2010-2014 роках очолював Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію (РДА), також з моменту заснування і до 2010 року був генеральним директором вказаного будівельного холдингу.
Столичне ТОВ “Ділайвест” (суборендар ділянки на вул. Богдана Хмельницького та орендар ділянки на вул. Олеся Гончара) було зареєстроване у лютому 2005 року. Керівницею цієї компанії є Ірина Зубенко, засновником – кіпрська фірма “Спарентон Лімітед”, кінцевим бенефіціаром – киянка Юлія Харченко.
Харченко у різні часи була співвласницею декількох компаній, що відносяться до групи “БТ Інвест”, ключовими особами якої є громадяни Литви Раймондас Туменас, Марина Познякова та Агне Рузгіене. Дана група, зокрема, управляє мережею роздрібних магазинів Novus та реалізує проекти будівельного девелопера “Stolitsa Group”, співзасновницею якого є одіозна бізнесвумен Влада Молчанова.
Молчанова є однією з найбільших забудовниць столиці. Так, компанії з її орбіти активно та зі скандалами освоюють сотні гектарів київської землі, зокрема – ділянки колишнього “радгоспу “Пуща-Водиця” в Подільському та Оболонському районах столиці, де будується низка майже однойменних житлових комплексів “Варшавський”. Крім того, саме суб’єкти господарювання із орбіти “Stolitsa Group” також займаються добудовою житлових комплексів збанкрутілого банку “Аркада”. При цьому, незважаючи на постійні претензії до “будмайданчиків Молчанової” з боку громадських активістів, правоохоронних органів та різних держструктур, міська влада Києва ледь не щорічно вирішує на користь цих компаній земельні та містобудівні питання.
Наприклад, у 2022-2023 роках Київрада затвердила ДПТ Мінського масиву і частини промрайону Воскресенського, які, вочевидь, були розроблені саме в інтересах компаній Молчанової. Таким чином забудовники фактично отримають можливість і далі зводити свої житлові багатоповерхівки, ігноруючи низку державних норм. При обговоренні проєктів цих ДПТ у сесійній залі столичної міськради депутати вказували на те, що в результаті забудови цих територій їхні мешканці зіткнуться з поглибленням транспортних проблем і дефіцитом соціальної інфраструктури.
Але, вочевидь, найрезонансніша історія, яка траплялася з Владиславою Молчановою, навіть не стосується безпосередньо забудови Києва. Так, на початку вересня 2025-го Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) повідомили вказаній бізнесвумен, її бізнес-партнеру, одіозному екснардепу-“регіоналу” Юрію Іванющенку та іншим особам про підозри у справі щодо можливих оборудок із земельними ділянками загальною площею 18 га під київським ринком “Столичний” (Софіївська Борщагівка). За даними слідства, ці особи, за сприяння посадовців Держгеокадастру, незаконно приватизували землю, яка раніше знаходилася в користування все того ж агрокомбінату “Пуща-Водиця”, а потім переписали її на “своїх людей”.
Зазначимо, що Департамент земельних ресурсів КМДА з 2 квітня 2021 року очолює Валентина Пелих. Вона наразі є підозрюваною в рамках справи щодо ймовірного захоплення земельної ділянки під колесом огляду на Контрактовій площі. Наразі діяльність цього департаменту контролює вищезгаданий заступник голови КМДА Владислав Андронов.