Об этом на своей странице в Фейсбук сообщил народный депутат Владимир Парасюк.
«Экс-глава Государственной пенитенциарной службы Александр Лисицков при режиме Януковича был главным палачом для многочисленных политических заключенных того времени — написал Парасюк. – После революции достоинства он потерял свой пост, однако не покинул выполнять грязную работу для Януковича и его окружения. Пользуясь наличием российского паспорта, Лисицков чуть ли не ежемесячно ездит в Россию, чтобы навестить своих друзей. Фактически, Лисицков является одним из представителей Януковича в Украине, действует от его имени и руководит его делами. Вот вам и «жить по-новому».
«Жду адекватной реакции от силовых структур Украины», — добавил народный депутат.
Странно, что Александр Лисицков не был привлечен к уголовной ответственности в первые же месяцы после Революции достоинства. На совести этого человека не только превращение украинской пенитенциарной системы в жуткую фабрику смерти, не только политические преследования, но и банальное и весьма масштабное воровство. В том числе и в сфере госзакупок для “тюремной медицины”. Напомним один из эпизодов.
Хотілося, щоб ця історія була про хороброго Робін Гуда, або принаймні Мішу Япончика, які грабували багатих та ділилися з бідними. Але ні. Не в цій країні. У нас потрібно дивитися за тим, аби не те, що в бідних, а в смертельно хворих останнього не забрали та змушувати поступатися хоча б частиною “куша”. Аналізуючи цифри в тендерній документації, мимоволі дивуєшся, як українці ще досі фізично не вимерли. Так, наприклад, щомісяця на лікування одного хворого українця з діагнозом туберкульоз чи ВІЛ/СНІД в місцях позбавлення волі держава виділяє аж 36 грн, з яких половина успішно розкрадається на тендерах.
Яскравим прикладом тому стала закупівля препаратів проти туберкульозу Пенітенціарною службою України – ДПтС.
29 квітня 2013 року служба оголосила відкритий тендер на придбання препаратів антиретровірусної терапії та основних антисептичних засобів на 5,8 млн грн.
Аналіз Центру протидії корупції показав, що ДПтС планувала закупити препарати за цінами, вищими, ніж у відповідних закупівлях МОЗ, і у кілька разів вищими, ніж у закупівлях благодійних організацій, які забезпечують хворих лікуванням.
Зокрема, ДПтС планувала купити один флакон “Капроміцина”, 1000 мг, за 130 грн. При цьому МОЗ платила 110 грн, а Глобальний фонд — 45 грн.
“Конкуренція” по-українськи
Схема тендеру класична, неначе з підручників про бюджетний “дерибан”. На тендер заходить дві компанії: “Скай фарм” і “Фармадіс”. Обидві фирми є посередниками і нібито підпадають під сферу впливу однієї особи — Петра Багрія.
Аналіз попередніх тендерів показав, що зазначені компанії майже завжди “конкурували” одна з одною, аби забезпечити “чесну конкуренцію” під час тендерних торгів.
Чому “нібито”? Бо офіційного зв’язку між ними нема.
 |
| Олександр Лісіцков. |
Однак протягом свого існування “Скай фарм” брала участь у процедурах державних закупівель Міністерства охорони здоров’я та попередніх торгах Пенітенціарної служби, конкуруючи винятково з фірмою ”Фармадіс”.
Тобто ці компанії завжди удвох виходять на тендери, забезпечуючи одна одній “чесну конкуренцію”.
Крім того, “Скай фарм” постачає державним установам ліки, запаковані компанією “Люм’єр фарм”, яку давно пов’язують з Багрієм.
Остання зареєстрована за однією адресою з іншою компанією — “Ганза”, яка офіційно належить Петру Багрію.
Саме та “Ганза”, яка у 2008 році під час епідемії “свинячого” грипу виграла тендер МОЗ і поставила понад 40 тис упаковок “Таміфлю” за ціною 1 681 грн за штуку, тоді як на ринку препарат коштував 67 грн.
Фактично “Ганза” тоді продала Міністерству охорони здоров’я ліки майже у 300 разів дорожче від ринкової ціни.
Половина — в чужу кишеню
На цьому тендері фірми з орбіти Багрія виявилися скромнішим. Запропонована ними ціна була на 25% вищою, ніж ціна на такі самі препарати, куплені МОЗ, та майже удвічі вищою, ніж на ліки, куплені за рахунок Глобального фонду.
Таким чином, якби ДПтС проводила закупівлі за міністерськими цінами, то чиста економія сягнула би 1 млн грн. Якби ж використовувалися ціни, за якими здійснює закупівлі Глобальний фонд, то вдалося б зекономити понад 2 млн грн.
Центр протидії корупції не міг мовчки спостерігати, як кошти платників податків відверто “дерибанять”. Разом з народним депутатом Лесею Оробець ми оскаржили цю закупівлю доАнтимонопольного комітету та Мінекономрозвитку.
Паралельно звернулися до службовців ДПтС та МОЗ через наш сайт.
 |
Через два місяці, 20 червня 2013 року, Державна пенітенціарна служба скасувала торги, оскільки “ціна найбільш вигідної конкурсної пропозиції перевищує суму, передбачену замовником на фінансування”. Просто Капітан Очевидність.
Вкрасти хоча б мільйончик
За місять ДПтС оголошує новий тендер на ті самі препарати. Як не дивно, на нього знову заходять лише дві наші улюблені компанії — “Фармадіс” і “Скай фарм”.
Цього разу “Скай фарм” пропонує Пенітенціарій службі ту саму кількість тих самих препаратів, але вже на 1 млн грн дешевше! Це той мільйон, про відповідальність за переплату якого вже на цьому тендері ми окремо попередили голову Пенетенціарної служби О. В. Лісіцкова.
 |
Чи задоволені ми тим, що зупинили розкрадання наших податків на 1 млн грн? Ні, бо знаємо, що ті самі ліки можна було купити ще на 1 млн грн дешевше. Як, наприклад, це зробили громадські організації за гроші Глобального фонду ООН.
 |
| До свого професійного свята працівники ДПтС отримують заслужені нагороди. |
Однак якби ми добилися скасування і цих торгів, то поставка протитуберкульозних ліків для ув’язнених затрималася б ще на кілька місяців. Без вчасного лікування частина хворих могла б просто не дожити до цього часу.
Цим і маніпулюють посадовці ДПтС, перетворюючи державні закупівлі у небезпечний торг зі смертю, заручниками якого є хворі. Мовляв, або ви даєте нам спокійно красти, або пацієнти, яких ви захищаєте, можуть померти.