У наступній історії в мене лише одне питання: «Чи можна так нахабно насцяти суддям у вуха, чи питання було вирішене за кеш?»
А тепер деталі.
За контрабандними історіями потрібно стежити у розрізі часу.
Саме це дозволяє побачити, чим завершуються бравурні кейси митниці про затримання нелегальних товарів.
Мова піде про славнозвісний бус IVECO ВС5179ТМ, який був показово затриманий у лютому 2025-го на посту «Краківець».
У ньому виявили брендовий одяг, електроніку та навіть два мотоцикли на суму 250 тисяч доларів. Саме з цього почалася велика історія про «контрабанду в бусах».
27 серпня Яворівський районний суд Львівської області виніс рішення по цьому гучному кейсу.
Історія, викладена у судовому рішенні, цілком заслуговує на екранізацію в якомусь гумористичному шоу. Хто любить «багато букв» – ось посилання.
Для тих, кому цікава коротка версія, справа виглядає так.
Громадянин України (Особа 6) вирішив поїхати до Польщі й накупити там різного товару, щоб потім продати. Товару було багато: понад тонну брендових речей, майже тонну електроніки та побутової техніки, два мотоцикли й ще купа дрібниці. Загалом – на 250 тисяч доларів.
Але оскільки, крім бажання, у нього нічого не було, то він позичив у товариша (Особа 19) бус, а в (Особа 20) – причеп. Власники, не довіряючи йому, відправили ще одного знайомого (Особа 3) як водія.
Так (Особа 6) та (Особа 3) поїхали в Польщу на «закупи».
Особа 6, хоча й вперше їхав у такий рейс, добре знав: поляки не випускають на фізичних осіб стільки товару, бо це промислово-комерційні обсяги. Тож він залучив документи ще кількох людей (Особа 9, Особа 10, Особа 11) і оформив товар на них, а також на себе та (Особа 3).
Та в розпал «шопінгу» йому зателефонували рідні, і він терміново виїхав із Польщі через сімейні обставини. Далі все доручив (Особа 3).
Але (Особа 3) виявився ще тим «жуліком». Його план був простий і «геніальний»: при перетині кордону заявити, що бус порожній. Мовляв, митники можуть не помітити вантажу на 10 мільйонів гривень (разом із мотоциклами), і тоді можна буде уникнути розмитнення.
У разі успіху Особа 6 мав би виділити йому премію.
Але на етапі реалізації план провалився. Товар таки знайшли, вилучили й оформили протокол.
Далі – найцікавіше. Суд, як завжди, поставився з розумінням до «проблем громадян».
На засіданні:
Особа 3 визнав вину і заявив, що все задумав сам.
Власник товару (Особа 6) підтвердив, що речі його, і додав, що «якби не сімейні обставини», то він сам був би поруч і точно все розмитнив.
Власники буса та причепа (Особа 19 і Особа 20) заявили, що взагалі були в шоці, бо не давали згоди на використання їхнього майна в незаконних діях.
Суд повірив у цей «збіг обставин» і постановив:
повернути Особі 6 усі вилучені товари на понад 10 мільйонів гривень,
повернути Особі 19 та Особі 20 бус і причеп,
оштрафувати Особу 3 як «винуватця» на 255 тисяч гривень.
Для мене залишаються два питання.
Перше: чи звільняється тепер Особа 6, як власник товару, від необхідності сплатити мито та ПДВ у 3 мільйони гривень?
У рішенні про це — ані слова.
Якщо так, то це нова бізнес-схема: штраф 255 тисяч замість податків на 3 мільйони.
Друге: хто такий прокурор (Особа 4), який представляв інтереси держави?
Чому він не поінформував суд і не долучив офіційні дані з Польщі на запит ДМСУ, що цей бус IVECO ВС5179ТМ лише за 10 днів лютого 2025-го зробив 4 рейси та завіз контрабанди майже на 1 млн доларів?
Чи ці докази вже не докази?
Підкажіть хтось, будь ласка, прізвище прокурора. І нагадайте йому, що 30 днів на подачу апеляції ще не минули. Ми чекаємо.