Суддівська реформа, про яку так багато говорили більшовики представники влади, не виправила найбільший недолік української Феміди. Рішення суддів залишаються непередбачуваними, і часто ґрунтуються не на нормах закону, а на особистих трактуваннях цих норм суддями.
Яскравий приклад – кілька останніх рішень суддівської колегії у складі судів Верховного суду – Ігоря Кушніра, Григорія Мачульського та Єгора Краснова. 9 лютого 2018 року ця трійка суддів переглянула рішення Вищого господарського суду і відібрала у ТОВ «Вагра» земельну ділянку, яку підприємству виділила Київрада – «для обслуговування приватної нерухомості». Згідно чинного законодавства, компанія отримала цю ділянку поза аукціоном, бо на ній вже розміщувалась нерухомість компанії. Це норма статті 134 Земельного кодексу України. Але, судді вирішили переписати не лише рішення апеляційної та касаційної інстанцій, але і закони України. Аби хоч якось мотивувати своє рішення – Кушнір, Мачульський та Краснов пішли на фальсифікацію Земельного кодексу – просто дописали речення в статтю 134-ту, тим самим повністю спотворивши її зміст:
«Таким чином, вищевказані норми ч.2 ст.134 Земельного кодексу у відповідній редакції передбачали, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте, не передбачали такого виключення для земельних ділянок під звичайне будівництво житлових будинків……(ЦЬОГО ШМАТКА В ЗЕМЕЛЬНОМУ КОДЕКСІ НЕ МАЄ)
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що в силу наведених ч.2 ст.124, ч.1 ст.134 та ч.ч.1,2 ст.135 Земельного кодексу в редакції, чинній станом як на 22.02.2013, так і на 23.10.2013, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) під звичайне будівництво житлових будинків підлягали виключно продажу на земельних торгах».
Вже за місяць після скандалу з ТОВ «Вагра», Кушнір, Мачульський та Краснов у ідентичній справі виносять прямо протилежне рішення.
Справа № 910/13129/17. ТОВ «Автотехсіті» отримує за рішенням Київради у користування земельну ділянку, на якій розміщені об’єкти нерухомості товариства. Прокуратура проти, бо вважає, що ділянку треба було продавати через аукціон. Власне, все те саме, що і у випадку з ТОВ «Вагра». Але рішення кардинально протилежне.
«За вказаних обставин доводи прокурора про те, що спірну земельну ділянку відповідачу-2 було передано у користування із порушенням чинного на той час законодавства, є необґрунтованими, тому постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін з підстав, наведених у даній постанові».
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/13129/17
Найбільший цинізм у тому, що для відмови у позові прокуратури, судді використали все ту ж статтю 134-ту Земельного кодексу. Але тепер нічого туди не дописували.
«Судами не встановлено, що на усій земельній ділянці, переданій у користування, розташовано об’єкти нерухомого майна, отже правові висновки судів у цій частині, як підстава для відмови у позові, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Разом з тим положеннями статті 134 частини 2 Земельного кодексу України у тій же редакції визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об’єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об’єктів зв’язку та дорожнього господарства (крім об’єктів дорожнього сервісу)» (постанова від 22.03.2018р. у справі № 910/13129/17).
Для довідки: на земельній ділянці розташовано нерухоме майно – склад запчастин; виробнича ремтехмайстерня; склад матеріалів.
Тобто, у випадку з ТОВ «Вагра» судді Кушнір, Мачульський та Краснов вигадують норму закону і редагують статтю Земельного кодексу аби забрати у підприємства ділянку. А в іншому – стають на сторону компанії (ТОВ «Автотехсіті») та відмовляють в позові прокуратурі і залишають ділянку компанії, але також з незрозумілих підстав.
Тобто, при застосуванні норми права, а саме норми ч.2 ст.134 Земельного кодексу, зроблено протилежні висновки щодо застосування цієї норми права. А це вже порушення Господарського процесуального кодексу. Бо відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Власне зараз існує два протилежних висновки Верховного Суду, які зроблені при застосуванні однієї норми права, що може призвести до зловживань при розглядах аналогічних справ.
Також, своїми непослідовними рішеннями суд поставив під сумнів правомірне користування земельними ділянками, які забудовники отримали на підставі ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу.
Українська судова система лишається непередбачуваною. Судді маніпулюють нормами, законами, практиками. Серед постраждалих – як окремі підприємці та фірми, так і загалом Україна як об’єкт інвестицій. Поки судді жонглюють законами – інвестори будуть обходити нашу державу десятою дорогою.