Директора Інституту психології ім. Г.С. Костюка Академії педагогічних наук України Сергія Максименка визнали винним в одержанні п’яти тисяч доларів.
Про це редакція 368.media дізналася із вироку Голосіївського райсуду Києва за ч.2 ст. 368 КК.
У 2017 році до Максіменка звернулась дівчина, яка хотіла працевлаштувались у Кризовому центрі медико-психологічної допомоги Інституту психології ім. Г.С. Костюка. Обвинувачений сказав, що для того, щоб працювати їй необхідна повна вища освіта за спеціальністю «психологія», крім того, вона може бути зарахована та екстерном отримати науковий ступінь «магістр», після чого він візьме її на роботу до Інституту. Але за це співрозмовниця повинна дати п’ять тисяч доларів.
Під контролем поліції жінка передала гроші директору інституту. Він на знак виконання своїх зобовʼязань передав їй оригінал довідки, що вона прикріплена науковим кореспондентом до лабораторії консультативної психології та психотерапії інституту психології ще з 2015 року.
У суді обвинувачений скоєння злочину не визнав. Стверджував, що дівчина сама провокувала його і часто телефонувала. Він при спілкуванні зрозумів, що у дівчини низький рівень знань, але, оскільки її рекомендувала поважна людина, то прийняв її та спілкувався з нею. Дівчина хотіла потрапити до їхнього інституту і отримати довідку про прикріплення до кафедри. Він підготував таку довідку і міг підписати її. Одного разу під час розмови відвідувачка поклала щось на стіл і вийшла. Коли він включив світло, то побачив, що на столі гроші і зразу вийшов в коридор і сказав викликати поліцію. Обвинувачений і його колеги пояснювали в суді, що їхній інститут — не навчальний заклад, а науково-дослідний і у них нібито неможливо отримати ступінь магістра, тим більше екстерном.
Одним зі свідків був чоловік заявниці, який познайомився з обвинуваченим з приводу роботи дружини в інституті, щоб вона надалі могла отримати звання члена-кореспондента Академії педагогічних наук. Він розповів, що з Максименком вони часто зустрічалися та обговорювали різні проекти, що стосуються психологічної допомоги учасникам бойових дій і членам їхніх сімей, з цього приводу видавалися книги та були співавторами. Обвинувачений сказав, що за працевлаштування жінки в інституті треба заплатити спеціальний внесок. Свідку особисто відомо, що за таким форматом співпраці пройшло три особи. В його присутності одна людина передавала гроші для влаштування доньки, внесок робив ще один чоловік і його дружина.
В інституті під час обшуку знайшли протокол засідання вченої ради і довідку про прикріплення науковим кореспондентом до лабораторії, анкету наукового працівника тощо.
Частина цих документів датована ще 2015 роком, тобто до моменту звернення дівчини з приводу працевлаштування. Тому, як вважає суд, обвинувачений, імовірно, вносив недостовірні відомості у такі документи для легалізації працевлаштування заявниці.
Зміст розмов, зафіксованих під час негласних слідчих дій, є прямим доказом передачі і отримання обумовленої неправомірної вигоди.
Керівника інституту засудили до трьох років позбавлення волі. Також йому заборонили на один рік обіймати посади повʼязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.