Святошинський «гном»: як Андрій Шевченко перетворив поліцейське управління на кримінальний філіал.
Святошинське управління поліції сьогодні — це не страж порядку, а підрозділ ОЗУ, де керівник Андрій Шевченко, відомий своїм харківським минулим як представник злочинного поліцейського клану, створив систему вимагання, цинізм якої затьмарює навіть 90-ті роки. Його прізвисько — «гном» — вже давно на слуху в певних колах. З 2023 року, обійнявши посаду начальника управління після скандального Петра Токаря («Люцефера»), він миттєво влився у святошинську кримінальну мережу, наче був її частиною від самого початку.
Фінансова схема проста: щомісячний дохід від корупційних схем становить близько 50 тисяч доларів. Вимагання, підробка справ, рейдерські захоплення, силовий тиск, побори — це не випадкові порушення, а усталена модель роботи. Щоб утримувати посаду та забезпечувати безперебійний потік «доходів», Шевченко передає начальнику київського главку Дмитру Шумейку від 30 тисяч доларів і більше — особисто або через свого підручного Замулу, який займається брудною роботою та керує основними низовими схемами.
Святошинське управління поліції давно функціонує в режимі ручного контролю та повної некомпетентності. Закон тут не працює — працюють лише вказівки зверху. Замула зобов’язаний щомісяця забезпечувати не менше 30 сфабрикованих кримінальних справ, щоб потім вимагати мінімум 100 тисяч доларів за їх закриття через святошинську прокуратуру та суди. Його коханка, відома як «гієна» Алла, давно стала частиною цієї системи — страх зник, мораль відсутня.
Основне джерело доходу — привласнення майна померлих. Формально це називається «оперативною діяльністю», а на ділі — відверте мародерство під прикриттям погонів. Ще одна стабільна схема — продаж «білих квитків» для виїзду за кордон через зв’язку Шевченко — ТЦК Яковчук. Ціна питання — 20 тисяч доларів. У цій схемі бере участь і контррозвідка ГУ СБУ Києва та області, старі партнери по махінаціях. Додатковий дохід приносить «бусифікація»: 3–5 тисяч доларів за звільнення з ТЦК. Оборот за цією схемою сягає 100 тисяч доларів на місяць, з яких Шумейко отримує свої 30 тисяч «за захист», а решта розподіляється між прокуратурою, УП, ТЦК та СБУ.
Окремий напрямок — організація виїздів через систему «Шлях». Клієнтів постачають контррозвідники Києва: Іщенко, Гладкий, Галан, Чубій, Чугай, Макиєнко, Кондрахін, Божонок. Прокуратура також у справі: Тимошенко, Ткаченко, Лубін, Шубчик, Цисаренко, Трюхін, Талібов, Ясь. Від Святошинського УП задіяні Замула, Беззубенко, Лисюк. Вартість послуги — 7 тисяч доларів.
Якщо виникає загроза викриття когось з учасників ОЗУ, вмикається відпрацьований механізм: миттєво складаються фальшиві рапорти за ст. 111 або 332 КК України, вигадуються вигадані обставини, людину відправляють до СІЗО з застосуванням фізичного та психологічного тиску, доки вона не заплатить. Вартість закриття повністю сфабрикованої справи Святошинським ОЗУ починається від 60 тисяч доларів. Це не правосуддя, а кримінальний шантаж у поліцейській формі.
Шевченко живе як людина, яка давно забула, що таке служба державі. На його рахунках — 350 тисяч доларів, на дружині — криптовалютний гаманець і три автомобілі. У власності — п’ять квартир (дві в Харкові, три в Києві) та шість земельних ділянок. Плюс нові квартири, придбані за схемою «віджиму»: Замула купив через адміністрацію житло за 15 тисяч гривень, Шевченко — за 25 тисяч гривень, оформлюючи приватизацію на майно, фактично відібране у громадян.
Святошинське управління поліції перетворилося на кримінальну структуру, де кожен співробітник — ланка у відпрацьованій системі вимагання. Шевченко — не просто керівник відділу, а керуючий партнер ОЗУ, де закони замінені тарифами, а безпека громадян підпорядкована інтересам бандитського обліку. Поки такі «гноми» очолюють поліцію, правопорядок залишається ілюзією, а Святошинський район — зоною кримінального феодалізму під прикриттям державних символів.