Події 9 травня 2011 року у Львові — завершальний акорд цілої низки багаторічних провокацій ВО “Свобода”, направлених на формування у пересічних громадян України спотвореного образу націоналістичного руху як такого.
“Ну, свободівці дисципліновані… Ми взагалі планували, що нічого не буде, і, до речі, завжди оминали питання 9 травня. Для мене, наприклад, це не є свято, але я прекрасно розумію почуття ветеранів, дітей ветеранів і з повагою ставлюся до цього почуття”, — цитує Тягнибока ”Главком”.
Судячи з цієї цитати, або “Свобода”- це не дисциплінована організація, яка діє на власний розсуд, або пан Олег просто говорить неправду.
Екскурс у партійну історію. В період з 2004 до 2008 року “Свобода”старанно обходила питання 9 травня, не роблячи жодних заяв чи акцій. Ба більше, 10 травня 2007 року прес-служба Львівської міської організації партії оприлюднює заяву, де йдеться про наступне:
“Свобода” ставиться з повагою до тих людей, які полягли у битвах Другої світової війни і наголошує на необхідності демонтажу лише символів імперсько-більшовицької влади. Політвиконком ВО “Свобода” звертається до органів влади з вимогою негайного виправлення ситуації з незадовільним станом військових поховань І та ІІ Світових Війн, адже сьогодні більшість з них перебуває у занедбаному стані”.
Військові поховання часів І та ІІ Світових Війн — це Марсове поле та Пагорб Слави, де 9 травня 2011 року розгорнуться основні баталії у Львові.
Чому протягом чотирьох років позиція партії була такою поміркованою і чому так несподівано змінила свій вектор на протилежний у 2009-му?
В цей період ішла розбудова партії, пошук потенційних спонсорів та інвесторів, які б були зацікавлені в партії як продукті, який готовий озвучити будь-які заяви за певний матеріальний прайс.
До того ж іще на слуху виступ на Яворині у 2004 році, який уже тоді сприймався як провокаційний та направлений на дискредитацію помаранчевого табору. Тому будь-яка заява стосовно 9 травня могла поставити хрест на політичній кар’єрі пана Тягнибока.
Риторика змінюється напередодні президентських виборів та виборів у Тернопільську обласну раду. Перший провокаторський камінчик був кинутий 2 квітня 2009 року, коли Олег Панькевич — теперішній голова Львівської обласної ради — запропонував демонтувати пам’ятник радянському воїну-визволителю у м. Стрий.
“Пам’ятник комуністичній епосі має негативний вплив на формування національної свідомості, принижує гідність українців та пам’ять про людей, які загинули у боротьбі з московськими окупантами за волю України”, – йдеться увідкритому зверненні депутатів Львівської обласної ради від фракції ВО “Свобода” до міського голови Стрия та депутатів Стрийської міської ради.
Як бачимо, про повагу до полеглих у роки Другої світової війни вже не йдеться. Пам’ятник “негативно впливає” та “принижує честь та гідність” українців.
Тоді цю відверто провокативну пропозицію підтримало лише 10 з 63 стрийських депутатів. Але ”свободівці” заробили те, що хотіли — дешевий піар та увагу російських ЗМІ, які розпочали інформаційну війну проти України напередодні 9 травня.
Розуміючи весь негатив цієї заяви для націоналістичного руху, луганська “Свобода” заявляє про початок акції “Звільнімо Луганщину від комуністичних тоталітарних символів!”.
Апофеозом цієї акції стає знищення пам’ятника Леніну у м. Рубіжне Луганської області. Ось тут і починаються найбільш цікаві моменти.
Хлопець, який підірвав пам’ятник Леніну, затриманий правоохоронними органами. Проти нього порушено кримінальну справу. Я особисто телефоную як голові партії Олегу Тягнибоку, так і членам політради з вимогою дати політичну оцінку та юридичний захист затриманому.
Реакція керівництва партії — непередбачена. Мені забороняють давати коментарі і наближатися до цієї справи, бо це може “зашкодити іміджу партії”. Зібравши керівників Луганської обласної організації ВО “Свобода”, я як голова осередку доводжу до їхнього відома позицію керівництва партії.
Перша реакція луганських націоналістів — шок. Мені важко пояснити, яким чином демонтаж тоталітарних символів, закладений у програмових документах партії, може зашкодити іміджу партії. Приймається рішення дати заяву з цього приводу і встати всупереч вказівкам керівництва на захист заарештованого патріота.
Хлопець отримує вирок — 3,5 роки. Але умовно. Рубіжанські події вносять певний дисонанс у відносини між керівництвом Луганської обласної організації та керівництвом партії.
Провокативна діяльність ” Свободи” тим часом набирає обертів.
21 серпня, напередодні Дня Незалежності (!), у Сімферополі в офісі кримської організації ВО “Свобода” відбулась презентація книги “Дивізія “Галичина” у запитаннях і відповідях”.
Проросійські сили “Русское єдинство”, “Русский блок”, КПУ блокують офіс “Свободи” і відповідно саму презентацію. Вперше у ЗМІ з’являється досі нікому не відоме маргінальне об’єднання “Русское єдинство”.
На моменті участі заступника голови ВО “Свобода” Панькевича та “Русского єдинства” в цих акціях я хотів би акцентувати увагу читача. Цей збіг обставин привертає увагу і Служби Безпеки Луганської ” Свободи” — тим більше , що це не перша подібна провокація “Свободи” у Криму.
Біографія очільника Кримської “Свободи” Леонова, який до моменту вступу в партію встиг побувати в трьох інших, офіційна “свободівська” версія травми Леонова, отримана ним під час відкриття “пам’ятника жертвам ОУН-УПА” в Симферополі, яка не збігається з висновками судово-медичної експертизи, присутність на акціях Панькевича та “Російського єдинства” змушує керівництво Луганської ” Свободи” відкомандирувати до Криму під виглядом донських козаків нашу Службу безпеки.
Висновки, з якими хлопці приїхали до Луганська, невтішні. Мають місце домовлені акції — обидві антагоністичні сторони домовляються про спільні акції та ненапад з метою спільного піару.
Інформація та висновки роботи СБ Луганської ” Свободи” були доведені до керівництва партії. Реакція — не лізь не в свої справи.
Тоді ж у 2009 році вперше піднімається питання щодо червоного прапору на 9 травня як символу перемоги. Але все вирішується у юридичній площині — без показового спалення та шматування. Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області за позовом ВО “Свобода” зупинив чинність рішення райради “Про використання символіки часів Великої Вітчизняної війни в день державного свята – День перемоги”. Фактично був створений юридичний прецедент.
А от у 2010 році до 9 травня “Свобода” вже підготувалася заздалегідь.
30 квітня 2010 року Львівська ”Свобода” пропонує відзначити на території Львівської області 8-9 травня як дні пам’яті жертв Другої світової війни. А 7 травня голова Львівської обласної організації ВО “Свобода” Ірина Сех закликає українців прийти 9 травня до центру Львова і витерти ноги об червоне ганчір’я. “Покажімо усім, що ми, українці, господарі на своїй землі!”
Від ліберастичної — як полюбляють висловлюватися найбільш дурнуваті “свободівці” — ідеології та риторики об’єднання зразка 2004-2008 рр. не залишається і сліду. Прапор уже ганчір’я, об яке треба витерти ноги.
Тим часом 8 травня 2010 року Луганська обласна організація ВО “Свобода” відкрила у Луганську відреконструйований за її сприяння меморіал воякам Червоної армії, полеглим у роки Другої світової та встановила пам’ятний хрест “Українцям обох берегів Дніпра, полеглим за волю України”.
Автор цих рядків у промові з нагоди відкриття підкреслив наступне:
“Ми виступаємо за те, аби українці перестали дивитися один на одного через приціл лише тому, що їх розділяє Дніпро, або якісь побутові дрібнички. Встановлюючи Хреста пам’яті, ми тим самим ставимо крапку у протистоянні українських ветеранів Другої світової.
Сьогодні з Москви до Берліну ходить так званий “потяг миру”, котрий має на меті об’єднати ветеранів Вермахту й ЧА, і ці ветерани спільно п’ють шнапс, згадуючи події війни. А нам у своїй, Богом даній, країні експерти зовні та п’ята колона розповідають про неможливість примирення”.
За цю акцію я отримав другу догану від керівництва партії. Бо про яке примирення можна говорити, коли 9 травня у Львові відбулася акція “Витри ноги об червоне ганчір’я”?
Тоді “свободівці” пошматували червоні прапори із серпами-молотами, які відібрали у представників “лівих” партій. Але обійшлося без сутичок та показухи у вигляді петард та диму. Влада не була готова до конфлікту та провокацій. Відповідно вказівкам своїх господарів поводилася і “ Свобода”.
“Повагу до почуттів ветеранів” “націоналістична” партія “Свобода” продемонструвала 9 травня 2011року. Тоді всі ЗМІ мали чудову нагоду переконатися у тому, що “ну, свободівці дисципліновані”.
“Ветеранів ми не зачіпали. Ясно, що були поодинокі непорозуміння, сутички, і то невідомо, з якими людьми. Тих, хто мирно йшов і хотів покласти квіти, ніхто не зачіпав”, — заявив Тягнибок.
Хай ці заяви залишаться на його совісті. Я тільки запропоную пану Олегу колекцію відео, яку підготував луганський журналіст Ярослав Гребенюк. Насолоджуйся результатами рук своїх, якщо головою думати не вмієш.
Єдине — як завжди, проколовся в Луганську ще один “свободівський” провокатор Швайка, який на запрошення голови Луганської обласної ради, депутата від Партії Регіонів (!) Голенка приїхав із Харкова, аби висловити партійний погляд на засіданні облради саме з львівських подій.
Чудова співпраця та порозуміння. І все б воно нічого, якби не з‘явилося на “Фейсбуку” повідомлення від активіста теперішньої Луганської “Свободи”Дениса Шуліки:
“По якому курсу розміняли 100 доларів, які витягли із пачки з кейса після роботи сесії Луганської обласної ради? А потім гуляли в ресторані “Казбек”?!
Запитання Ігору Швайці – голові харківської “Свободи”, який зараз курує Луганську область”.
Закінчити допис я хотів би словами, адресованими львів’янкою на адресу керівництва ВО ”Свобода”:
“Якщо вони хочуть навести порядок, треба починати з економіки, починати з виховання. А не на могилах. Хай там хто будуть — росіяни, євреї, поляки. Ніхто не дав право знущатися на людських гробах”.
Дмитро Снєгирьов, голова Луганської обласної організації ВО “Свобода” (2004-2009)
Від УП: Після публікації колонки Дмитра Снєгєрьова до редакції надійшов лист від керівника прес-служби Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Юрія Сиротюка.
“Залишимо поза увагою абсолютну брехливість викладених у статті фактів. У дані про автора допису “вкралася” помилка, яку ми просимо вас виправити. Дмитра Снєгирьова було призначено на посаду голови Луганської “Свободи” 5 травня 2008 року, а звільнено з посади 28 листопада 2010 року”.