За лаштунками залізничних тендерів: чому КВБЗ блокує інновації. Черговий гучний скандал у залізничній сфері демонструє, як юридичні маніпуляції та монопольні амбіції можуть заблокувати технологічний прогрес цілої країни. Закупівлю нових інноваційних вагонів фактично зірвано через майже дев’яносто зауважень до тендерної документації, які висунув Крюківський вагонобудівний завод КВБЗ».
Причина такої юридичної агресії банальна та очевидна. ПАТ КВБЗ просто не має таких сучасних технологій, розробляти та виготовляти принципово новий рухомий склад підприємство не здатне, проте й пускати потенційних конкурентів на вітчизняний ринок категорично не бажає.
Замість здорового суперництва завод прагне роками безбідно сидіти на бюджетних коштах, збуваючи Укрзалізниця застарілі конструкції сумнівної якості. На жаль, унікальні конструкторські та виробничі центри не виникають за міністерськими наказами, але руйнуються вони надзвичайно легко.
Для цього достатньо завуалювати ліквідацію під виглядом чергової оптимізації чи реорганізації та заспокоїти суспільство байками про відсутність причин для хвилювання. Така поведінка є класичною імітацією бурхливої діяльності та замилюванням очей, адже на інше гігант радянської епохи вже не спроможний.
Найбільш парадоксальним у цій юридично-господарській драмі є те, що національний перевізник уже підписав договір із цим заводом на постачання п’яти одиниць саме таких моделей нового покоління в габариті Т, які мають випустити до кінця 2028 року. Якщо підприємство запевняє, що все гаразд, виникає логічне запитання, навіщо тоді блокувати закупівлю ще десяти аналогічних вагонів. Утім, аналізуючи реальний стан справ, стає зрозуміло, що навіть цієї першої сигнальної партії пасажири навряд чи дочекаються.
Цей контракт Укрзалізниця уклала в межах масштабної бюджетної програми на сто пасажирських вагонів. ЦТС повідомляв про амбітні плани залізниці отримати транспорт із подовженим на двадцять років терміном служби, збільшеною на десять відсотків місткістю купе до сорока чотирьох місць та довжиною спальних місць до двох метрів двадцяти сантиметрів.
Виробник обіцяв пневмопідвішування для плавності ходу, автоматичні розсувні двері, герметичні переходи врівень з підлогою та повну відмову від вугільного опалення на користь електричного клімат-контролю. Контракт включав купейні вагони з можливістю трансформації в СВ та один інклюзивний вагон з електричним підіймачем вартістю понад дев’яносто вісім мільйонів гривень, тоді як базові моделі оцінили у дев’яносто п’ять мільйонів за одиницю.
Проте через блокування нових тендерів реалізація цієї масштабної модернізації тепер залишається під великим питанням.