Поки колишнього голову Нацбанку, який втік з України, Кирила Шевченка шукають (точніше – вдають, що шукають) по всьому світу, його наступник Андрій Пишний закрив інформацію про видані суми рефінансування українським банкам.
І не дарма – тому що за останні вісім місяців Нацбанк на чолі з, як раптом виявилося, державним злочинцем Шевченка видав як рефінанс 100 мільярдів гривень різним банкам під незрозумілі гарантії.
Серед одержувачів рефінансування є і невеликий Перший інвестиційний банк (PIN bank, або ПІН-банк). Останній транш від НБУ у розмірі 55 мільйонів гривень цей банк отримав 9 вересня незадовго до того, як Кирило Шевченко раптом вирішив поїхати підлікуватися до Швейцарії. А всього ж за час правління Шевченка PIN bank отримав від НБУ як рефінансування 1,2 мільярда гривень.
Що цікавого у цій нудній новині про банківські справи? А все. Наприклад, офіційна довідка про структуру власників PIN bank. Від самого банку, не від когось.
Ну як? Національний банк України видає Першому інвестиційному банку, власником якого є громадянин Російської Федерації, 1,2 мільярда гривень за умов, коли Російська Федерація веде неприкриту агресивну війну проти України. І це ще ми про самого Гінер нічого не сказали, але про це пізніше. Поки що про банк.
Активи PIN bank`а, згідно з його власною звітністю, становлять 1,7 мільярда гривень. Але це звіт банку. А як справи насправді – не знає ніхто. Але навіть якщо звіт банку відповідає дійсності, то сума кредитування від НБУ все одно приголомшує – вона становить майже дві третини від активів банку. Тобто у разі банкрутства держава отримає однозначний збиток – сума активів не дорівнює сумі грошей, які можна вилучити з рахунків банку. Та й той факт, що активи банку на дві третини складаються із кредиту від НБУ, теж виглядає досить, скажімо м’яко, дивно.
Як за таких умов НБУ видав PIN bank`у мільярд двісті мільйонів гривень кредиту – незрозуміло. Тому що у заставу під таку суму PIN bank`у просто нема чого виставити. Цікаво, чи не так? Особливо у світлі втечі Шевченка з країни та у світлі того, що PIN bank перебуває під санкціями.
А ще, згідно із законами, підписаними президентом України Володимиром Зеленським, цей банк взагалі давно має бути ліквідований чи націоналізований. Однак натомість він продовжує отримувати кредити від Нацбанку з кишень українських платників податків.
А тепер трохи про власника банку, громадянина Російської Федерації Євгена Гінера, якого так палко любив голова Нацбанку Кирило Шевченко, який раптово виявився злочинцем. Це кохання коштувало Україні 1,2 мільярда гривень, не полінуємося нагадати.
Крім того, що Гінер є громадянином Російської Федерації, він є видатним представником так званої Лужниківської ОЗУ. До якої, крім нього, входять також «злодій у законі» Михайло Воєводін (лідер «лужниківських», він же Міша Лужнецький), колишній віце-спікер Держдуми РФ Олександр Бабаков, який радісно сприйняв «повернення Криму в рідну гавань» і бере активну участь у війні РФ проти нашої країни
Може, ці прізвища мало говорять простому українцю, але гучне вбивство Макса Курочкіна-Шаленого, якого застрелили у дворі київського суду, згадає багато хто. Макс Скажений теж входив у Лужніковську ОЗУ і приїхав до України розбиратися з долею Дніпровського (колишній Дніпропетровськ) ринку «Озерка». За що його застрелили.
А лідер Лужніковської ОЗУ, «злодій у законі» Михайло Воєводін надає потужний вплив не лише на території Російської Федерації, а й, зокрема, на території України, яку неодноразово відвідував із середини 2000-х років, завдяки чому у сфері його бізнес-інтересів виявилася низка підприємств енергетичного комплексу та готельного бізнесу. Свого часу Лужнецькому приписували контроль за найвідомішими ринками Одеси та Харкова.
Крім цього, існує версія про його причетність до так званих коронацій щонайменше двох українських злодіїв у законі – Андрія Недзельського («Тиждень») та Сергія Олійника («Умка»). Також Воєводіна вважають одним із найшанованіших і найвпливовіших королів злочинного світу слов’янського походження.
А тепер давайте згадаємо, кого називають серед лідерів Лужніковської ОЗУ поряд із Воєводиним. Це – президент московського футбольного клубу ЦСКА Євген Гінер (так-так, це наш Гінер, власник 89% акцій «Першого інвестиційного банку») та колишній віце-спікер Держдуми РФ Олександр Бабаков, у яких Воєводін, як виявилося, викупив частки у словацькій фірмі.
Цікаво, чи не так? Голова Національного банку України Кирило Шевченко виділяє 1,2 мільйона гривень одному з лідерів російського злочинного угруповання Євгену Гінеру. Звучить абсурдно, але тільки так і є. І нехай ці гроші перейшли не з рук до рук у валізі, а перекочували з рахунку НБУ на рахунок ПІН-банку. Що змінилося?
Якщо врахувати, що бізнес-партнер і колега по Лужниківській ОЗУ Гінера Михайло Воєводін через свою компанію контролює 8 обленерго, 2 столичні торгові центри, банк, 17 готелів (серед яких «Русь», «Прем’єр-палац» та «Славутич»), «Дніпроспецсталь» і 20% частки у феросплавному холдингу групи «Приват», то картинка виходить зовсім дика.
Втім, це окрема (а може – і не окрема) захоплююча історія. Нас у цьому випадку цікавить ПІН-банк і така полум’яна любов до нього з боку колишнього голови Національного банку України Кирила Шевченка. Він тепер поза досяжністю українських правоохоронців, але ж питання залишаються.
І найголовніших два – хто повертатиме 1,2 мільярда гривень, які так щедро подарували ПІН-банку, і чи продовжить наступник Кирила Шевченка на посаді голови НБУ Андрій Пишний такою ж щедрою рукою роздавати гроші, виклянчені у Заходу для боротьби з російськими вбивцями, російським бізнесменам, які купують на ці гроші ракети, що стирають у пилюку українські міста? Чи хтось думає, що власник PIN bank`а Євген Гінер купує на рефінанс від НБУ броньовики для ЗСУ та системи ППО для України?
