Я давно стверджував і продовжую стверджувати, що не перехоботам з свинарчуками нас вчити патріотизму. І тепер, коли були оприлюднені плівки Суркова-Медведчука, ця теза черговий раз знаходить своє підтвердження. Порошенко від початку залучив Медведчука до ведення переговорів з Москвою і надав тому “зелену вулицю” для ведення бізнесу з окупованими територіями та з РФ. Медведчук був ніяким не опонентом, а партнером Порошенка. Медведчука йому ніхто не нав”язував. Він з’явився в “розкладах” чи не відразу після обрання Порошенка президентом в травні 2014 році.
Те що Меркель офіційно запропонувала його в якості переговорника по обміну полоненими, це формалізація статусу, яка відбулася чи не на прохання української сторони в Мінську. Вже тоді виникло багато питань що робить Медведчук в ТКГ. Порошенку потрібно було зняти з себе відповідальність.
Медведчук не лише увійшов в групу переговірників від України (як уповноважений від СБУ), але і брав безпосередню участь в консультаціях щодо конструювання нової політсистеми для України. Влітку 2014 року запрацювала Конституційна Комісія, яка мала перезапустити конституційну реформу. Люди, які тоді працювали з КК, пам’ятають, як від оточення Медведчука до Комісії почали надходити різні федералістських “напрацювання”, виникати капітулянтські “проекти врегулювання” тощо.
Медведчук був частиною політичної архітектури, яку будував сам Петро Порошенко. Саме при Порошенку у Медведчука виникло більшість активів, які сьогодні опинилися під санкціями (97 компаній Оксани Марченко, наприклад); саме за Порошенка Медведчук зумів консолідувати медійні активи та створити пропагандистську машину, яка працює в інтересах країни-агресора.
Якщо вже говорити про самі “плівки”, то мова на них йде постачання електрики до Криму на умовах росіян. Там не про мир, а про бізнес. Бізнес на крові. І в цьому бізнесі присутній сам Порошенко.
І цим діям потрібно давати, якщо не правову, то, принаймні, адекватну політичну оцінку. Мені зараз будуть дорікати, що “атакувати порохоботів, в умовах реваншу ригів, не доцільно”; що це “розколює патріотичний табір” тощо. Але під вивіскою “єднання” нам знову хочуть впарити керуючу та направляючу роль “Євросолідарності” та Порошенка.
Користуючись протестами в справі Стерненка, ПЄС намагається нав’язати власні “послуги”, тим самим блокуючи появу нових точок консолідації. Порохоботи перетворюють патріотичну політнішу в гетто фан-клубу Порошенко, тим самим відбираючи загальну політичну перспективу та підриваючи базу спротиву тому самому реваншу, про який вони всі торочать”, – завершує Кулик.