Наша країна та її непохитні у своїй жаги до свободи люди, сумлінно виборюють Перемогу на всіх напрямках через які можна прискорити цей день. Стримування російської агресії та роль, яку відіграє Україна у захисті демократичних цінностей, сьогодні є головною темою уваги не тільки європейської, а і світової спільноти.
Захисники прикладають надлюдські зусилля на фронті, рух опору – на окупованих територіях, волонтери – завжди рядом з тими, хто потребує допомоги. Не треба забувати, що всі ці великі досягнення здійснюються нашими звичайними людьми. Не останню роль відіграє не менш важлива ланка – ті, хто забезпечує потреби країни у тилу, адже, не зважаючи на повномасштабну війну, країна живе активним життям: працюють державні установи та інші органи, що забезпечують її функції.
У такий нелегкий для всіх час, неприємно усвідомлювати, що деякі члени нашої спільноти використовують державну службу, як привід уникнути військової. А дехто, робить на цьому непоганий бізнес, штучно створюючи робочі місця під виглядом «реорганізацій» державних установ. Тішить одне, що таких небагато, але ми будем висвітлювати подібні факти, щоб цим особам було не так комфортно продавлювати свої м’які крісла.
Мабуть не всі знають, що робота на державній службі надає чоловікам певні підстави мати так звану бронь та на деякий час уникнути мобілізації. У Дніпропетровській області, а саме у міграційній службі, ця особливість набула вигляду джерела робочих місць для уклоністів.
Під виглядом «реорганізації», за рахунок штучного розширення штату апарату Головного управління міграційної служби Дніпропетровської області, за рік було прийнято на роботу ледь не сотня держслужбовців, левова частка з яких – чоловіки призовного віку.
До війни у Дніпропетровській області було зареєстровано біля 20 тисяч іноземців, з початком війни цифра значно скоротилася – до 4-5 тисяч. На цій хвилі зменшення кількості іноземців, у міграційній службі Дніпропетровській області – навпаки, втричі збільшилась кількість робочих місць – було створене ціле управління для роботи з цією категорією!
Всі ці «реорганізації» здійснювались під час активної фази бойових дій на фронті.
Звичайно, новостворене управління під зав’язку було укомплектоване молодиками, які згодом отримали таку жадану «бронь», бонусом до якої додавалась ще й стабільна заробітна платня.
Можна тільки уявити, що повинні відчувати хлопці, що боронять нашу країну, дивлячись на тих, що шукають та знаходить, такі собі штучно створені тепленькі місця.
Ім’я керівника Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області – Богдан Чегіль. Він був назначений на цю посаду перед самим початком російської агресії. Всього за рік його керування Головним управлінням міграційної служби в Дніпропетровській області, місцеві ЗМІ вже пов’язують його ім’я із сприянням у виїзді за кордон чоловікам призовного віку, серед яких і верхівка криміналітету Дніпропетровщини.
Богдан Чегіль – колишній працівник прокуратури, а згодом, територіального управління ДБР у Мелітополі. Після гучного скандалу, пов’язаного з розкраданням мільйонів гривень, у вересні 2020 року був відсторонений від посади. Перед призначенням на посаду начальника Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області був «тимчасово непрацюючим» вочевидь незатребуваним за своїм основним напрямком діяльності – заважала репутація, тому рушив туди, де ще не відмітився.
Будучі послідовним, не зважаючи на скрутний для країни час, на новій посаді очільника міграційної служби Дніпропетровської області, ця людина продовжує утворювати нові кримінальні схеми, як і в часи до свого звільнення з попереднього місця роботи. Тільки з поправкою на нові можливості, які надає посада керівника державної установи обласного рівня.
Щоб не було ілюзій щодо моральних принципів цієї особи, а вірніше їх відсутності – штрих до портрету: Богдан Чегіль – чоловік 38 років, якому здоров’я до цього дозволяло працювати у силовому блоці та гасати за ласими посадами по всій країні від Закарпаття (де він починав свою діяльність у якості слідчого), до Марганця та Нікополя, потім був Дніпро, Мелітополь, та знову Дніпро саме зараз, під час війни, взагалі якимось чином (можливо за грошове винагородження, використовуючи свої корумповані зв’язки про які раніше писали ЗМІ) знявся з військового обліку.
Вочевидь, щоб далі ніщо не заважало займатись побудовою схем на цій посаді та уникнути навіть теоретичної можливості бути залученим до оборони країни.
Безумовно, такі люди ніколи не працюють самі, вони не живуть у вакуумі зі своїми хибними та цинічними поглядами, уперто проштовхуючись до влади та хапаючись за будь які, аби керівні посади. Поряд з ними, вочевидь, стоять горою за них, такі ж заражені хворобою відсутності моралі чиновники рангом вище, що сприяють діяльності подібних собі паразитів на тілі країни. Невже керівництво Державної Міграційної служби не мало здорового глузду, щоб порахувати співвідношення іноземців, що залишилися на території області та доцільність розширення штату Дніпропетровського управління ще й за державні кошти?
Загальновідомо, що незручні для пояснень речі люблять тишу та спокій. Єдине, як можна позбавитись цього явища – заставити надати відповіді на незручні питання.